Кілька слів про відпочинок в Карпатах
Зовсім недавно я зробив такий собі доволі емоційний пост про красу Карпат. Там я відійшов від традиції детально розповідати що, де і як. Мабуть все ж дарма, так як був справедливо покритикований у коментарях ))) Тому зараз виправлю ситуацію і трішки детальніше розкажу про специфіку відпочинку у Міжгір'ї (не плутати з Межигір'ям). Отож, кого цікавить більш детальний звіт про осінню поїздку горами заходьте! Інформації і фото буде немало, відразу попереджаю! ))
Подорожували ми вдвох із дружиною на автомобілі. По дорозі ми вирішили відвідати ще кілька цікавих місць, тому вирушили в сторону Львова через трасу Київ-Чоп. Всім, кому потрібно їхати з Луцька до Львова - навіть не думайте їхати через Горохів, Радехів і т.д. Хоч це рахується і коротшою дорогою, але вона просто жахлива!!! У Волинській області вона в доволі непоганому стані, а у Львівській справжній танковий полігон! Тому всім рекомендую їхати через Дубно, хоч і більше на кілька кілометрів, зате потім їдеш по прекрасній трасі Київ-Чоп та відпочиваєш.
Але поїхали ми цим шляхом ще з однієї причини - користуючись ситуацією я нарешті потрапив у Тараканівський форт, який розташований відразу за Дубно, а дружині показав Підгорецький та Олеський замки, що теж розташовані прямо біля траси. Заночували ми у Львові. Хостел "Театральний" 250 грн за окрему двохмісну кімнату. Душ і туалет спільні, але так як хостел був практично порожній в цей час, то ніяких незручностей не було. Зате величезною його перевагою було те, що він розташований на площі Театральній, практично в самому центрі Львова. Ну і плюс wi-fi та телевізор звичайно у номері були. Єдиною величезною проблемою виявилося те, що автомобіль виявляється в центрі Львова припаркувати дуже і дуже важко. Тому все ж раджу знайти готель в інших районах, а у центр їхати на громадському транспорті. Свій репортаж про Львів я зроблю вже в наступний раз, так як і часу було обмаль і фото ввечері не найкращі. Але Львів звичайно, як завжди чарівний!
Далі, ми прокинулися та з самого ранку щоб оминути львівські пробки в центрі міста (що теж є величезною проблемою для автомобіліста!), виїхали в сторону Карпат. Ось тут я вже нарешті і розпочну свою детальну розповідь про гірський відпочинок.
Якщо заїзджати в Карпати зі сторони Львова, то Пилипець я рахую однозначно найкращим місцем для відпочинку. Щоб туди потрапити, на трасі Київ-Чоп після села Нижні Ворота потрібно повернути ліворуч, на Верхні Ворота та Воловець. Вказівники є, тож дорогу знайти нескладно.
Відразу попереджаю - дорога починається зовсім іншої якості з доволі великими ямами, тому їхати варто обережно! До Воловця приблизно 10-12 км від траси Київ-Чоп.
При першому знайомстві з Воловцем туристам відкривається приблизно ось така картина:
Для того, щоб проїхати на Пилипець, на кільці у Воловці потрібно повертати ліворуч. Детально на це вказую, тому що вказівників ось тут вже і немає. Але свій огляд відпочинку я розпочну не з Пилипця, а з села Гукливий, що розташоване перед ним. Тут я зупинявся під час свого літнього відпочинку, тому буду розбавляти огляд і літніми фотографіями. Так буде навіть цікавіше - читачі матимуть змогу оцінити красу як і літніх, так і осінніх Карпат.
У селі Гукливий є прекрасний готель, який називається "Наталія". Готель відразу над дорогою, тому знайти його дуже легко. Складається напевно з двох частин. Роблю такий висновок, тому що стилістика та фасад однакові - одна частина праворуч, більша і з магазинчиком, а інша ліворуч - менша, більш затишніша, подалі від дороги і біля гірської річки. Обов'язково при можливості обирайте ту, що ліворуч! Особливо, якщо ви подорожуєте літом. Ви не уявляєте, яка це насолода спати під звуки гірської річки, що лунають з відкритого французького балкончика!
