Питання про гуманізм
Дорогі друзі, хоча це не дуже тема для робочого дня, але я все таки після недавніх дискусій, дозріла до запитання шановному товариству. Наскільки, на Вашу думку, правомірно говорити про гумінізм у християнстві і християнство у гуманізмі?
Тобто, мова не про той гуманізм, де вища цінність людини протиставляється Богу. І не говорю про те, як люди вигадують нові релігії, типу "Віра у вищу цінність людини", яку створив пан Шеляженко.
Проте - чи може бути християнство поза любов'ю до людини, коли люди, що називають себе християнами, закривають і двері, і серця перед людиною, яка не вписується в їхнє розуміння (то сережки не такі, то спідниця закоротка, то волосся фарбоване, то мовами не тими молишся....)
І чи можна по-справжньому любити людей, яких інколи дуже важко любити, якщо твоїм серцем не керує Бог? я пробувала, мені не дуже виходило.
Або християнство може виражатися через гуманізм, якщо він є усвідомленням, що найкраще, що Бог міг створити в світі, - це людина? і тоді ми готові до останнього боротися за те, щоби здобути цю людину для Бога. Любити її служити їй, а не бити, як роблять праведні фарисеї.
Але де та межа між гуманізмом і християнством? Чим вона вимірюється?
Думаю, на ці питання немає легких відповідей. Бо життя набагато складніше, ніж здається одразу після покаяння в церкві. І не завжди одною цитатою із Біблії можна розв'язати складні питання і долі людей. А ви як вважаєте? мені цікава Ваша думка, а не тільки моя :)
Тобто, мова не про той гуманізм, де вища цінність людини протиставляється Богу. І не говорю про те, як люди вигадують нові релігії, типу "Віра у вищу цінність людини", яку створив пан Шеляженко.
Проте - чи може бути християнство поза любов'ю до людини, коли люди, що називають себе християнами, закривають і двері, і серця перед людиною, яка не вписується в їхнє розуміння (то сережки не такі, то спідниця закоротка, то волосся фарбоване, то мовами не тими молишся....)
І чи можна по-справжньому любити людей, яких інколи дуже важко любити, якщо твоїм серцем не керує Бог? я пробувала, мені не дуже виходило.
Або християнство може виражатися через гуманізм, якщо він є усвідомленням, що найкраще, що Бог міг створити в світі, - це людина? і тоді ми готові до останнього боротися за те, щоби здобути цю людину для Бога. Любити її служити їй, а не бити, як роблять праведні фарисеї.
Але де та межа між гуманізмом і християнством? Чим вона вимірюється?
Думаю, на ці питання немає легких відповідей. Бо життя набагато складніше, ніж здається одразу після покаяння в церкві. І не завжди одною цитатою із Біблії можна розв'язати складні питання і долі людей. А ви як вважаєте? мені цікава Ваша думка, а не тільки моя :)