Абсолютно погоджуюсь, мене теж дивують такi питання. А ще дивують питання, як то менi вдається розмовляти з кимсь однiєю мовою, одночасно вiдповiдати на телефон iншою, при тiм пiдчитувати щось третьою. Ну а яка ж рiзниця, основне - не забути кому якою мовою вiдповiдати ))) На рахунок двомовностi у дiтей - вже надивилась на двомовних бiльш, нiж на одномовних. Не можна рокiв до 5 дiтей мучити двома, нехай рiдну як слiд вивчать.
я теж думаю, що варто виховувати одномовну дитину (якщо не білінгвістичні батьки) і потім навчити7 мене до речі російської ніхто не вчив. по тєлєку навчилась:)
те саме. і що нам з чоловіком робити, коли ми говоримо в побуті щонайменш трьома мовами і не фіксуємо свідомо переходів? і в оточенні купа сімей щойнайменш білінгвальних + зовнішня мова (країни проживання) - третя. ще в жодної дитини "головного болю самоідентифікації" окрім нормального зясування "я дівчинка, я українка/італійка/полька, я Аля/Єва/Кася, мені 2,5/3/5 років" не помітила. коли батьки достатньо часу приділяють - то усі дитячі головні болі виходять слушним шляхом.
моя сестра разом із чоловіком (обоє українці) живуть в Португалії, тож дитина вільно знає українську (вдома вони лише українською спілкуються), португальську (в садку) і російську (няня розмовляє) - нічогенько живе, активно розвивається. але силкувати дитину вивчати з малечку чи ту чи іншу мову ні до чого доброго не приведе, я собі так думаю. я коли ходила до школи - російську мову і літературу вже відмінили на той час, але я добре її розумію і навіть вільно розмовляю. гадаю, що гостро питання двомовності стоїть лише для лінюхів, котрі просто зі своєю тупою "принцивповістю" не хочуть вчити і розуміти укр. мову.
Так, мені також було б приємно вважати решту людей лінтюхами і нездарами. Більшість людей на планеті володіють однією мовою. Навіть для біш-менш розумної людини вибір однієї мови іноді має сенс.
варто зважати й на таланти та середовище людини. я зараз не захищаю "ущімльонних па жизні", які плекають своє неуцтво або страждають насолоджуються шовінізмом, а лиш кажу за масу населення тої самої східної України: 99% там українську мову прекрасно розуміють, але не маючи щоденної практики (бо ані необхідності, ані бажання не мають), говорити нею їм важко. не ліньки - просто мати хист до поліґлосії - для одиниць, бути ентузіастом та ще й демонструвати свою біловоронність - теж для одиниць. а будь-яка маса має певну інерцію, і що більше перша (десятки мільйонів людей - то таки маса!) то більше й друга. і зсунути велику масу одним поштовхом - всі шанси тупо розбитися об її інерцію, що ми й спостерігаємо. слід помалу, потроху нарощувати силу тиску з одної сторони і підточувати силу спротиву з іншої - отоді з часом вдасться її рушити. довга, наполеглива, всебічна і м'яка(!) робота з майбутніми поколіннями принесе плоди.
я на щодень розмовляю українською, польською і англійською. інколи підключається російська. але коли одночасно слід з одними говорити польською, іншим перекладати на англійську, а відповідати російською, то стала помічати, що остання страждає найбільше, оскільки її використовую найменше. підвисаю часом. особливо коли такі переговори ввечері. на базовому рівні знаю німецьку і на зовсім початковому італійську
( ... )
Comments 16
На рахунок двомовностi у дiтей - вже надивилась на двомовних бiльш, нiж на одномовних. Не можна рокiв до 5 дiтей мучити двома, нехай рiдну як слiд вивчать.
Reply
Reply
Reply
Я білінгвальна, дитина у мене білінгвальна (їй вже 4, вже очевидно)
Reply
те саме.
і що нам з чоловіком робити, коли ми говоримо в побуті щонайменш трьома мовами і не фіксуємо свідомо переходів?
і в оточенні купа сімей щойнайменш білінгвальних + зовнішня мова (країни проживання) - третя. ще в жодної дитини "головного болю самоідентифікації" окрім нормального зясування "я дівчинка, я українка/італійка/полька, я Аля/Єва/Кася, мені 2,5/3/5 років" не помітила. коли батьки достатньо часу приділяють - то усі дитячі головні болі виходять слушним шляхом.
але цікаво, яких факторів ми не враховуємо?
Reply
також за наявності альтернатив рано чи пізно дитина робить свій власний, остаточний, осмислений вібір на користь тієї чи іншої мови.
Reply
але силкувати дитину вивчати з малечку чи ту чи іншу мову ні до чого доброго не приведе, я собі так думаю.
я коли ходила до школи - російську мову і літературу вже відмінили на той час, але я добре її розумію і навіть вільно розмовляю.
гадаю, що гостро питання двомовності стоїть лише для лінюхів, котрі просто зі своєю тупою "принцивповістю" не хочуть вчити і розуміти укр. мову.
Reply
Reply
Reply
довга, наполеглива, всебічна і м'яка(!) робота з майбутніми поколіннями принесе плоди.
Reply
Reply
Leave a comment