Не знаю чи змінили ціни зараз, але біля 2 років назад, коли я у ньому зупинявся з туристичною групою, ціна двохмісного номеру була здається навіть до 200 грн, що було просто смішно! А сніданок був шикарний! Моєму подиву не було тоді меж! За таку ціну і такий сервіс! Тому зараз при огляді просто зобов'язаний зробити маленьку рекламу ))
В мене ще збереглися фото номеру та тієї самої гірської річки
Але їдемо все ж далі до Пилипця. Це всього кілька кілометрів звідси. Щоб потрапити до місць відпочинку, у самому селі потрібно повернути праворуч. Орієнтуйтеся на вказівник "Гранд-отель Пилипець". Далі їдьте прямо (дорога ще гірша) аж поки не потрапите сюди
Наш готель "Шепіт Карпат", який ми забронювали завчасно на booking, розташований на фото ліворуч. Складається з двох корпусів - мурованого та дерев'яного. Ми жили в першому. На жаль, десь загубилися фото номеру та готелю, але скажу що номер був схожий на такий, як і в Гукливому, навіть ще більший, з власним балконом. Душ і туалет звичайно в номері і там, і там. Про телевізор, холодильник та wi-fi я вже і взагалі мовчу. Далі на фото йде мотель "Карпатський кайф", а ще далі і відразу кидається в очі "Гранд-отель Пилипець".
Якщо вірити booking, то ціна на двохмісний стандартний номер в "Гранд-отелі" 500 грн на добу. Я скажу, що це ще доволі і недорого. Ціна ж у нашому "Шепоті Карпат" була 240 грн за двохмісний номер. Теж, однозначно недорого та доступно. Єдино, що сніданок там все ж доволі обмежений - чай, млинці, яйце з маслом або ж ще каша. Хоча все ситно і смачно, тому більшості туристів можливо і вистачить. В с. Гукливому в "Наталії" було більше та смачніше. Магазинчик є відразу біля готелю, але ціни там вищі практично на все, тому краще взяти по можливості все з дому.
Що ж такого особливого у самому Пилипці?
Розпочнемо з першого - це водоспад Шипіт. Справжнє природнє чудо Карпат та України. Його висота 14 метрів. Але щоб до нього дістатися, потрібно подолати певну відстань пішки або ж підїхавши на авто (стоянка недалеко від водоспаду платна - 10 грн за годину).
Ось вона, дорога до Шипоту, відразу за гірською річечкою через міст та ліворуч. Не заблукаєте.
Рекомендую все ж йти пішки до водоспаду. Там така краса навкруги!!
Якщо сильно стомилися, є місця для відпочинку
За кілька метрів від водоспаду є своєрідна каса та стоянка для авто. Вхід - 8 грн. Переходячи цей місточок, ви потрапляєте вже на заповідну територію.
Повсюди трапляються торговці, що пропонують сувеніри, вино, бринзу, чаї та інші гірські багатства.
Але все ж головною ціллю кожного є побачити водоспад. Ось нарешті і він!
Назва “Шипіт” походить від слова “шепіт”, тому що навіть здалеку чути відголос спадаючої води, який нагадує шепотіння.
Ущелина, де знаходиться водограй дуже мальовнича, оточена буковими лісами та віковічними смереками.
Також, біля Шипоту проводять свій щорічний фестиваль хіпі та представники різних субкультур. Його кульмінацією є свято Івана Купала 7 липня. Збираються хіпі приблизно ось тут. Ця полонина знаходиться недалеко від водоспаду, по дорозі до нього потрібно повернути ліворуч.
У Пилипці є ще одна цікавинка - підйомники. Їх виявляється є аж 7. Це вже я потім у Вікіпедії глянув. Найвідомішим є звичайно центральний двомісний - 1650 м. Кажуть, що він найдовший у Карпатах. Щоб його знайти, необхідно піднятися вгору по дорозі, біля готелів "Шепіт Карпат" та "Карпатський кайф".
Навіть якщо ви у Пилипці не в зимовий сезон, обов'язково підніміться вгору на підйомнику! Незабутні відчуття!
