В кожному з нас
Саме так планую назвати свій омріяний фільм.
Оце нещодавно, на похоронах своєї бабусі, я розповів коротко про той сон, який, можливо, стане сюжетом для фільму, тітка моя послухала і сказала, що зі мною Бог, бо мол у сні він мене не покинув (на той час віра моя була дуже слабка), ще вона сказала, що завжди думала, що я сильний матеріаліст і прагну до багатства і достатку і це є моя основна ціль. Мене це дуже здивувало і підбило, так як тітонька ця приймала участь у моєму вихованні, і я навіть припустити не міг, що вона так думає про мене, сказав їй, що напевно у неї склалося таке враження через моїх батьків ну і те що порівняно з волинськими заробітками у мене справді щось виходить заробити. Батьки намагаються (батько в основному), мені втлумачити, що постійно потрібно боротись за місце під сонцем, і що усі усіх обманюють і це нормально, не обманеш не проживеш, що потрібно думати тільки про себе, дикий капіталізм бляха... ну я їм кажу, ми ж все-таки люди а не звірі, неправильно боротись за місце під сонцем бо його і так вистачає, що розкіш у мене частіше викликає презирство, що якщо кожен буде думати про себе то буде гниле суспільство, держава (по суті вона і є зараз), бо як може встояти стіна, якщо кожна цеглина в ній (сім"я) думає про себе, а не про те як жити разом з іншими, як може встояти людина, яка труїть все навколо. Землю як і жінку можна обманути лише раз але наступного разу заплатити доведеться за все і навіть наперед.
Так сталось, що був складний період більше з психологічним ніж з фізичним здоров"ям, усе так фігово, усе таке недосконале, нікому нічого не потрібно, усі егоїсти, нікому не потрібен, я сам себе обмежив і замкнув. І от коли я серйозно замислився над тим, щоб скінчити усю цю недосконалість, почав думати, якими ж будуть останні слова, усім тим рідним і близьким, яким все-таки треба щось сказати. І стало зрозуміло, що хочеться жити, що є багато хороших людей, і що я їх люблю, і що є багато хорошого у цьому недосконалому світі, і що заради цього хорошого варто жити і боротись і терпіти і любити.
Оце буквально вчора прочитав в Ошо (він місцями ще той мудрак, але є багато мудрих речей), "Когда у человека нет удовлетворения, то все его существо кричит "Бога нет". Атеизм произошел от разочарования." удовле творение - тобто щось що отримуєш від творіння. Ще там (http://img0.liveinternet.ru/images/attach/b/3/3668/3668597_woman.rar глава Общение) писали про те що є периферія і центр, і що ми всі в більшості перетинаємось периферіями (загальні розмови, поверхневе спілкування, фізичні контакти) але рідко кому відкриваємо центр (це те які ми насправді по своїй природі), ми боїмося відкрити свою суть бо не знаємо самих себе, нам здається, що ми такі недосконалі, що нас не приймуть такими простими дітьми, якими ми є, а лише такими якими хочуть бачити.
Великою проблемою є схильність усе аналізувати і намагатись зрозуміти, я суджу всіх і вся, що врешті решт зриває планку самому собі, напевно, не варто судити інших і тоді буде легше і собі.
Якщо люди роблені по подобі Божій, тоді можна сказати, що частинка Бога є в кожному з нас, і можливо якраз здатність любити і є однією з її проявів. Ми по суті усі можемо любити усіх за те, що десь в середині в кожному закладена Божа іскра любити, розуміти, прийняти, співчувати. Бог - це любов. Ми обмежились тваринними інстинктами самозахисту, розмноження, збереження і завоювання ареалу, умовами існування, напевно ми перетворюємось у тваринні машини зі свідомістю і раціоналізмом, псевдомистецтвом, зрощуванням его, і стидаємось того, що в нас є, того природнього і справжнього, що є в кожному з нас Любові, Емпатії, Прийняття. Боїмося відкрити свій центр, скинути бажану суспільством маску, не розуміючи, що ця суть прекрасна, і хоч вона, з точки зору раціоналізму беззахисна, вона може все за рахунок резонансу з любов"ю інших, бо це є у кожному, і єдине що потрібно це відкинути зовнішні нашарування життєвого досвіду, які нас обмежують, і намагатись любити усе, наче б це останнє, що буде в твоєму житті, відчувати момент і їм жити, пам"ятати, що любов і хороше є в кожному з нас.
Не обмежуйте свою суть, розкривайтесь і цвітіть, любіть і живіть цим. 12 Pyogenesis - Empathy by revolved