Про проговорювання емоцій та почуттів дитини.

[romashka_do]

А ось і перша "ластівка" в моїй батьківській дорозі. Багато разів чула, що те, що нам здавалось правильним, наші діти можуть назвати іншими іменами, коли підростуть і сформують власну думку. Я рада, що можна не очікувати думки від дітей, а можна почерпнути інші погляди на вже одобрені та випробувані методи в думаючих людей

Comments

[lamiaanima]

Ми нещодавно побачили результат проговорювання почуттів. Не пам'ятаю вже, в чому конкретно була суть справи. Тато сказав Дарині, що чогось немає чи не буде, а вона у відповідь:"Розстроїлася Даруся" Все. Не було, ані сліз, ані скандалу, ані істерики. Дитина мужньо прийняла неминучість ситуації. Бабусю це розсмішило, а я тихо раділа, що моя дитина вчиться розуміти свої почуття.

[romashka_do]

та, то дуже класно, безперечно! Коли я бачу, як син розуміє мої почуття, почуття чоловіка, свої і братикові - це як карта світу в його руках, просто нема чого наставати фрустрації та істерикам. Ще один момент дуже запамятався - як я винесла сусідці шматок пляцка пригостити, а Вадимко (йому десь 2р. з гаком було) почав плакати і каже, що то наше. Я кажу йому - тобі шкода пляцочка?
- Таааак....
- мамі теж трішки шкода, але тьотя Зеня радіє, бачиш? вона дуже рада пляцочку
Не знаю як, але він зрозумів, що жаль і радість можуть поєднатись))) і спокійно дозволив віддати їй шматок.