Вже неодноразово
цитував цей прекрасний наказ.
Наказ Крайового проводу ОУН про проведення антипольської акції в Галичині від 5 травня 1944: «З огляду на офіціяльну поставу польського уряду в справі співпраці з совітами, треба поляків з наших земель усувати. Прошу це так розуміти: давати польському населенню доручення до кількох днів випровадитися на корінні польські землі. Коли воно не виконає цього, тоді слати боївки, які мужчин будуть ліквідувати, а хати і майно палити (розбирати). Ще раз звертаю при цьому увагу на то, щоби поляків закликати до покинення земель, а доперва опісля ліквідувати, а не навпаки".
Здавалося б зрозуміло: совіти - настільки страшне, абсолютне зло, що як тільки кілька поляків-урядовців почали з ним якусь співпрацю - всі інші етнічні поляки мають за цю співпрацю відповідати, навіть власним життям. Певне, і припустити неможливо, що в тому ж році славні бандерівці самі матимуть "офіціяльну поставу в справі співпраці з совітами"...
Повчально, що навіть за умов жорстокого протиборства існувала миротворча альтернатива. З 1944 р. лідер руху опору Р.Шухевич докладає зусиль до налагодження консультацій з керівництвом радянської України про умови припинення вогню і замирення.
1 березня 1945 р. біля хутора Конюхи Козовського району Тернопільської обл. відбулися санкціоновані ЦК КП(б)У переговори, в яких з боку УПА брали участь начальник ГВШ Дмитро Маївський й шеф політичного відділу ГВШ Яків Бусол.
Польові командири просили розцінювати зустріч як попередні консультації, й висували основну політичну вимогу - відновлення реального суверенітету України відповідно до ст.14 Конституції СРСР.
Джерело
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/10/13/96716/