Зупинись! Глянь, навколо луна золота колискова:
Роздягає дерева, вмиває дощами міста
І бринить на душі, як на струнах, така загадкова,
Та оголеність душ одяга в благородну поталь!
Бачишь, небо линяє повільно з блакитного в сіре
І приглушує світло, готуючи землю до сну?
Коли ця колискова звучить, люди зраджують міру,
Поринаючи в себе й шукаючи в серці
(
Read more... )