Дівчата в моєму житті. Частина 3. Фальшива валентинка.

[silme_ea]

це така собі невеличка серія в моєму журналі про всіх тих дівчат, яких я може й не кохав, але які залишили відбиток у серці і якось змінили мене. Всі пости можна знайти за посиланням «Дівчата в моєму житті» :)

* * *
ЦЬого разу я не буду писати про амурні справи, я напишу про свою найпершу коліжанку. Так-так, хто казав, що тут йтиметься лише про

Comments

[anonymous]

Та чи не добре, що в тебе дівчата у друзях? Певно їм з тобою комфортно і вони тобі довіряють. Навіщо ті завоювання, з'їхавший дах, нотки у голосі, як у кота по весні? Як про мене краще дружба, це хороші взаємини. Може я і помиляюсь.

[silme_ea]

я ж і не проти того, щоб зі мною було комфортно і мені довіряли :) і не обов’язково, щоб все було à la tête folle, хіба немає градацій посередині? інколи немає нічого краще дружби, але інколи il faut encore quelque chose.

[anonymous]

Це "щось ще" має бути не інколи, а постійно, бо якщо інакше, тобто не постійно, то цього "щось ще" не існує. Натомість з'являється "щось з чимось", а це гірше дружби, гірше ніж навіть товаришувати. Це, як приміром, хотіти стати майстром спорту, а потім займатися роздрібною торгівлею. До речі, тобі подобаються жінки з сильним характером, низьким тембром голосу?

[silme_ea]

ще б пак, "щось ще" має бути постійно. однак якщо думати про нього постійно, коли його немає, голова лусне, правда? тому й "інколи".
не маю жодних преференцій щодо "жінок із сильним характером, низьким тембром голосу". взагалі, не маю жодної ідеальної формули. а навіть якщо зібрати все до купи із цих лем вивести одну пантеорію, то її відірваність від життя завадить її щонайскорішому практичному впровадженню :)