Ось так виглядає підйомник на горі.
Поруч знаходиться "Чайовня" з неймовірно смачним чаєм! Та і взагалі всім ))
Від підйомника можна піднятися безпосередньо на вершину. Але відразу попереджаю, що це не так легко як здається на перший погляд! І вдягайтеся у такому разі тепліше, особливо восени.
Восени не бачив, але спостерігав влітку - підйомник використовують велосипедисти для спуску вниз. Це просто немає слів, з якою швидкістю вони мчать донизу! Для них, як я розумію і зробили спеціальні пристосування та своєрідну трасу.
Дуже цікаво спостерігати як у ясну погоду хмари кидають на землю свої тіні.
Пилипець є, також, зручним місцем якщо ви хочете побачити інші цікавинки цього краю - знамените озеро Синевир та не менш знамените село Колочава. Для цього вам потрібно повернутися у саме село Пилипець та повернути тепер уже праворуч і далі по дорозі їхати у Міжгір'я. Дороги жахливі!
По дорозі трапляються джерела зі справжньою мінеральною водою!
Щоправда ось це смачна вода
А наступна дуже специфічна з різким запахом. Зате звичайно і та, і та корисні для здоров'я. Хоча набирати в пляшки не рекомендую. Вода втрачає свої властивості вже орієнтовно через півгодини та стає просто жовтуватого кольору.
Біля цього ефектного готелю беріть праворуч - з вказівниками тут і надалі біда.
Зате по дорозі можна зустріти справжні стародавні карпатські дерев'яні храми! Вони ще досі діючі, а виготовлені без жодного цвяха!
Пейзажі по дорозі мальовничі як літом, так і восени! Так як і взагалі в будь-яку пору року!
Синевирський перевал
У самому селі потрібно повернути ліворуч. Вказівник вже нарешті є. Але приготуйтеся відразу що до цього дорога, виявляється, була ще хорошою. Далі буде справжнє пекло! Щоправда, це компенсується прекрасною природою!
Ну і нарешті Синевир.
Хоча не так швидко! Вхід коштує 8 грн і тут. На машині теж можна заїхати. Вже не пам'ятаю ціну, здається 30-50 грн. Але знову ж таки раджу йти пішки. Краса неймовірна! Щоправда йти вгору потрібно один кілометр.
По дорозі можна побачити гірських корів, що хвацько бігають по крутих горах зі своїми дзвіночками на шиї. Ну і знову ж таки купу місцевих торговців повсюди.
Синеви́р - найбільше озеро Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера.
На озері пропонують покататися на своєрідній паромній переправі до острова та назад.
Озеро можна обійти по колу. Кажуть, що йти потрібно обов'язково за годинниковою стрілкою та загадати бажання. Збувається все! Перевірено )
Через холодну воду купатися в озері суворо заборонено!
На півострові височить скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.
Через острів по центру озера, Синевир називають це Морським оком.
У дні, коли Синевир більш повноводний, острів повністю зникає під водою.
Згідно з легендою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам'яною брилою за його простацьке походження.
Біля Синевиру нещодавно з'явилося ще одне цікаве місце - Центр реабілітації ведмедів. Тварин, які перебували в жахливих умовах, повертають до нормально життя та потім навіть відпускають в гори. Я сам наткнувся на нього спонтанно, коли дружина захотіла сфотографуватися біля дерев'яних ведмедів. Дуже вона вже любить цих тварин - і живих, і плюшевих. Знайти його з дороги можна тут.
Далі потрібно трохи піднятимя вгору
І ось вони! Живуть в доволі хороших умовах та на великій території мають змогу прогулюватися.
Подивитися на цих грізних, але хороших тварин можна абсолютно безкоштовно. По моїх спостереженнях, до речі, багато людей ведуть себе гірше ніж ведмеді, які натерпілися і так багато бід у своєму житті. З радістю поміняв би їх місцями.
