колись ось так

[shepita]

зараз стало соромно, що я так швидко-швидко говорю. всі інші види діяльності не даються мені так легко, а краще б навпаки. бо всі люди, яких я люблю, говорять повільно і мають гарні голоси. не можу похвалитися тим, що я хороший слухач, але їх я би слухала й слухала. я переконана, що між спокійним звучанням їхніх голосів і моєю до них любов'ю існує

Comments

[morning_traffic]

Колись ось так, от так завжди - до справ життєвих та про інші м. Імпліцитність фразеологічних одиниць справді вражає, а дерева здаються такими спокійними і мудрими.
І не так вже й погано, що я не знаю, як назвати ці листи з помилками в найвідповідальніших словах. Шиян тощо, мабуть, узріли б тут незалежність трикутників, складених з дротів та дерев.

Але добре, буду наступного разу довше думати.
І ще добре, що ти є ))

[shepita]

ой, ти мене так розсмішив. невже я вже встигла написати стільки дурниць?)
але звідки тут узявся Шиян? я про нього ніби не згадувала. чи ми таки знайомі?

[morning_traffic]

Нуу, це не дурниці, а приємні камінці жж-космосу ) Шиян тут не сам, а вкупі з "тощо"-м, і про нього згадано у профілі (хоча його й заточили в дужки). Якщо ми знайомі, то тобі знайомі Прохасько, Грабал, Медем, Джармуш та Наталі Ді - втім, якщо вони тобі знайомі, то не факт, що тобі знайомий я. От так непросто ) Але за кілька днів я буду на залізничному вокзалі в Херсоні, де зайду до кас на другому поверсі й можу передати тьоті привіт :)

[shepita]

вже згадала. а Прохасько колись подарував мені квіти. ну ок, не подарував, а так, віддав, бо не знав, куди їх приткнути))). і справді все непросто)
от тільки я пам*ятаю, що каси залізничного вокзалу в Херсоні знаходяться на першому поверсі. справа.

[vidlunnya]

Отакої, я говорю дуже швидко, до того ж незалежно від теми, де і з ким: що в кав"ярні, що на семінарі. Я з цим змирилась: повільно говорити не можу, бо тоді половина думок лишаються несказаними й забуваються, поки я повільно розтягую першу фразу. Вирішила, що темп мовлення збігається з темпом мислення/ темпераменту чи ще щось в такому руслі, так що чим нагородила природа, тим і добре.

[shepita]

це точно. тобто те, що темп мовлення співпадає з темпераментом. про мислення не скажу так впевнено, над цим мені ще треба замислитися:))). але бачиш, я досі тобі не відписала, бо ніяк не можу зрозуміти, що саме я маю написати. просто того забагато і мабуть не варто все пхати до одного листа. а ще коли я довго думаю над чимось і нарешті можу сказати, що я впевнена в такому твердженні, одразу в моїй голові все пербудовується і я починаю вважати, що правильне все ж протилежне твердження (це я про те, що ми обговорювали). тому виходить, що для мене краще не бути ні в чому впевненою.
а щодо тебе, то погодься, що говориш ти все ж повільніше, ніж я. або якщо я з тобою говорю повільно, то це значить, що ти на мене так позитивно впливаєш. принаймні я зараховувала тебе до тих, кого люблю)

[vidlunnya]

Не погоджуюсь :) Може тому, що мені темп твоєї мови комфортний, от я і не помічаю. Коли людина говорить дуже повільно, я не можу скласти її думки в одне ціле. Що я говорю швидко, мені часто кажуть. Часто повторюю двічі. Маю купу курйозних випадків на цю тему: як на дебатах мене попросили повторити всю промову, і я вклала 6-хвилинний спіч у 2 хвилини (зала завмерла з круглими очима на кільканадцять секунд. Весело було); або на "Лоліті" я була геть втомлена й не спала, думки в речення не клеїлись, а Чупс сказала, що зі мною щось не те - говорю повільно ;)
Щодо листів, а нащо приходити до впевненості? Все одно несуперечливої "особистої доктрини" ніколи не вийде, втім неособистої теж. Зате обмін думками цікавий - це найкраще і в спілкуванні, і в листуванні, і в університеті.

[shepita]

все правильно, тільки коли я пишу якийсь абзац, а потім перечитую його наступного дня, він мені вже здається геть неактуальним і непотрібним, а пояснювати увесь складний механізм мого мислення немає ніяких сил. словом, треба все стерти й написати спочатку. це буде вже зовсім інший лист. але я би хотіла відповісти на твою останню думку: "і це мине" - я завжди про це думаю, а може, не завжди треба. мені більше подобається "не завжди буде так" (гм, це напис у одній із варшавських кав*ярень) - думка та сама, але мені більше хочеться пам*ятати не про минучість усього, а про його змінність. так спокійніше.

[anonymous]

ти чого стільки часу мовчала. Та у тебе - ТАЛАНТИЩЕ!а Я ТЕБЕ люблю за те, що ти так "швидко-швидко" і багато говориш.Цьом-цьом!!!

[shepita]

ой, дякую дуже)
але підписуйся, будь ласка. можна просто Ю. я буду знати.