Володь

Oct 19, 2012 17:21

Може він просто не вмів плавати. За всі шістдесят років, які Володь прожив на березі річки, жодного разу ніхто не бачив, щоб він купався. Плавав на своєму дерев’яному човні, ловив рибу, але ніколи не купався.
Коли померла жінка, він іще пожив два роки, наче так і треба, а тоді став звільнятися й собі.
Став легкий, як осіннє листя.
Виходив із дому і не повертався. Це називають старечим маразмом. Коли слабне розум, у людей нема чим прикриватися перед інстинктом, який їх сюди і привів: що треба йти. І він ішов, куди бачив.
Дочка забрала його до себе в інше село, він утік і звідти. Тобто не те щоб утік, а просто пішов.
А коли вже стали шукати по всьому районі, знайшлися люди, які бачили його в лісі. Він сидів навпочіпки над озером, і вони подумали, що то грибник.
Потім він роздягнувся, залишив теплі речі на березі й зайшов в осіннє озеро.
Люди знизали плечима й пішли собі далі, навіть не здогадуючись, що далі в цій історії вже нічого не буде. Вони побачили останні кадри.

село, щоб не забути

Previous post Next post
Up