А ми ж прямуємо далі у село Колочаву. Колочава є одним з найбільших сіл на Закарпатті, його населення становить біля 8 тисяч осіб. Розмовляють тут верховинським діалектом. Великий вплив на місцевих жителів мали румунські та німецькі переселенці. Численні румунські слова і сьогодні використовуються у повсякденному спілкуванні («колиба», «салаш», «магура», «буц», «вурда», «бокончі», «сарака»). Це нам каже Вікіпедія. А я рекомендую послухати ось цей знаменитий діалект Верховини. Моя дружина була просто вражена! Спочатку незрозуміло нічого! А вже аж потім починаєш трохи вловлювати зрозумілі слова, та й то тільки одиниці!
У селі аж 20 пам'ятників! Вони трапляються вже по дорозі.
Пам'ятник вівчарю
Та пам'ятник заробітчанам
Колочава єдине село в Україні, де є 10 музеїв! Через брак часу ми відвідали тільки найцікавіший - Старе село. Вхід - 24 грн з дорослого.
«Старе село» - перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. Розташований він між річками Колочавка та вічнозеленим масивом Чертежика. На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам’ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці).
Ось це хатина бідняка
А це вже заможного селянина
Хлів
Трохи інтер'єрів. Всередину можна заглянути практично всюди.
Верховинська пилорама
Щоб не заблукати, є детальна карта
У сканзені представлена угорська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв - представників пануючої держави - та стежили за порядком у селі. Всіх винних одразу ж кидали до в’язниці, яка розміщена прямо під жандармерією.
Церковно-приходська школа. Читати тодішні школярі вчилися із церковних книжок, а писали на невеличких дощечках грифликами. Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель за непослух міг добряче покарати різками.
Колочава - популярне місце для фото у весільних пар. Але все ж і смішною верховинською мовою командували нареченими їх фотографи!
Чесно кажучи, я тут вже був і враження не настільки сильні як першого разу. Але хто цього всього не бачив - рекомендую! Тут розумієш справжній карпатський дух!
А ось цього пам'ятника не було раніше. Дуже актуальний
Є на території і своєрідний музей рейкової техніки. Особливо вражає своя "Черная молния", правда вона тут на рейках ))
Завжди було цікаво оглянути кабіну машиніста потяга
Транспорт є різний.
Та навіть і своя станція
Ось такий насичений відпочинок у Верховині. Тут кожен може знайти щось для себе. А природа та неймовірно чисте повітр'я з швидкими ріками не залишать байдужим нікого!
Подорожували ми вдвох із дружиною на автомобілі. По дорозі ми вирішили відвідати ще кілька цікавих місць, тому вирушили в сторону Львова через трасу Київ-Чоп. Всім, кому потрібно їхати з Луцька до Львова - навіть не думайте їхати через Горохів, Радехів і т.д. Хоч це рахується і коротшою дорогою, але вона просто жахлива!!! У Волинській області вона в доволі непоганому стані, а у Львівській справжній танковий полігон! Тому всім рекомендую їхати через Дубно, хоч і більше на кілька кілометрів, зате потім їдеш по прекрасній трасі Київ-Чоп та відпочиваєш.
Але поїхали ми цим шляхом ще з однієї причини - користуючись ситуацією я нарешті потрапив у Тараканівський форт, який розташований відразу за Дубно, а дружині показав Підгорецький та Олеський замки, що теж розташовані прямо біля траси. Заночували ми у Львові. Хостел "Театральний" 250 грн за окрему двохмісну кімнату. Душ і туалет спільні, але так як хостел був практично порожній в цей час, то ніяких незручностей не було. Зате величезною його перевагою було те, що він розташований на площі Театральній, практично в самому центрі Львова. Ну і плюс wi-fi та телевізор звичайно у номері були. Єдиною величезною проблемою виявилося те, що автомобіль виявляється в центрі Львова припаркувати дуже і дуже важко. Тому все ж раджу знайти готель в інших районах, а у центр їхати на громадському транспорті. Свій репортаж про Львів я зроблю вже в наступний раз, так як і часу було обмаль і фото ввечері не найкращі. Але Львів звичайно, як завжди чарівний!
