Peru. Day 6. From Maizal to Yanama.: shopopaloshow

shopopaloshow

Peru. Day 6. From Maizal to Yanama.

May 09, 2014 22:10

Мій спальник висить зліва і як можна побачити він абсолютно мокрий. Причину я писав в попередньому пості. Цього разу ми не зібралися швиденько як раніше, а все розвішали сохнути.

My sleeping bag is on the left; and as you may see, it's absolutely drenched, for the reason's described in the previous post. This time we didn't get ready as fast as we had done on previous mornings; instead we decided to let our things dry for a while.

02. На вітрі потрошки все підсихало.

02. There was no sun, but things anyway dried a little bit because of the wind.

03. Ми насолоджувалися видами навколо і повільно робили сніданок.

03. In the meanwhile we were making breakfast and enjoying the views.

Click to view

04. Це місце мені якось вже дуже Україну нагадувало. Хата з глини, солом'яний дах і мальви коло тину. Стоять 3 будівлі: власне хата, літня кухня і стайня. Кругом бігають кури, а поруч пасуться кози і корови. По дворі бігають свині і стоять прив'язані коні. Єдине що видає це місце, як не Україну це засніжені шеститисячники навколо і тин з бамбуку.

04. This place really reminds me of Ukraine, because of the materials used for construction and flowers that are growing near the fence. There are three buildings: the house itself, summer kitchen and a stable. There are chickens and pigs running in the yard , and cows, horses and goats are nearby. The only things that reminded me that I wasn't in Ukraine were snow covered peaks around and the fence made from bamboo.

05. Суровий погляд перуанської кози.

05. Strict look of the peruvian goat.

06. Це місце на висоті 3000 м.

06. This place is located at the altitude of 9840 ft

07.

08.

09. Віддаю залишки свого сніданку. Їсти не хотілося, половину сніданку запхав в себе через силу, решта не зміг.

09. Half of my breakfast is going to the animals; that morning I had absolutely no appetite, and only forced myself to eat half.

10. Постійно в дворах помічав якийсь рожеватий камінь, який облизують звірі. Цікаво які там елементи є, що тваринам їх так не вистарчає.

10. In many yards I noticed that animals were licking a certain type of pink stone. I wonder which elements those animals are lacking which they find in this stone.

11. Сімейний портрет.

11. Family portrait.

12. Стіни неприступних хребтів.

12. Impregnable mountains range.

13. Вже потім зранку зрозуміли, що треба було ночувати під дахом. Він не пропускав воду, але в темноті ми тоді не розібралися, що знаходиться навколо.

13. Only in the morning we understood that we should have slept under the roof since it doesn't let any water in. However, in the dark we didn't figure out what was around us.

14. Місцеві щось роблять з цукровою тростиною. Потім бачив як просто перевертали цю палку і пили з неї сік.

14. Locals are doing something with the sugar cane. Later I was how they simply turn it vertically and drink juice from it.

15.

16. Ми прощаємося з цим місцем і йдемо далі. На годиннику було 09:00.

16. Time to say good bye and move on. 9 AM

17. Вид на схил по якому ми вчора спускалися вниз.

17. View of our path from the day before.

18.Ось видно нашу стежку і руїни Pinchaunuyoc.

18. Here you can see our trail and Pinchaunuyoc ruins.

19. Відходимо трошки від місця ночівлі. Оглядуємося. Таки чи не єдине плоске місце на схилі гори.

19. Looking back at the place where we stayed overnight; it seems to be the only flat spot around.

20. Стежка.

20. Trail.

21. Проходимо повз ще одну хатину. Більше хат там немає.

21. This is the only other house around, located at approximately 20 minutes walking distance from the first one.

22. Стежка довго йде практично без набору висоти. Звісно невеличкий набір є, але він майже не відчутний. Певний відрізок стежка йшла вверх і вниз. Це було досить виснажливо так як підйому чи спуску немає, ми залишаємося приблизно на одному рівні, а сил тратиться набагато більше ніж би ми йшли по площині. Весь підйом я думав про їжу, я просто представляв собі смачні бургери в барі коло нашого дому. Я уявляв собі вареники і інші апетитні страви. Я вже не міг їсти енергетичні батончики і все те що в нас було.
22. For a long time trail goes almost without gaining any elevation. Later for a while trail was going up and down, which was a little bit frustrating, since we were staying at the same elevation, but we were getting more tired than we would be just walking on the flat trail. All the hike up i kept thinking about food, i kept imagining delicious burgers in the bar next to our home, potato dumplings and other delicious things. I just couldn't any energy bars or other food that we had any more..

23. Потім різно починається серпантин і дуже крутий набір висоти. Ліс потрішки закінчується і далі просто видно гори, гори і ще раз гори.

23. Later suddenly trail leads to a serpentine and start constantly going up. after a while we came out of the forest and could see all the mountains around us.

24. Приблизно на 4000 м знаходимо вхід в шахту. Власне так і називається сам перевал La Mina Victoria.

24. At the approximate altitude of 13,120 ft we found an entrance to the mine from which the passover takes its name La Mina Victoria.

25. Спочатку ми піднімалися по відвалу породи. Мені це здавалося дивним, тому що природньо там не могло бути такої дрібно-перемеленої породи, але коли на верху знайшли шахту, то все стало ясно.

25. At first we were walking among finely milled rocks and I was surprised since I couldn't understand how they could naturally appear there. When we found a mine everything became clear.

26. Вже коло самого перевалу паслася худоба. Стало трошки не комфортно, коли я зрозумів, що половина дорослих особей там бики, а не корови. В Україні дорослі бики дуже агресивні і ось так могли б бути небезпечними, але тут вони були абсолютно спокійні.

26. Almost near the passover we met a lot of cows. I felt a bit uncomfortable when i understood that half of mature animals were bulls and now cows. In Ukraine mature bulls are very aggressive and could be dangerous in a similar situation, but here they very absolutely calm.

27. Вийшли до перевалу. Зняли рюкзаки, забралися на найближчу скалу коло обриву і просто спостерігали за горами навколо. В один момент я побачив орла чи кондора. Точно не знаю, але птах великий і красивий.

27. Finally we came to the passover, took of our packs, set down on the rock close to the precipice and started looking around. At one moment i notices an eagle or a condor. I am not sure, but the bird is big and beautiful.

28. Потім він кружляв над нами.

28. Later he was flying above us.

29. Згодом їм стало двоє.

29. Yet later there were two of them.

30. А ми продовжували собі відпочивати і дивитися на гори.

30. And we were just siting there and looking at the mountains.

31.

32. На перевалі є відмітки висоти. Так як наш попередній рекорд був 4087 м в Колорадо, то це наш новий рекорд був на той момент. 4150 м.

32. There is an altitude mark at the passover. Since our previous record was 13,408 ft in Colorado, this became our new record for the moment. 13,615 ft.

33. Переходимо сам перевал і далі стежка різко пішла вниз.

33. Here we are crossing the passover, and right after this the trail start descending rapidly.

34.

35. В якийсь момент розійшлися хмари і ми зупинилися пороздивлятися гори. Правда Юля роздивлялася, а я фотографував.

35. At one moment all the clouds went away and we stopped to look at the mountains. Well, to say the truth Iuliia was looking and I was taking the pictures.

36.

37.

38.

39.

40. Це мабуть саме круте місце в горах, де я коли небудь бував. Це просто ніша в здоровенній скалі де проходить вузька стежка. Відчуття, які були проходячи цим місцем важко передати. Це трошки страху і безліч захоплення. Над головою скали де видно величезні тріщини і камні, які невідомо як тримаються. З одного боку прірва з другого боку стіна, де було кілька горизонтальних шахт.

40. This is probably the coolest place in the mountains I've ever been to. This is just a niche in a huge rock and a thin trail passes through this niche. It's hard to describe my feelings when I was passing this place - its a mix of a little bit of fear and a lot of excitement. There are rocks with cracks in them above your head, a precipice on one hand and a wall with a few horizontal mines on the other.

41. Я ще знав відео цього місця. Хоча наврядчи воно передасть усю глибину простору навколо.

41. I also made a video of this place, but I doubt that it can show the depth of the space around.

Click to view

42. Пройшовши цей відрізок за поворотом вже було видно початок села. Було дуже цікаво іти і розглядати, як люди порозбивали усе кам'яним парканом на різні участки.

42.After this part of the trail, right around the corner we could already see the beginning of the village. It was very interesting to see how people divided the territory with stone fences.

43. Як тільки ми проходили повз першу хату, коло неї стояла жінка з двома дітьми. Вона запропонувала нам поставити палатку у неї на подвір'ї і також запропонувала приготувати нам вечерю.

43. As soon as we were passing the first house we met a woman with two children, who offered us to camp in her yard and also offered to cook us a dinner.

44. Доки були останні промені сонця ми швиденько розклали усе, що в нас не досохло.

