По мне - специально и уродуют. Чтобы потом всякое рогулье, скорчив презрительную мину, могло заявлять, что, мол, солнце русской поэзии читать невозможно, и по сравнению со всякими Кобзарями и Шевченко он - нуль.
а нет. 12 лет в школе учить что то надо, а своих всемирно признанных классиков нет. Оттого и дергают у соседей, переводят и учат. Но согласитесь, из кожного слова сально сочится сугс и перемога над москалями
Заинтересовал меня Онегин на мове, несу прекрасное:
Лист Татьяни до Онєгіна
Я вам пишу - чи не доволі? Що можу вам іще сказать? Тепер, я знаю, в вашій волі Мене зневагою скарать. Та як мене в нещасній долі Хоч пожаліти ви ладні, То відгукнетеся мені. Спочатку я мовчать хотіла; Повірте: сором свій од вас Я б заховала навсякчас, Коли б надія хоч бриніла Лиш раз на тиждень, в певний час, У нашім домі стріти вас, Щоб тільки слухать вашу мову, Слівце сказати, - а за тим Все думать, думать об однім І зустрічі чекати знову. Та ви гордуєте людьми, Вам на селі і тяжко, й душно, А ми... нічим не славні ми, Хоч вам і раді простодушно.
Нащо ви прибули до нас? У самоті села глухого Ніколи б я не знала вас, Не знала б я страждання цього. Душі дівочої тривогу З часом приборкавши (хто зна?), Могла б я з іншим шлюб узяти І стала б дітям добра мати І вірна мужеві жона.
Это даже диалектом простолюдинов сложно назвать. Это просто уродское и ржачное нагромождение самых смешных и нелепых словоформ, к тому же частично уворованных их идиша, польского и немецкого.
Comments 46
По мне - специально и уродуют.
Чтобы потом всякое рогулье, скорчив презрительную мину, могло заявлять, что, мол, солнце русской поэзии читать невозможно, и по сравнению со всякими Кобзарями и Шевченко он - нуль.
Reply
Reply
Но согласитесь, из кожного слова сально сочится сугс и перемога над москалями
Reply
Reply
Не торговал мой дед блинами,
Не ваксил царских сапогов,
Не пел с церковными дьячками,
В князья не прыгал из хохлов.
(с)
Reply
( ... )
Reply
Reply
Вопросы для домашнего задания.
1)С кем спит русалка и сколько берет за час?
Reply
Лист Татьяни до Онєгіна
Я вам пишу - чи не доволі?
Що можу вам іще сказать?
Тепер, я знаю, в вашій волі
Мене зневагою скарать.
Та як мене в нещасній долі
Хоч пожаліти ви ладні,
То відгукнетеся мені.
Спочатку я мовчать хотіла;
Повірте: сором свій од вас
Я б заховала навсякчас,
Коли б надія хоч бриніла
Лиш раз на тиждень, в певний час,
У нашім домі стріти вас,
Щоб тільки слухать вашу мову,
Слівце сказати, - а за тим
Все думать, думать об однім
І зустрічі чекати знову.
Та ви гордуєте людьми,
Вам на селі і тяжко, й душно,
А ми... нічим не славні ми,
Хоч вам і раді простодушно.
Нащо ви прибули до нас?
У самоті села глухого
Ніколи б я не знала вас,
Не знала б я страждання цього.
Душі дівочої тривогу
З часом приборкавши (хто зна?),
Могла б я з іншим шлюб узяти
І стала б дітям добра мати
І вірна мужеві жона.
(Кстати, почему жона, а не дружина?)
Reply
Що можу вам іще сказать...
По украинки правильно "сказати" , а не "сказать". Но без русских слов ещё хуже в поэзии.
Reply
Reply
Reply
Reply
+++
Аж глаза заболели.
Reply
Reply
Я прочувствовать не успел) бросил это самоистязание.
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment