Дорогі друзі, хоча це не дуже тема для робочого дня, але я все таки після
недавніх дискусій, дозріла до запитання шановному товариству. Наскільки, на Вашу думку, правомірно говорити про гумінізм у християнстві і християнство у гуманізмі?
(
шо я маю на увазі )
Comments 22
Reply
питання в тому, де любов, а де шось інше.
а вчитися любити - справа життя, тут уже як виходить і як стараєшся
Reply
Reply
Ще мені бракує сучасної християнської поезії, оновленої естетизації Христа.
Чимало уваги мистецтво приділяє порнушці і всьому тому, що розширює свідомість. Але чомусь митці-християни не часто п'яніють від Святого Духа.
Гадаю, сьогоднішні християни, надто ті, хто зашмульгує славетні істини до гидотних штампів, потребують спроби заспівати Нову Пісню: Заповітна Мрія про Боже Царство має породжувати цікаві проєкти майбутнього життя у Христі.
Я розумію, що отримаємо на Небі таке, що "на серце людині не приходило", але принаймні припустити щось можна...
Головна задача - доносити людям: християнство дає щось таке, чого не може дати ані Світ, ані інше яке віровчення.
Reply
В мене теж не дуже виходить любити всіх Братів/сестер: наприклад, почуваю візичну відразу до ґеїв, але деякі з них є християнами (припускаю, не лише номінальними).
Але тут інше мене цікавить: чи таким вже потрібним є термін "гуманізм" християнам? Негуманне християнство - це ж якийсь оксюморон, нє?
Reply
Leave a comment