44. While there stills as sun we took out our things so that they could dry to the end.

45. Потім коли стемніло, нас покликали їсти. Це було божествено. Нам дали повні тарілки з рисом, смаженою картоплею, жареними яйцями та салатом з цибулі і помідорів. Варто відмітити, що в латинській америці картоплю вважають овочем, а не гарніром і подають на рівні з гарніром, як салат. Порції були просто величезні, ми думали, що не з'їмо все, але з'їли і не помітили. Я вже не брав камеру з собою і лишив її в палатці. Та і все одно мені мабуть не зручно було б фоткати їхню кухню. Я непомітно зробив кілька кадрів на телефон. Будівля в якій ми вечеряли, була просто збита з дошок, з металевим дахом і в деяких місцях всередині була прибита до стін клійонка. Підлога була або просто втрамбована земля дуже сильно, або можливо залитий бетон, важко було зрозуміти. Приміщення розділялося на дві частини. Одна частина це там де готували, в них було вогнище просто на землі і поруч полки з продуктами. Усе робилося на землі, Стіл і стільці були тільки там де ми вечеряли.

45. After ingot dark we were called for dinner. It was absolutely amazing. We were given plates full of rice, fried potatoes, fried eggs and a tomato and onion salad. It's worth noticing, that unlike in Ukraine, in Latin America potato is considered a vegetable, not a side, and it's served along with a side, like a salad. The portions here huge and we thought that we won't be able to finish, but after all we did. I didn't take camera with me, and I don't think I would feel comfortable taking pictures with it; but i did take a couple of pictures with my phone. The house in which we had dinner was made of wooden boards with a steel roof and there was plastic cover nailed to the walls in certain areas. The floor was either the hard pressed ground or filled with concrete, it was hard to tell. The house was separated into two parts. One part was designated for cooking, it had fireplace right on the ground and shelves with produce around it. Everything was done on the floor. The only part with chairs and table was the part where we were eating,

46. Навколо бігали морські свинки і жували накидану їм траву.

46. There were guinea pigs running around us and chewing their grass.

47. Електрика у них є, але нею якось практично не користуються. Горіла лише дуже бліда енергоефективна лампочка, мабуть в них дуже дорога електрика. На колінах в жіночки сиділа дитина, яку вона вчила алфавіту.

47. They do have electricity, but it seems that they almost don't use it. They only had one very pale energy efficient lamp; probably the electricity is very expensive. A child was standing right next to the woman and she was teaching him alphabet.

Вечеря коштувала S/. 14 за одну тарілку. Правда коли ми запиталися скільки коштує вечеря - вони сказали просто 14. Я то ще тоді не знав цифр і нічого не зрозумів, Юля сказала, що нам назвали ціну 40 і я дав 40 солей. Жіночка була явно здивована, але нічого не сказавши подякувала і взяла гроші. Повечерявши ми вернулися до палатки. І там вже Юля зрозуміла, що перепутала 14 і 40. Але ми були такі раді цій вечері, що не дуже переймалися за те, що переплатити. Доречі, поставити палатку у них коштувало S/. 1. Це якосась мені здалося дуже смішна ціна, тому що в них S/. 1, це просто копійки і за нього можна купити хіба що маленьку пачку вафельок чи 10 цукерок в магазині в селі. Коло палатку нас чекав ще один сюрприз. Випала дуже рясна роса як стемніло і все що в нас сохло на мотузці знову стало вологим і я знову не мав сухого спальника, хоча він не був мокрим, але вологість відчувалася.

The dinner costed S/. 14 for a plate. Though when we asked a woman how much did it cost she said simply fourteen. At that time i yet didn't learn the numbers and Iuliia said that the price she named was 40, so I gave her 40 soles. The lady was obviously surprised, but thanked us and took the money. After we returned to the tent Iuliia understood that she mixed up the numbers and the lady said 14 and not 40, but the dinner was so tasty that we didn't get upset because of paying more. By the way, it only costed S/. 1 to camp in their yard, which is ridiculously low price. For 1 sole you can buy a small pack of waffles or 10 small candies in a nearby store. near the tent we had one more surprise. While we were away dew appeared on all our things that were drying outside and everything became a little wet again. This is how I again ended up without a dry sleeping bag; and even though it wasn't really wet, I could still feel the dampness.

Peru. Day 1,2. Peru. Day 3. From Cachora to Playa Rosalinas. Peru. Day 4. From Playa Rosalinas to Choquequirao.