Невелика подорож Горганами (17-19 липня 2009р.)
Вже неодноразово в мене було так, що запланований маршрут чекає по кілька років, поки прийде час на його проходження. Так було і цього разу. Так зване "Осмолодське коло" (с.Осмолода - пол.Плісце - г.Паренки - г.Мала Попадя - г.Попадя - г.Коретвина - г.Петрос - с.Осмолода) чекало три роки на свій час, який випав на 17-19 липня. Звичайно є "маньяки", які пробігають той маршрут за день, але особисто я не заради біганини ходжу в гори, тому задоволення розтягувалось :)
По дорозі з Калуша в Осмолоду весь час палило сонце. Хто їздив тим ЛАЗом, той знає, що то таке в спеку три години там провести. Але по приїзді в Осмолоду небо затягнуло хмарами, трохи покрапав дощик, а в десь горах навіть погриміло.
Оскільки по плану в той день мали дійти тільки до полонини Плісце, то час дозволяв перечекати дощ в селі, а тоді вже виходити на маршрут.
Стандартно йдемо вздовж річки до повороту, де потік Котелець впадає в Молоду, а далі його долиною.
Після дощу небо все ще затягнуте, а гори починають "диміти".
Є в долині Котельця місце, де постійно сходять лавини. Таке враження, що з кожним роком все потужніші. Лавина сходить з Грофи і вибігає на схили Канусяка. На фото видно її наслідки саме на схилах Канусяка.
Коли йшли на Плісце, то сподівалися, що хата (притулок) буде вільною, все-таки п"ятниця, але насправді на полонині була тьма народу, хоча місце в притулку нам неодразу, але таки знайшлось.
Ще з вечора запланував встати о п"ятій, щоб познимкувати світанок.
Були навіть думки, щоб збігати заради цього на Грофу.
Але роса плюс безхмарне і мало насичене кольорами небо відбили бажання :)
Одним словом, з годину потовкся з фотоапаратом і завалився далі спати.
А ось так власне виглядає туристичний притулок на полонині Плісце, в якому ми ночували. Свого часу я навіть трохи приклався до його будівництва.
Після сніданку ми пішли через полонину на гору Паренки.
Хоча і було ще досить рано, але сонце вже починало припікати не по-дитячому.
Тому на підйомі довелось робити зупинки для пиття води, перепочинку і фотографування.
Повернувши погляд назад, можна було споглядати полонину Плісце на фоні величної Грофи.
На вершині Паренок робимо майже годинну фотосесію. Ось Велика і Мала Попаді, а в далині Стримба з Пишконею.
В інший бік Грофа.
Поруч Великий і Малий Канусяки, а вдалині Висока, Ігровець і Сивуля.
Знову Попадя.
І ще раз Висока, Ігровець, Сивуля з хребтом Горган на передньому плані.
Нафотографувавшись вирушаємо в бік Попаді.
По дорозі споглядаємо види на Малу Попадю
і основну вершину Попаді.
Перед підйомом на Малу Попадю обідаємо і поповнюємо запаси води, яка в сильну спеку дуже швидко розходилась. До води звідти йти 800 метрів в один бік по маркованій стежці (по часу хвилин 40 в обидва боки).
З Малої Попаді дивимось на Паренки
і йдемо на вершину Попаді.
А там знову на нас чекала тривала фотосесія. Ось Паренки, над якими виглядає вершина Грофи.
Ось Коретвина, на якій будемо завтра.
А ось тут не знаю, що мене перемкнуло (може то від спеки і втоми), але замість того щоб зробити нормальну знимку повністю переважив кадр вправо, а що найгірше - не зробив жодного дубля.
А так виглядають Закарпатські Горгани з Попаді.
Ще один погляд на Коретвину і йдемо в її напрямку.
Сонце потрохи починає скочуватись до горизонту, а ми - на перемичку між Попадею і Коретвиною, де по лівий бік є вода (750 метрів), а справа місце для наметів (150 метрів). Там ми і заночували.
Зранку погода зіпсувалась і практично всі вершини затягнуло хмарами. З підйому на Коретвину ще можна було споглядати вершину Попаді, на якій висіла хмара, а далі йшли в тумані через Коретвину і Петрос, звідки починався спуск.
По дорозі ще бачили гадюку, яка спокійно собі лежала зовсім поруч зі стежкою.
А ближче до долини почали збирати гриби, які росли майже на стежці або зовсім поруч з нею. Е-ех, яка ж смачна підливка з них на вечерю вийшла :)
Внизу світило сонце, а гори все ще були затягнуті хмарами.
Далі кілька годин долиною Петроса, а потім Лімниці і ми повернулись в Осмолоду, поруч з якою і заночували.
Вранці роблю ще кілька фото і о 6:30 сідаємо в автобус і покидаємо гори. Маю надію, що не надовго...