Далі, ми прокинулися та з самого ранку щоб оминути львівські пробки в центрі міста (що теж є величезною проблемою для автомобіліста!), виїхали в сторону Карпат. Ось тут я вже нарешті і розпочну свою детальну розповідь про гірський відпочинок.
Якщо заїзджати в Карпати зі сторони Львова, то Пилипець я рахую однозначно найкращим місцем для відпочинку. Щоб туди потрапити, на трасі Київ-Чоп після села Нижні Ворота потрібно повернути ліворуч, на Верхні Ворота та Воловець. Вказівники є, тож дорогу знайти нескладно.
Відразу попереджаю - дорога починається зовсім іншої якості з доволі великими ямами, тому їхати варто обережно! До Воловця приблизно 10-12 км від траси Київ-Чоп.
При першому знайомстві з Воловцем туристам відкривається приблизно ось така картина:
Для того, щоб проїхати на Пилипець, на кільці у Воловці потрібно повертати ліворуч. Детально на це вказую, тому що вказівників ось тут вже і немає. Але свій огляд відпочинку я розпочну не з Пилипця, а з села Гукливий, що розташоване перед ним. Тут я зупинявся під час свого літнього відпочинку, тому буду розбавляти огляд і літніми фотографіями. Так буде навіть цікавіше - читачі матимуть змогу оцінити красу як і літніх, так і осінніх Карпат.
У селі Гукливий є прекрасний готель, який називається "Наталія". Готель відразу над дорогою, тому знайти його дуже легко. Складається напевно з двох частин. Роблю такий висновок, тому що стилістика та фасад однакові - одна частина праворуч, більша і з магазинчиком, а інша ліворуч - менша, більш затишніша, подалі від дороги і біля гірської річки. Обов'язково при можливості обирайте ту, що ліворуч! Особливо, якщо ви подорожуєте літом. Ви не уявляєте, яка це насолода спати під звуки гірської річки, що лунають з відкритого французького балкончика!
Не знаю чи змінили ціни зараз, але біля 2 років назад, коли я у ньому зупинявся з туристичною групою, ціна двохмісного номеру була здається навіть до 200 грн, що було просто смішно! А сніданок був шикарний! Моєму подиву не було тоді меж! За таку ціну і такий сервіс! Тому зараз при огляді просто зобов'язаний зробити маленьку рекламу ))
В мене ще збереглися фото номеру та тієї самої гірської річки
Але їдемо все ж далі до Пилипця. Це всього кілька кілометрів звідси. Щоб потрапити до місць відпочинку, у самому селі потрібно повернути праворуч. Орієнтуйтеся на вказівник "Гранд-отель Пилипець". Далі їдьте прямо (дорога ще гірша) аж поки не потрапите сюди
Наш готель "Шепіт Карпат", який ми забронювали завчасно на booking, розташований на фото ліворуч. Складається з двох корпусів - мурованого та дерев'яного. Ми жили в першому. На жаль, десь загубилися фото номеру та готелю, але скажу що номер був схожий на такий, як і в Гукливому, навіть ще більший, з власним балконом. Душ і туалет звичайно в номері і там, і там. Про телевізор, холодильник та wi-fi я вже і взагалі мовчу. Далі на фото йде мотель "Карпатський кайф", а ще далі і відразу кидається в очі "Гранд-отель Пилипець".
Якщо вірити booking, то ціна на двохмісний стандартний номер в "Гранд-отелі" 500 грн на добу. Я скажу, що це ще доволі і недорого. Ціна ж у нашому "Шепоті Карпат" була 240 грн за двохмісний номер. Теж, однозначно недорого та доступно. Єдино, що сніданок там все ж доволі обмежений - чай, млинці, яйце з маслом або ж ще каша. Хоча все ситно і смачно, тому більшості туристів можливо і вистачить. В с. Гукливому в "Наталії" було більше та смачніше. Магазинчик є відразу біля готелю, але ціни там вищі практично на все, тому краще взяти по можливості все з дому.
Що ж такого особливого у самому Пилипці?
Розпочнемо з першого - це водоспад Шипіт. Справжнє природнє чудо Карпат та України. Його висота 14 метрів. Але щоб до нього дістатися, потрібно подолати певну відстань пішки або ж підїхавши на авто (стоянка недалеко від водоспаду платна - 10 грн за годину).
