Про країну Кроватію. Пост 2.
Про країну Кроватію. Пост 1.
На наш острів Хвар, в одноіменний посьолок Хвар ми потрапили на катамарані мєсного перевізником «Jadrolinija», яку ми називали Ядроліна. Потрапили сповнені рішимості і трошки вже п’яненькі. Про порт і місто - пізніше. Тут буде про житло і околиці навколо.
Дуже переживали за наше житло, чи сподобається воно нам, а ми йому. Адже жити, думати і ходити в туалет ми планували там 2 тижні або ж поки гроші не закінчаться.
Скажений таксист за скажені гроші довіз чемодани, Катку і мене з сумкою через крихітний тунель в скелі до нашого будинку.
Смішно, коли Катя вела переписку з хазяїном, то ми були впевнені, що це дядя. А виявилося - тьотя. Отакі от імена у них, шо ми і не подумали. Поки Катка пішла уточняти, чи правильно нас довезли, я дістав фотік і запєчатліл те, що бачив.
1. Перші картинки.
2.
3.
Катка досить швидко повернулася і з полегшенням сказала, що житло хороше і мені там сподобається. "Чому мені?" спитаєте ви. Відповім - тому що я знаходжу дуже багато недоліків, починаю бурчати і всячєскі проявляти нєдовольство. Забіжу наперед - півтора недоліки я таки знайшов, але біс з ними. Там було красиво.
Ось це - вид з вікна. Воно ж - балкон. Тобто вікна не було як такого. Великі двері, майже на всю стіну, що широко відкриваються. В нас вони і не закривалися. Так і засинали під шум моря, сварки чайок і гулянки отдихающіх. А два рази засинали під ревіння моторчіка катера, що пропливав поруч.
4.
5.
6.
7. Катка на балконі.
8. Кусок берегової зони, де ми найчастіше плавали. Море було ше холодним, то ж ідеальне погруженіє в воду - стрибок. Берег скелястий, то ж часто це був чи не єдиний спосіб. Головне - знайти драбинку, шоб вилізти.
9. Дві Ядроліни пливуть.
10. Тут я кагбе говорю «Здрастуй море. Повернулося я - твоє сонечко!»
11. Катка підпирає квіти, бо почали падати.
12. А оце той прєславутий тунельчик. Темно, як в селі в льосі, коли тебе там випадково закриють без світла. Сидиш біля картоплі і думаєш - то дохлий щур, чи шапку хто тут поклав таку м’яку.
І ше він вузький - на одну машину. Або на два моторолера. Або на три велосипеди. Чи 4 пішоходи. А якшо діти - то на 5-6.
13.
14.
15. Пляж біля готелю - найзручніше місце для плавання. В перші дні штормило і пляж заливало. В останній день на пляж викинуло дружину Шовковського. Підозрюю - отдихать приїхала.
16. Красиві околиці. Все в кількох кроках від будиночку. Та й до моря кілька кроків. А от від моря кроків більше, бо на гору пертися.
17.
18. Одна і та ж затока в різну погоду.
19.
20.
21. Під час нічного вина на балконі трохи бавилися з видержкою.
22.
23. Ніч така місячна, зоряна, ясная…
Видєжка - аж п’ять секунд!
Робили ше по 10 і 2 сек, але мені 5 сподобалося.
Далі буде. І буде далі про харчування. Бо не можна далі вже тягнути - обід на носі.
На наш острів Хвар, в одноіменний посьолок Хвар ми потрапили на катамарані мєсного перевізником «Jadrolinija», яку ми називали Ядроліна. Потрапили сповнені рішимості і трошки вже п’яненькі. Про порт і місто - пізніше. Тут буде про житло і околиці навколо.
Дуже переживали за наше житло, чи сподобається воно нам, а ми йому. Адже жити, думати і ходити в туалет ми планували там 2 тижні або ж поки гроші не закінчаться.
Скажений таксист за скажені гроші довіз чемодани, Катку і мене з сумкою через крихітний тунель в скелі до нашого будинку.
Смішно, коли Катя вела переписку з хазяїном, то ми були впевнені, що це дядя. А виявилося - тьотя. Отакі от імена у них, шо ми і не подумали. Поки Катка пішла уточняти, чи правильно нас довезли, я дістав фотік і запєчатліл те, що бачив.
1. Перші картинки.
2.
3.
Катка досить швидко повернулася і з полегшенням сказала, що житло хороше і мені там сподобається. "Чому мені?" спитаєте ви. Відповім - тому що я знаходжу дуже багато недоліків, починаю бурчати і всячєскі проявляти нєдовольство. Забіжу наперед - півтора недоліки я таки знайшов, але біс з ними. Там було красиво.
Ось це - вид з вікна. Воно ж - балкон. Тобто вікна не було як такого. Великі двері, майже на всю стіну, що широко відкриваються. В нас вони і не закривалися. Так і засинали під шум моря, сварки чайок і гулянки отдихающіх. А два рази засинали під ревіння моторчіка катера, що пропливав поруч.
4.
5.
6.
7. Катка на балконі.
8. Кусок берегової зони, де ми найчастіше плавали. Море було ше холодним, то ж ідеальне погруженіє в воду - стрибок. Берег скелястий, то ж часто це був чи не єдиний спосіб. Головне - знайти драбинку, шоб вилізти.
9. Дві Ядроліни пливуть.
10. Тут я кагбе говорю «Здрастуй море. Повернулося я - твоє сонечко!»
11. Катка підпирає квіти, бо почали падати.
12. А оце той прєславутий тунельчик. Темно, як в селі в льосі, коли тебе там випадково закриють без світла. Сидиш біля картоплі і думаєш - то дохлий щур, чи шапку хто тут поклав таку м’яку.
І ше він вузький - на одну машину. Або на два моторолера. Або на три велосипеди. Чи 4 пішоходи. А якшо діти - то на 5-6.
13.
14.
15. Пляж біля готелю - найзручніше місце для плавання. В перші дні штормило і пляж заливало. В останній день на пляж викинуло дружину Шовковського. Підозрюю - отдихать приїхала.
16. Красиві околиці. Все в кількох кроках від будиночку. Та й до моря кілька кроків. А от від моря кроків більше, бо на гору пертися.
17.
18. Одна і та ж затока в різну погоду.
19.
20.
21. Під час нічного вина на балконі трохи бавилися з видержкою.
22.
23. Ніч така місячна, зоряна, ясная…
Видєжка - аж п’ять секунд!
Робили ше по 10 і 2 сек, але мені 5 сподобалося.
Далі буде. І буде далі про харчування. Бо не можна далі вже тягнути - обід на носі.