Двері нашого метро не мають ніякої іншої функції, окрім дисциплінарної. Коли люди штовхають їх у шалених потоках повітря, на обличчях на одну мить проступає особливий затятий вираз. Із таким обличчям революції робити. Але ні, все швидко стирається, бо щоразу між людьми, як травинки з асфальту, проростають людські ситуації. Ось, наприклад, сидять
(
Read more... )
Comments 9
Хоча з іншого боку сведенборґіанська есхатологія залишає варіант що це душі загиблих на дніпроських плацдармах відпрацьовують особисте пекло. В такому випадку мати нам паради з ветеранами ще наступні 300 років.
Reply
Reply
Reply
Наприклад жив собі сержант совєцької армії Петренко, ґвалтівник, кат і держиморда. Форсує Дніпро у ’43, поранення, виборсується, списаний в тил; але радості нема, бо життя робиться тільки гірше і важче з дня на день, і так аж до нашого часу. А смерті все нема, бо помер він у ’43 від поранення - а все решта, це вже почалося його особисте пекло; Божествений замисел - економний, і його пекло користується риштуванням інших світів; тому ми перетинаємось із ним саму дещицю: бачимо тільки периферійним зором і ніколи не запам’ятаємо обличчя ані статі. Ось це вже буде Сведенборґ, De Caelo et Ejus Mirabilibus et de inferno.
Reply
бо якось останнім часом зовсім утратив відчуття людського в цьому прекрасному колись місті зі, сподіваюся, тимчасовим
невихованим, безкультурним і злим обличчям
Reply
Reply
як каже моя дружина, виходячи з дому:
"прощавай, Шире, здрастуй, Мордоре"
Reply
(The comment has been removed)
( ... )
Reply
Reply
Leave a comment