(Untitled)

[shekure]

Уже й призабути встигла, яка це концентрована і багатошарова насолода - читати Прохаська у великих кількостях. Особливо коли починаєш його проміжне вибране з кінця, зависаєш спершу на "Умінні жити", а потім - оце, те, що завжди булькало у тебе в крові, для чого ніколи не знаходилося слів:

РевнощіКожного разу, коли я починаю відчувати натяки на

Comments

[pirhospr]

Бо справа стосується лише повноти наповнення найпростіших підставових речей. Справа лише в тому, щоби змогти бути посередником між сонячним світлом і рецепторами її очей, між густиною води і подразненням дотикових клітин її шкіри...

chudovij diafik

[shekure]

угу, для мене це найпронизливіше. і в тексті, і в житті.

[paelan]

якось дуже вчасно. Особливо "той біль про тебе".

[shekure]

у нього ще гарно є про смерть. що ми оплакуємо не вмирання рідних, а самих себе.

[paelan]

ми, певно, завжди оплакуємо лише себе, адже ми лишаємось, коли йдуть ті, кого ми кохаємо. Шлях не оплачеш, тужиш тільки за собою, тією, яка була там і щаслива.

[shekure]

мабуть, так воно і є (

[beherivka]

Спасибі)

[shekure]

на здоров'я :)*