Ось вона, дорога до Шипоту, відразу за гірською річечкою через міст та ліворуч. Не заблукаєте.
Рекомендую все ж йти пішки до водоспаду. Там така краса навкруги!!
Якщо сильно стомилися, є місця для відпочинку
За кілька метрів від водоспаду є своєрідна каса та стоянка для авто. Вхід - 8 грн. Переходячи цей місточок, ви потрапляєте вже на заповідну територію.
Повсюди трапляються торговці, що пропонують сувеніри, вино, бринзу, чаї та інші гірські багатства.
Але все ж головною ціллю кожного є побачити водоспад. Ось нарешті і він!
Назва “Шипіт” походить від слова “шепіт”, тому що навіть здалеку чути відголос спадаючої води, який нагадує шепотіння.
Ущелина, де знаходиться водограй дуже мальовнича, оточена буковими лісами та віковічними смереками.
Також, біля Шипоту проводять свій щорічний фестиваль хіпі та представники різних субкультур. Його кульмінацією є свято Івана Купала 7 липня. Збираються хіпі приблизно ось тут. Ця полонина знаходиться недалеко від водоспаду, по дорозі до нього потрібно повернути ліворуч.
У Пилипці є ще одна цікавинка - підйомники. Їх виявляється є аж 7. Це вже я потім у Вікіпедії глянув. Найвідомішим є звичайно центральний двомісний - 1650 м. Кажуть, що він найдовший у Карпатах. Щоб його знайти, необхідно піднятися вгору по дорозі, біля готелів "Шепіт Карпат" та "Карпатський кайф".
Навіть якщо ви у Пилипці не в зимовий сезон, обов'язково підніміться вгору на підйомнику! Незабутні відчуття!
Ось так виглядає підйомник на горі.
Поруч знаходиться "Чайовня" з неймовірно смачним чаєм! Та і взагалі всім ))
Від підйомника можна піднятися безпосередньо на вершину. Але відразу попереджаю, що це не так легко як здається на перший погляд! І вдягайтеся у такому разі тепліше, особливо восени.
Восени не бачив, але спостерігав влітку - підйомник використовують велосипедисти для спуску вниз. Це просто немає слів, з якою швидкістю вони мчать донизу! Для них, як я розумію і зробили спеціальні пристосування та своєрідну трасу.
Дуже цікаво спостерігати як у ясну погоду хмари кидають на землю свої тіні.
Пилипець є, також, зручним місцем якщо ви хочете побачити інші цікавинки цього краю - знамените озеро Синевир та не менш знамените село Колочава. Для цього вам потрібно повернутися у саме село Пилипець та повернути тепер уже праворуч і далі по дорозі їхати у Міжгір'я. Дороги жахливі!
По дорозі трапляються джерела зі справжньою мінеральною водою!
Щоправда ось це смачна вода
А наступна дуже специфічна з різким запахом. Зате звичайно і та, і та корисні для здоров'я. Хоча набирати в пляшки не рекомендую. Вода втрачає свої властивості вже орієнтовно через півгодини та стає просто жовтуватого кольору.
Біля цього ефектного готелю беріть праворуч - з вказівниками тут і надалі біда.
Зате по дорозі можна зустріти справжні стародавні карпатські дерев'яні храми! Вони ще досі діючі, а виготовлені без жодного цвяха!
Пейзажі по дорозі мальовничі як літом, так і восени! Так як і взагалі в будь-яку пору року!
Синевирський перевал
У самому селі потрібно повернути ліворуч. Вказівник вже нарешті є. Але приготуйтеся відразу що до цього дорога, виявляється, була ще хорошою. Далі буде справжнє пекло! Щоправда, це компенсується прекрасною природою!
Ну і нарешті Синевир.
Хоча не так швидко! Вхід коштує 8 грн і тут. На машині теж можна заїхати. Вже не пам'ятаю ціну, здається 30-50 грн. Але знову ж таки раджу йти пішки. Краса неймовірна! Щоправда йти вгору потрібно один кілометр.
