Ну так, з деякими вчителями відбувалося, і зараз буває, зближення і поза межами школи.. але це визначається більше бажанням вчителя все-таки іти на контакт. :) Та і таке явище як оті соціальні мережі - то далеко не персональне листування..
*** (гм.. згадалося. У нас вчитель української мови у випускному класі так був "зблизився" з однією фігурненькою, дорослішою за нас на вигляд, однокласницею, що гм.. довелося йому звільнятися із школи потім, коли вже всі на вухах стояли. :) Причому, казали, для неї то закінчилося не найкраще як для жінки.. :( Потім вийшла заміж за міліціонера, і по зеленій карті виїхала на пмж до Канади з чоловіком і дитиною.
Так от коли його напарник по предмету (їм же обом було років по 30-35, а нам тоді здавалося що це.. пенсіонери! :)) ), який, видко, був "в курсі", казав на уроці літератури із непередаваним лукавим виразом: "а зараз Лєночка.. нам розкаже вііршика", а ті дівчата, які теж були "в курсі" переглядалися з-під лоба, знаючи що і він знає.. то були виняткові психологічні хитросплетіння.. :)
Так що зближення - то добре.. але дистанцію часом варто було б тримати. :)
угу... хоч припускаю що "любви все возрасты покорны", але з чим стикалася - про те і згадала.
До речі, у мене теж з вчителькою рос.літератури були гарні стосунки, вона нас завжди заохочувала писати "власні думки". :) за що її недолюблювали - школа-то радянська.. які там власні думки. Так ось, вона мені настільки довіряла, що дала додому на один вечір почитати старезний псалтир.. і я з нього перемалювала собі олівцем знак-у-знак старослов'янським церковним шрифтом (яким лытописи писали) три псалми. Досі бережу. :)
ну от бач, як воно все буває.. в нас у школі теж дівча було зі старшим пацаном загуляло. і школу не закінчило, бо вагітність. і шкандаль і все таке.. але нічо. вона вигреблась і жили вони щасливо, дітей двоє, робота хороша,доки він не загинув в автокатастрофі.. і толку з того людського осуду? і толку з тих їх страхів перед тими людьми і через те, що вони так і не пожили так як хотіли, бо все на нервах і все тряслися чорт знає чого.. ех, Сміянко. тут так все складно, в тому нашому житті.. і головне, шо немає ніякої впевненості, шо добре, то добре,, а зле - то однозначно зло... бо нема ані добра ані зла, знаєш? є щось інше, але нам про те ніхто не сказав. бой самі не знали.. і помруть у невіданні. як і ми. і все наше коротке життя дивуватимемось отому життєвому різноманіттю..
а я от ніколи не страждав ані релігією, ані отим всим, що додається.. не знаю. чогось мені то завше було не цікаво, те, що для всіх. от всім добре, а я придивлюся, а наче воно не так вже й добре, брешуть вони всі, шо добре їм. а їм зле, їм, як усім зле. а вони брешуть. то нашо воно мені? то може треба десь інде пошукати.. і ото шукаю.
"от всім добре, а я придивлюся, а наче воно не так вже й добре, брешуть вони всі, шо добре їм. а їм зле, їм, як усім зле. а вони брешуть. то нашо воно мені? то може треба десь інде пошукати.. і ото шукаю"
..золоті твої слова, Лицарю блукаючий. Хоча я думаю тут слово "мандрівний" було б доречніше.. :) як і Сковорода був не "блукаючий" -а "мандрівний", не прив'язаний до якогось місця.
"..і все наше коротке життя дивуватимемось отому життєвому різноманіттю.." ТАК! Життя дивовижне. і не чорно-біле.
та блукаючий я, блукаючий, Сміянко мила. отой, що йде, не відаючи дороги. які тут мандри? мандрувати можна сміло з точки А в точку Б, і то всім зрозуміло,) а я не знаю, куди йду, і скільки йтиму не знаю, і чи дійду коли-небудь..
У мене трохи схильність до розкладанням по поличкам, так що я так просто не здамся.. :)) Що таке заблукати? - іти з пункту А в пункт Б, але не дійти - а заплутатися. :) слова "блукати" і "мандрувати" - мають окрім "заблукати" і "слідувати з п.А в п.Б" ще відтінки "іти без конкретної мети". Але я вірю у силу слова, тому і не хочу щоб ти (за)блукав.. краще вважатиму що ти перебуваєш у мандрах. :))
вже і не дивуюсь різнобічності твоїх інтересів. і вже не уявляю тебе іншою. просто побажаю сил. хай і надалі так само вдало як і досі здійсняються твої починання.
дякую за щирість (і енергетичну потужність) побажання, дорога подружко.. :) така стоїть пора надворі, що, здається, можна гори звернути - при бажанні. :)
"В таке цвітіння, князю Володимире, Тобі не важко бути кам'яним?" Л.В. Костенко
Та і таке явище як оті соціальні мережі - то далеко не персональне листування..
***
(гм.. згадалося. У нас вчитель української мови у випускному класі так був "зблизився" з однією фігурненькою, дорослішою за нас на вигляд, однокласницею, що гм..
довелося йому звільнятися із школи потім, коли вже всі на вухах стояли. :)
Причому, казали, для неї то закінчилося не найкраще як для жінки.. :( Потім вийшла заміж за міліціонера, і по зеленій карті виїхала на пмж до Канади з чоловіком і дитиною.
Так от коли його напарник по предмету (їм же обом було років по 30-35, а нам тоді здавалося що це.. пенсіонери! :)) ), який, видко, був "в курсі", казав на уроці літератури із непередаваним лукавим виразом: "а зараз Лєночка.. нам розкаже вііршика", а ті дівчата, які теж були "в курсі" переглядалися з-під лоба, знаючи що і він знає.. то були виняткові психологічні хитросплетіння.. :)
Так що зближення - то добре.. але дистанцію часом варто було б тримати. :)
Reply
а взагалі на це все є стаття про розтління. і добре шо є.
Reply
хоч припускаю що "любви все возрасты покорны", але з чим стикалася - про те і згадала.
До речі, у мене теж з вчителькою рос.літератури були гарні стосунки, вона нас завжди заохочувала писати "власні думки". :) за що її недолюблювали - школа-то радянська.. які там власні думки.
Так ось, вона мені настільки довіряла, що дала додому на один вечір почитати старезний псалтир.. і я з нього перемалювала собі олівцем знак-у-знак старослов'янським церковним шрифтом (яким лытописи писали) три псалми. Досі бережу. :)
Reply
в нас у школі теж дівча було зі старшим пацаном загуляло. і школу не закінчило, бо вагітність. і шкандаль і все таке.. але нічо. вона вигреблась і жили вони щасливо, дітей двоє, робота хороша,доки він не загинув в автокатастрофі.. і толку з того людського осуду?
і толку з тих їх страхів перед тими людьми і через те, що вони так і не пожили так як хотіли, бо все на нервах і все тряслися чорт знає чого..
ех, Сміянко.
тут так все складно, в тому нашому житті.. і головне, шо немає ніякої впевненості, шо добре, то добре,, а зле - то однозначно зло...
бо нема ані добра ані зла, знаєш?
є щось інше, але нам про те ніхто не сказав. бой самі не знали.. і помруть у невіданні. як і ми. і все наше коротке життя дивуватимемось отому життєвому різноманіттю..
а я от ніколи не страждав ані релігією, ані отим всим, що додається.. не знаю. чогось мені то завше було не цікаво, те, що для всіх. от всім добре, а я придивлюся, а наче воно не так вже й добре, брешуть вони всі, шо добре їм. а їм зле, їм, як усім зле. а вони брешуть. то нашо воно мені? то може треба десь інде пошукати.. і ото шукаю.
вибач, шось в мене з настроєм сьогодні.
Reply
..золоті твої слова, Лицарю блукаючий.
Хоча я думаю тут слово "мандрівний" було б доречніше.. :) як і Сковорода був не "блукаючий" -а "мандрівний", не прив'язаний до якогось місця.
"..і все наше коротке життя дивуватимемось отому життєвому різноманіттю.."
ТАК! Життя дивовижне. і не чорно-біле.
Reply
а я не знаю, куди йду, і скільки йтиму не знаю, і чи дійду коли-небудь..
воно таки дивовижне, те наше життя..
Reply
Що таке заблукати? - іти з пункту А в пункт Б, але не дійти - а заплутатися. :)
слова "блукати" і "мандрувати" - мають окрім "заблукати" і "слідувати з п.А в п.Б" ще відтінки "іти без конкретної мети".
Але я вірю у силу слова, тому і не хочу щоб ти (за)блукав.. краще вважатиму що ти перебуваєш у мандрах. :))
Reply
ну в мандрах то й в мандрах,))
хоч я саме заблукав поміж точками А і Б,) факт.
а давай вважати ці точки А- народженням, а Б - смертю?) тоді все буде нормально. бо мандрувати в бік смерти то є до безумства сумно, правда ж?
Reply
ок, приймається. мандруємо далі. :)
Reply
Reply
Reply
така стоїть пора надворі, що, здається, можна гори звернути - при бажанні. :)
"В таке цвітіння, князю Володимире,
Тобі не важко бути кам'яним?"
Л.В. Костенко
:)
Reply
Leave a comment