Медин
Медин - невелике село в Підволочиському районі на Тернопільщині, яке розташовується в 10-12 кілометрах на північ від райцентру на річці Самчик по сусідству з Скориками, які відомі чи не найкрасивішою дерев'яною церквою на Тернопільщині - храмом святого Іоанна Богослова. Незважаючи на те, що поселення є доволі давнім - перша згадка датується 1463 роком - в селі практично немає визначних пам'яток. До наших днів дійшла дерев'яна церква і залишки костелу, а маєток з одноповерховим класицистичним палациком ХІХ століття не зберігся - його було зруйновано в роки Другої світової війни. Тим не менше, прямуючи до замку в Токах, в Медині можна зробити зупинку, щоб подивитись на вище згадані об'єкти.
Церкву святої Покрови Богородиці було зведено у 1862 році у типовому для Поділля тридільному плані. Розписи в інтер'єрах храму виконав уродженець села художник Є.Біленький.
Протягом останніх років було замінено дах в храмі, а також поставлено новий купол, який покрили такою популярною в наш час позолотою.
Поруч з церквою стоїть нова мурована дзвіниця, проте дзвони на ній старі, хоч і свіжо помальовані.
Була в селі і римо-католицька громада, яка початково належала до парафії в Токах, а у 1869 році за указом архієпископа Францішека Ксаверія Вершицького в Медині було створено незалежний прихід. Будівництво костелу і парафіяльного будинку розпочалось за два роки до цього - у 1867 році, а в 1869 році храм було освячено під титулом Пресвятого Серця Ісуса.
Початково костел було зведено з дубових зрубів, які згодом обклали цеглою. Оскільки робилось все це без якогось визначеного проекту, то вигляд храму був абсолютно неестетичним, більше того, з часом залишені в стінах дубові зруби почали деформувати костел, і вже у 1899 році храм вимагав капітального ремонту.
Реконструкцію було проведено в 1906 і 1924 роках, а також на початку 1930-х років, проте і це не допомогло будівлі, бо у 1936 році Комісія по охороні пам'яток оголосила необхідність побудови нового костелу в Медині, але реалізації цих планів завадила Друга світова війна. З часом храм все більше руйнувався і до наших днів дійшла лише стіна головного фасаду, а також залишки вівтарної частини.
Поруч з храмом стояла плебанія (1911 рік), яка, на відміну від костелу, до нашого часу дійшла добре збереженою.
В центрі села на невеликому насипі зберігся хрест, який було встановлено 1848 році на честь скасування панщини. У 1998 році до 150-річчя цієї події хрест відреставрували.
Вид на костел з плебанією від хреста:
