ну чого?,)) я он зі своєю вчителькою рос.літератури листувався, коли вона хворіла, і коли на курси кваліфікаційні їздила,) клас був теж десь сьомий-восьмий.) літгурток і все таке.
Ну так, з деякими вчителями відбувалося, і зараз буває, зближення і поза межами школи.. але це визначається більше бажанням вчителя все-таки іти на контакт
( ... )
угу... хоч припускаю що "любви все возрасты покорны", але з чим стикалася - про те і згадала.
До речі, у мене теж з вчителькою рос.літератури були гарні стосунки, вона нас завжди заохочувала писати "власні думки". :) за що її недолюблювали - школа-то радянська.. які там власні думки. Так ось, вона мені настільки довіряла, що дала додому на один вечір почитати старезний псалтир.. і я з нього перемалювала собі олівцем знак-у-знак старослов'янським церковним шрифтом (яким лытописи писали) три псалми. Досі бережу. :)
тепер вже в п'ятому класі вчать інформатику?! о-о... і правда кожне покоління розумніше за попереднє. От як подумаю, як тепер цікаво вчитися, коли є інтернет і різноманітні там вікіпедії і навчальні сайти. в наші часи точно про таке хіба в фантастиці читали )
Так. :) ..але і у походах в бібліотеку була своя романтика..:) це була ціла пригода - ніколи не знав що випадково знайдеш, тиняючись між полицями із непередаваним книжковим "пергаментним" запахом.. :) Хоча звичайно, в плані пошуку потрібної інформації інтернет - це дійсно фантастика, мрія!
я зі своєю ученицею у фейсбуці теж дружу))) і взагалі душевна і духовна близькість між учнями і вчителями - це круто (щодо окремих випадків фізичної близькості - це справді трошки інше...). от у мене на роботі зараз таке ЩАСТЯ. діти мене люблять, як і я - їх, обліплюють, обіймають, посміхаються - і я на сьомому небі від ЛЮБОВІ!
..чудово коли так. :))) У мене теж були товариські стосунки з дівчинкою, з якою колись займалася репетиторством трошки -англ. мова), я думаю що і сама не змогла б надто "тримати дистанцію", але все одно для мене з дитинства якось саме поняття Вчитель - це все-таки якась віддаленість від особистого життя цієї людини, хоча і душевний контакт, безумовно, якщо є тепло душі, любов - такі вчителі пам'ятаються все життя. Моя перша вчителька була дружиною військового, і ми у неї були лише один навчальний рік - але вона була така щира, добра, любляча (мабуть, трохи за 30 віком) - як мама, що вплинула на весь наш клас, чи то так підібралися "випадково".. потім нас розкидало - але діти повиростали якимись.. добрішими, чистішими за інших в паралелі, чи що, і всі її пам'ятають досі.
"..обліплюють, обіймають, посміхаються - і я на сьомому небі від ЛЮБОВІ!" Аж настрій піднявся. :)) Хай так і буде, це чудово, вам усім пощастило зустріти одне одних. :))
Comments 17
Reply
Reply
а взагалі на це все є стаття про розтління. і добре шо є.
Reply
хоч припускаю що "любви все возрасты покорны", але з чим стикалася - про те і згадала.
До речі, у мене теж з вчителькою рос.літератури були гарні стосунки, вона нас завжди заохочувала писати "власні думки". :) за що її недолюблювали - школа-то радянська.. які там власні думки.
Так ось, вона мені настільки довіряла, що дала додому на один вечір почитати старезний псалтир.. і я з нього перемалювала собі олівцем знак-у-знак старослов'янським церковним шрифтом (яким лытописи писали) три псалми. Досі бережу. :)
Reply
Reply
..але і у походах в бібліотеку була своя романтика..:) це була ціла пригода - ніколи не знав що випадково знайдеш, тиняючись між полицями із непередаваним книжковим "пергаментним" запахом.. :)
Хоча звичайно, в плані пошуку потрібної інформації інтернет - це дійсно фантастика, мрія!
Reply
і взагалі душевна і духовна близькість між учнями і вчителями - це круто (щодо окремих випадків фізичної близькості - це справді трошки інше...). от у мене на роботі зараз таке ЩАСТЯ. діти мене люблять, як і я - їх, обліплюють, обіймають, посміхаються - і я на сьомому небі від ЛЮБОВІ!
Reply
У мене теж були товариські стосунки з дівчинкою, з якою колись займалася репетиторством трошки -англ. мова), я думаю що і сама не змогла б надто "тримати дистанцію", але все одно для мене з дитинства якось саме поняття Вчитель - це все-таки якась віддаленість від особистого життя цієї людини, хоча і душевний контакт, безумовно, якщо є тепло душі, любов - такі вчителі пам'ятаються все життя.
Моя перша вчителька була дружиною військового, і ми у неї були лише один навчальний рік - але вона була така щира, добра, любляча (мабуть, трохи за 30 віком) - як мама, що вплинула на весь наш клас, чи то так підібралися "випадково".. потім нас розкидало - але діти повиростали якимись.. добрішими, чистішими за інших в паралелі, чи що, і всі її пам'ятають досі.
"..обліплюють, обіймають, посміхаються - і я на сьомому небі від ЛЮБОВІ!"
Аж настрій піднявся. :)) Хай так і буде, це чудово, вам усім пощастило зустріти одне одних. :))
Reply
Leave a comment