Її  кохаю - сам собi  сказав.
Сказав - немов пiдняв пудову гирю...
Послухав i здивовано пiзнав,
Що  сам собi на певне я повiрив.

Прохаю - не сердись. І так замало часу

Для зустрічі короткої   у нас.

То ж я такий - до слів непевних ласий,

А потім жебракую без прикрас.

Тебе нема -  і  так на серці прикро.

Тебе нема - так сумно на душі.

Їй-Богу, краще я надовго зникну,

Й тобі писатиму поганенькі вірші.

Удивительно: имея - не иметь.
И к тому же: не имея - потерять.
И обидно: потерявши - не отдать.
И досадно: не отдавши - не суметь.

Непонятно: и молчать, и говорить.
Или громко себе уши затыкать.
И не надо: быть правдивым и хитрить.
Невозможно: привыкать и отвыкать.