По дорозі можна побачити гірських корів, що хвацько бігають по крутих горах зі своїми дзвіночками на шиї. Ну і знову ж таки купу місцевих торговців повсюди.
Синеви́р - найбільше озеро Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера.
На озері пропонують покататися на своєрідній паромній переправі до острова та назад.
Озеро можна обійти по колу. Кажуть, що йти потрібно обов'язково за годинниковою стрілкою та загадати бажання. Збувається все! Перевірено )
Через холодну воду купатися в озері суворо заборонено!
На півострові височить скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.
Через острів по центру озера, Синевир називають це Морським оком.
У дні, коли Синевир більш повноводний, острів повністю зникає під водою.
Згідно з легендою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам'яною брилою за його простацьке походження.
Біля Синевиру нещодавно з'явилося ще одне цікаве місце - Центр реабілітації ведмедів. Тварин, які перебували в жахливих умовах, повертають до нормально життя та потім навіть відпускають в гори. Я сам наткнувся на нього спонтанно, коли дружина захотіла сфотографуватися біля дерев'яних ведмедів. Дуже вона вже любить цих тварин - і живих, і плюшевих. Знайти його з дороги можна тут.
Далі потрібно трохи піднятимя вгору
І ось вони! Живуть в доволі хороших умовах та на великій території мають змогу прогулюватися.
Подивитися на цих грізних, але хороших тварин можна абсолютно безкоштовно. По моїх спостереженнях, до речі, багато людей ведуть себе гірше ніж ведмеді, які натерпілися і так багато бід у своєму житті. З радістю поміняв би їх місцями.
А ми ж прямуємо далі у село Колочаву. Колочава є одним з найбільших сіл на Закарпатті, його населення становить біля 8 тисяч осіб. Розмовляють тут верховинським діалектом. Великий вплив на місцевих жителів мали румунські та німецькі переселенці. Численні румунські слова і сьогодні використовуються у повсякденному спілкуванні («колиба», «салаш», «магура», «буц», «вурда», «бокончі», «сарака»). Це нам каже Вікіпедія. А я рекомендую послухати ось цей знаменитий діалект Верховини. Моя дружина була просто вражена! Спочатку незрозуміло нічого! А вже аж потім починаєш трохи вловлювати зрозумілі слова, та й то тільки одиниці!
У селі аж 20 пам'ятників! Вони трапляються вже по дорозі.
Пам'ятник вівчарю
Та пам'ятник заробітчанам
Колочава єдине село в Україні, де є 10 музеїв! Через брак часу ми відвідали тільки найцікавіший - Старе село. Вхід - 24 грн з дорослого.
«Старе село» - перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. Розташований він між річками Колочавка та вічнозеленим масивом Чертежика. На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам’ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці).
Ось це хатина бідняка
А це вже заможного селянина
Хлів
Трохи інтер'єрів. Всередину можна заглянути практично всюди.
Верховинська пилорама
Щоб не заблукати, є детальна карта
У сканзені представлена угорська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв - представників пануючої держави - та стежили за порядком у селі. Всіх винних одразу ж кидали до в’язниці, яка розміщена прямо під жандармерією.
Церковно-приходська школа. Читати тодішні школярі вчилися із церковних книжок, а писали на невеличких дощечках грифликами. Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель за непослух міг добряче покарати різками.
Колочава - популярне місце для фото у весільних пар. Але все ж і смішною верховинською мовою командували нареченими їх фотографи!
Чесно кажучи, я тут вже був і враження не настільки сильні як першого разу. Але хто цього всього не бачив - рекомендую! Тут розумієш справжній карпатський дух!
А ось цього пам'ятника не було раніше. Дуже актуальний
Є на території і своєрідний музей рейкової техніки. Особливо вражає своя "Черная молния", правда вона тут на рейках ))
Завжди було цікаво оглянути кабіну машиніста потяга
Транспорт є різний.
Та навіть і своя станція
Ось такий насичений відпочинок у Верховині. Тут кожен може знайти щось для себе. А природа та неймовірно чисте повітр'я з швидкими ріками не залишать байдужим нікого!