Часом накочується такий стан, коли точно знаєш, що скоро буде повна дупа і розумієш, що ні змінити нічого, ні вберегтися не можеш... навіть не знаю, що в такому випадку робити?
я оце зрозуміла, що не цілком правильно висловилася... бо це ще не повна дупа... тобто я думаю про майбутнє країни... але аби лише здоров"я було, а там якось та втрясеться.
просто озвучені мої думки , ну повна ...., і як його пережити, цей час, і не пережити-перечекати, а жити, я згадую вірш Ліни Костенко , той , про" труда одухотворену грозу", я трохи звір,я не люблю неволі, я вирвуся,хоч лапу відгризу". Але лапу дуже не хочеться відгризати.:)
це точно, дуже не хочеться... а коріння обрубувати ще більше не хочеться, аби кудись втекти і перечекати, але і насправді не бачу можливості щось змінити попри усі балачки, мовляв, треба починати із себе, мінятися, розвиватися і т.п. Я реально не бачу, як нам законним шляхом забезпечити нормальне майбутнє дітям і собі достойну старість, щоб не бути жебраком, бо я вже бачу, що мені пенсії не бачити - я більше була в декреті, а не здобувала трудовий стаж. такі-от меркантильні роздуми... але без цього ну ніяк не може бути творчості...
Мене ще дуже лякає той факт, що наша країна десь на рівні 160-го місця в світі за рівнем легкості відкриття/ведення бізнесу, між Угандою і Гондурасом. Тобто Кійосакі не дуже допоможе
Comments 10
Reply
Reply
Reply
Reply
втім нагадую собі,в яких умовах творив Стус, і стає трішки соромно, але ми звичайні люди і хочеться кращого .
Reply
Reply
Тобто Кійосакі не дуже допоможе
Reply
http://jesfor.livejournal.com/1231277.html
Reply
Leave a comment