Дівчата в моєму житті. Частина 10. Зелена сукня.

[silme_ea]

Для тих, хто не бачив найпершого поста з поясненням, що до чого, нагадую, що це така собі невеличка серія в моєму журналі про всіх тих дівчат, яких я може й не кохав, але які залишили відбиток у серці і якось змінили мене. Всі пости можна знайти за посиланням «Дівчата в моєму житті» :)

*  *  *З бурхливих часів першого курсу в університеті

Comments

[anonymous]

В окулярах схожа на Майкла Джексона :), зверхність відчувається у посмішці. Без тих віршів і сумних пісень наодинці, уся діяльність зводиться до банального pick-up'a, все вірно, так і повинно бути, за це більше ціниш справжність свого почуття, балансуючи на піку чутєвого досвіду, точніше можеш передати те, що відчуваєш тому до кого відчуваєш. Конкурент викликав у тебе злість і ревнощі? Закладаюся він відчував теж і до тебе :), кожен відчуває, щось схоже. Спрага до володіння, як сумнозвісне кільце, що так змінювало його власників. Хотілося би лише акцентувати важливість власне надії, може і не на крила, але на добрі відносини принаймі, бо крила можуть і не підійти, а хороші стосунки, це запорука щастя навколишніх і свого власного.

[silme_ea]

Аноніме, вибач, але pick-up = бурхлива ніч і "давайдосвіданья", інакше кажучи, це коли цікавить тільки тіло людини, і більш нічого. А якщо цікава людина в цілому, і не просто цікава, а й є до неї симпатія, то хіба єдиний варіант почуттів - це страждання в куточку? Звісно, досвід "балансування на піку чуттєвого досвіду" допомагає, але чи завжди він вартий того? Ми ошукані з дитинства історіями про "ідеальне кохання" - воно майже не трапляється в житті в тому вигляді, як його описують. Натомість спостерігаємо "банальний pick-up". Хіба не буває якогось іншого шляху

[anonymous]

Хех пікап, це чиста хімія, зв'язок на рівні machine codes, засіб, що диктує час. Звичайно це не глибинні почуття і навіть порівнювати його з швидкопливною закоханістю не можна.
Скажи ти думав (мріяв, фантазував) про одну єдину цілком реальну дівчину, кожен день на протязі періоду у 4-5 років? При чому це було би по різному, іноді з важкими темними думками, а часом (у переважній більшості) з "легким" серцем.

[silme_ea]

Ні, Аноніме, в мене бували (і є) довготривалі симпатії, проте чогось більшого, достатнього для справжнього хвилювання серця протягом 4-5 років, в мене не було. А в тебе? :)

[meaculpameavino]

Справді, схоже на Вінса -_-

[silme_ea]

Хто це і хто такий Вінс? :)

[meaculpameavino]

Ніхто, просто прогулювалася сторінками твого жж.
А Вінс - це Ван Гог власною персоною :)

[silme_ea]

Овва!