того року був трохи дивний травень. щодня йшли короткі дощі, я багато ходила пішки, дивилася на свої ноги. калюжі швидко висихали, і швидко з*являлися нові. через дощ я не могла носити нову сукню, але він був мені потрібен. він щоразу приносив полегкість і щось ніби очищення. добре пам*ятаю, як почувалася тоді легкою, хоча занудою, звичайно, я була
(
Read more... )
Comments 7
Reply
хоча цього року той львівський дощ мені вже до нехочу набрид...
коли похмуро, часом у мене зовсім нема енергії. як кролик на сонячних батерейках;-)
Reply
Reply
Reply
коли я думаю про минуле, то мене кожного разу дивує, що пам*ятаються лише узагальнені відчуття і ще якісь дуже чіткі деталі, які здаються маловажливими. натомість конкретні події чи розмови пригадуються не одразу й для цього треба ще зосередитись. але я знаю, що в тебе це інакше, ти пам*ятаєш значно більше, і тому це було би цікаво читати.
тож можеш скористатися моїм постом, як я колись скористалась твоїм). хоч я це й не з ппам*яті писала, але це неважливо. просто я взагалі не дуже люблю згадувати.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment