Управління у сфері реєстрації та ідентифікації тварин
Управління у сфері реєстрації та ідентифікації тварин
1. Місце і роль ідентифікації та реєстрації тварин у забезпеченні:
- продовольчої безпеки держави
- реєстрації собак у містах
2. Впровадження позитивного закордонного і вітчизняного досвіду ідентифікації тварин
http://ogurcov-dmytro.livejournal.com/27397.html
3. Застосування проектного менеджменту
Висновки
Список використаних джерел http://ogurcov-dmytro.livejournal.com/27353.html
Глобалізація процесів у різних сферах людського життя, взаємо-інтеграція світового господарства та інші чинники зумовлюють необхідність дедалі тіснішого співробітництва між державами, координації зусиль із міжнародними організаціями та іншими міжнародними структурами. Кожна країна шукає шляхи взаємовигідного співробітництва. Це, у свою чергу, зобов'язує кожну державу зважувати, зіставляти свої дії з діями інших держав та міжнародних організацій, а коли потрібно, то й узгоджувати їх через прийняття спільних оптимальних рішень з допомогою укладення відповідних договорів та угод [9].
Вже з перших років незалежності Україна розпочала активний пошук своєї ніші у системі міжнародного та зовнішньоекономічного співробітництва, вжила заходів щодо забезпечення його відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Україна мала б значно вагоміші здобутки в сфері міжнародного економічного співробітництва, якщо б вона своєчасно й успішно розв'язувала загальні проблеми, що виникають перед нею також і в процесі створення нової всеосяжної системи реєстрації і ідентифікації тварин, в тому числі і організаційно-правового характеру [11].
Ідентифікація та реєстрація тварин запроваджена у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні, і є невід’ємною частиною державної аграрної політики. Ідентифікація є стратегічним напрямом забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені [2]. Метою запровадження ідентифікації тварин є створення в Україні належної системи відслідкування походження та етикетування тваринницької продукції, що сприятимете забезпеченню населення України безпечними м’ясо-молочними продуктами, отриманню достовірної інформації про умови їх виробництва, підвищенню довіри споживача до якості продукції.
Уряд України, як і уряд кожної цивілізованої країни, піклується про безпеку й здоров'я свого народу. Збільшення числа епідемій серед тварин і домашньої птиці спонукають до вживання належних заходів, щоб забезпечити надійний захист населення від смертельно небезпечних інфекцій. З цією метою необхідно встановити ефективну систему ідентифікації і реєстрації тварин має запроваджуватись і бути обов’язковою, що дасть змогу прозорості умов виробництва і збуту відповідних продуктів також буде досягнуто певних вимог публічних інтересів, зокрема, в охороні здоров’я людей і тварин необхідно встановити ефективну систему ідентифікації і реєстрації тварин.
Ступінь контролю якості і безпечності продовольчої продукції є показником цивілізованості певного суспільства, рівня розвитку відповідної держави і тому є однією з основних проблем державного регулювання продовольчої безпеки населення, яка має не тільки науковий, а і соціальний, політичний, управлінський аспекти.
Ідентифікація та реєстрація продуктивних тварин - справа загальнодержавного масштабу. Мета її впровадження полягає в тому, щоб гарантувати безпеку продукції тваринництва на всіх етапах в ланцюгу «від стійла до столу».
Державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин здійснюють Кабінет Міністрів і Міністерство аграрної політики України.
Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюють у межах своїх повноважень Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України за допомогою функцій державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров'я України та їх органи на місцях.
Безпосередньо організаційні заходи та роботу з ідентифікації і реєстрації тварин на території країни здійснює Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
Діяльність державних органів і установ, а також фахівців, що здійснюють ідентифікацію і реєстрацію тварин в Україні регламентується регламентується законами України - «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», „Про ветеринарну медицину”, „Про племінну справу у тваринництві», розпорядженнями і постановами уряду, Указами Президента України, наказами Міністерства аграрної політики України та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.
Місце і роль ідентифікації та реєстрації тварин у забезпеченні продовольчої безпеки держави
Сьогодні в Україні як ніколи загострюється надзвичайно важливе питання забезпечення продовольчої безпеки населення, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських і політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Як і раніше спостерігається невизначеність політики держави відносно розвитку агропромислового комплексу в цілому і пріоритетності його галузей, залишаються невирішеними проблеми державного регулювання економічних відносин, що сприяє її подальшій деформації як цілісного господарського комплексу до межі, за якою виникає загроза продовольчої безпеки. Не втрачає актуальності проблема гарантування якості продовольства (особливо продукції тваринного походження), яке постачається на споживчий ринок, з огляду на те, що значні території України постраждали від різних техногенних забруднень [15].
Продовольча безпека держави - такий рівень забезпечення населення продовольством (бажано власного виробництва), який гарантує соціально-політичну стабільність суспільства, належне відтворення працездатності та охорону здоровя’я населення, розвиток особи та нації, стійкий економічний розвиток суспільства. Забезпечення продовольчої безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою її сталого розвитку та зростання добробуту громадян. Держава забезпечує продовольчу безпеку з метою захисту життя і здоров'я свого народу [14].
До важливих проблем державного регулювання продовольчої безпеки населення в Україні належать неправильне маркування харчових продуктів, порушення санітарних норм під час виробництва, зберігання, обігу та утилізації харчових продуктів, недосконалість механізму державного нагляду і контролю у сфері продовольчої безпеки, зокрема в процесі виробництва транспортування та реалізації продукції.
Не сприяє покращенню ситуації у сфері якості та безпеки продовольства низький рівень відповідальності за порушення стандартів, норм і правил та якості харчової продукції. Водночас у ряді країн світу відповідальність за пору¬шення вимог до якості та безпеки продовольства є значно суворішою. Наприклад, в США основний контроль якості продовольства забезпечують два відомства: Адміністрація по продовольству і медикаментам Міністерства охорони здоров'я і соціальних послуг, що контролює виробництво і реалізацію майже 90 тис. видів продукції на суму понад 1000 млрд. дол. США і проводить щорічно перевірки більш ніж 15000 підприємств, і Управління продовольчою безпекою та інспекції Міністерства сільського господарства, яке відповідає виключно за контроль м’яса і м’ясопродуктів. Ці відом¬ства наділені повноваженнями аж до повної заборони продажу продукції й її кон¬фіскацій у судовому порядку, правом аргументувати порушення кримінальної спра¬ви стосовно фізичних і юридичних осіб, звертаючись до судових органів з пропо¬зицією про заборону в судовому порядку виробництва і реалізації окремих видів продукції. При цьому максимально можливе покарання за неправильне маркуван¬ня продукції становить до 3 років тюремного ув’язнення і 100 тис. дол. США, а надання фальсифікованої документації - до 5 років і 250 тис. дол. США [ 14].
Вирішення зазначених проблем неможливе без створення дієвої загальнодержавної системи ідентифікації та реєстрації тварин.
Ідентифікація тварин є одним із головних методів, які застосовують у світі з метою відслідкування походження тваринницької продукції протягом всього життя тварини до попадання на стіл споживачеві [10].
Необхідність у наявності ефективної системи ідентифікації та реєстрації тварин є однією з необхідних передумов для вступу України до ЄС, а також підґрунтям для виготовлення конкурентоспроможної продукції тваринного походження і виходу з нею на зовнішній ринок, що підтверджується зацікавленістю України в поглибленні співпраці з країнами Євросоюзу у питаннях модернізації та розвитку АПК, його інтегруванні в європейський простір.
Індивідуальна ідентифікація тварин, яку використовують вже більше ста років, в минулому давала відповіді на такі запитання: „Яка це тварина (її вид, вік, стать)? Звідки вона походить? Хто її власник?” З перебігом часу населення країн та чисельність популяції тварин зросли, разом з цим виникла необхідність у виробленні більшої кількості харчових продуктів, збільшилась потреба у різноманітності продуктів тваринництва, підвищилась інтенсивність переміщення та торгівлі тваринами, сировиною і м’ясо-молочними продуктами як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. У зв’язку з цим, призначення ідентифікації та реєстрації тварин значно розширилось і на цей час зорієнтоване не тільки на період господарчого використання тварини, а й на відслідкування його переміщення post mortem. Цей підхід є новим і актуальним навіть для зарубіжних вчених, які вже декілька років працюють над розробками та удосконаленням національних програм ідентифікації та реєстрації. Питання в тому, що сучасний споживач потребує гарантій якості отриманого продукту, тому вимогою ефективної системи ідентифікації та реєстрації тварин є здатність відслідковувати походження кожного продукту переробки м’яса, який потрапляє на стіл споживачеві [16].
Відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», ідентифікація - процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин [5]. Ідентифікація тварини включає присвоєння їй ідентифікаційного номера шляхом прикріплення бирок на кожне вухо тварини, внесення інформації до книги обліку тварин господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби та ветеринарної картки до паспорта.
Ідентифікація тварин може бути індивідуальною, що використовується переважно для великої рогатої худоби, і груповою - застосовується для інших видів тварин (свиней, птиці). Ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.
Ідентифікація і реєстрація тварин запроваджується з метою:
- одержання оперативної і надійної інформації про поголів’я тварин щодо статі, віку, породи та його місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва;
- охорони території України від епізоотичних захворювань;
- контролю за санітарним станом, якістю і походженням продукції тваринництва;
- оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо попередження (профілактики), ветеринарного контролю, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;
- контролю за переміщеннями тварин у середині країни та при їх експорті і імпорті;
- забезпечення дотримання вимог законодавства з племінної справи у тваринництві;
- оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у скотарстві та підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;
- забезпечення візуальної ідентифікації кожної тварини в стаді;
- підтвердження права власності на тварин [5].
З метою контролю епізоотичних ситуацій органи державної влади та органи місцевого самоврядування на підвідомчій території забезпечують реєстрацію - облік тварин з метою контролю за їх чисельністю на території певної адміністративної одиниці. Реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власників, утримувачів, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж, їх ветеринарно-санітарний стан тощо, що здійснюється адміністратором Реєстру тварин [7]. Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідної інформації до загальної електронної бази непродуктивних тварин. При первинній реєстрації тварин їх власникам видаються реєстраційні посвідчення.
Система ідентифікації та реєстрації будується за такими принципам: обов’язкова реєстрація господарств, тварин, операторів (осіб, що контактують з тваринами або продукцією), реєстрація кожного переміщення тварин; проведення обліку епізоотологічних даних (визначення статусу господарства щодо інфекційних захворювань, обстеження продукції на наявність залишків, гормонів, контамінантів).
Отже, індивідуальна ідентифікація є засобом моніторингу тварин та тваринницької продукції, документації, процесів переробки, переміщення, торгівлі. Взаємозв’язок між якістю тваринницької продукції та ідентифікацією простежується через такі ланки харчового ланцюгу: "тварина - виробник (тваринницьке господарство, ферма, птахофабрика) - переробне підприємство - кінцевий продукт (який бачить споживач)". Впевненість та задоволення потреб
споживачів гарантується через відповідність кожної ланки ланцюгу встановленим параметрам якості.
Управління системою ідентифікації та реєстрації тварин значною мірою залежить від функціонування всього харчового ланцюгу та від діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів. Система ідентифікації є сукупністю взаємодіючих програм і державних стандартів різного рівня і спрямованості. Існує два види систем ідентифікації тварин:
- державна система ідентифікації (використовує єдиний стандарт нумерації тварин для загальнонаціонального обліку і моніторингу);
- локальні системи ідентифікації (господарства, клуби, що використовують власні стандарти нумерації для забезпечення обліку тварин).
Курс на розробку і запровадження єдиної загальнодержавної системи ідентифікації і реєстрації сільськогосподарських тварин був визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 179 „Про затвердження програми запобігання і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інших пріонних інфекції на території України на 2001-2010 роки”.
При розробці нормативно-правових актів України, які регулюють проведення ідентифікації та реєстрації тих чи інших видів тварин, були враховані основні положення законодавства Європейського Співтовариства (ЄС) та досвід європейських країн - Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі, Угорщини. Загалом система визнана комісіями МЕБ, ФАО та ЕС такою, що відповідає міжнародним вимогам. Агентство є дійсним членом ICAR (International Committee for Animal Recording- Міжнародний Комітет по обліку у тваринництві) - всесвітньої організації для стандартизації обліку тварин та оцінки продуктивності. Серед країн-членів СНД в ICAR на даний момент прийнято тільки представників України: державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» є членом ICAR з травня 2007 року.Членами цієї престижної організації є усі розвинуті країни світу: США, Японія, Велика Британія, Канада, Австралія, Франція, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Іспанія та інші. Метою Міжнародного Комітету є удосконалення методів обліку сільськогосподарських тварин та бонітування шляхом формулювання визначень та стандартів для вимірювання економічно важливих ознак. Разом з визначенням та стандартами ICAR надає специфічні настанови для ідентифікації тварин, реєстрації родоводу, обліку їх продуктивності та оцінки, публікації висновків [13]. До складу ICAR входять чотири підкомітети:
- з ідентифікації тварин;
- з лабораторного аналізу молока та його складових;
- з генетичної оцінки тварин у скотарстві (Interbull);
- у справах реєстраційних установ: члени установ, центри перевірки, виробники приладдя по аналізу молока, виробники пакувальної тари, виробники тестувального обладнання тощо.
Слід зазначити, що за період запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби Мінагрополітики неодноразово переносились терміни її обов’язковості при реалізації худоби та її забою, пов’язані з формуванням інфраструктури Агентства, його агентської мережі, а також неповною інформованістю особистих селянських господарств. З 1 березня 2007 року Міністерством було встановлено остаточну заборону на переміщення неідентифікованої та незареєстрованої худоби, її забій та продаж м’ясо-молочної продукції, отриманої від такої худоби. У 2007 році було проідентифіковано та зареєстровано 2 млн. 600 тис. голів худоби.
Але відсутність ефективного контролю з боку державних установ ветеринарної медицини, управлінь агропромислового розвитку обласних і районних державних адміністрацій за дотриманням вимог обов’язковості ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби її власниками та суб’єктами господарювання, які проводять забій худоби, її продаж тощо призвели до різкого знищення темпів ідентифікації тварин у 2009 році [12]. Із запланованих 2 млн. 600 тис. голів ідентифікацій і реєстрацій великої рогатої худоби за 2009 р. проідентифіковано і зареєстровано лише 1 млн. 309 тис. голів, що складає 50%, у тому числі тварин, які утримуються в господарствах населення - 25%. При цьому найкращі показники виконання плану показали Івано-Франківська область - 95,1%, Київська область - 90 %, АРК - 81 % (найкращі показники по обсягам (в головах) - Вінницька область - 113,4 тис. голів ); найгірші показники виконання плану - Запорізька область - 28,6 %, Кіровоградська область - 33,5 %, Херсонська область - 33,7 %. З 2,2 млн. голів приплоду телят, народжених в господарствах населення, станом на 1 січня 2010 року проідентифіковано та зареєстровано тільки 3,6% [12].
Практика проведення власником тварин ідентифікації худоби перед реалізацією на забій, яку, як правило, застосовують власники, взагалі є неприйнятною і дискредитує систему ідентифікації і реєстрації тварин.
Не зважаючи на те, що чинним законодавством України заборонено переміщення, забій неідентифікованих та незареєстрованих тварин, закупівля та реалізація продукції, отриманої від таких тварин, за 2009 р. в Реєстрі тварин зареєстровано фактів забою - 198,4 тис. голів худоби всіх категорій власників. В той час, як сільськогосподарськими підприємствами за 9 місяців 2010 року було реалізовано на забійні підприємства, згідно із статистичними даними, 245 тис. голів великої рогатої худоби.
В Україні створена загальнодержавна система ідентифікації та реєстрації тварин: великої рогатої худоби, свиней, кіз, овець та коней. Існуюча система не є технологічно незавершеною, наявні суттєві прогалини у правовій базі. Так, не ідентифікується все наявне поголів’я, тому що закон «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» дозволяє власникам тварин їх не ідентифікувати, якщо вони утримують їх для власного споживання.
Вилучення паспортів великої рогатої худоби здійснює ветеринарна служба, а повинні разом з ветеринарними супровідними документами передавати до міст реалізації з метою впровадження етикетування та маркування продукції.
До нагальних проблем запровадження загальнодержавної системи ідентифікації тварин в Україні належать:
- недосконалість правового забезпечення процесу ідентифікації
- відсутність зворотного зв’язку з населенням (власниками тварин);
- низький ступінь взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань ідентифікації та реєстрації тварин.
Внаслідок цього система ідентифікації і реєстрацій великої рогатої худоби на сьогодні є технологічно незавершеною, тобто:
- непроідентифіковане все наявне поголів’я, не ідентифікується молодняк;
- продовжуються переміщення та забій неідентифікованої худоби;
- реєстр тварин не містить інформації про все наявне поголів’я худоби, її переміщення та забій тварин.
Важливу роль у забезпеченні якості та безпечності продукції тваринництва відіграє ідентифікація поголів’я свиней. Згідно з наказом «Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней» ідентифікація тварин для фізичних осіб не обов’язкова, якщо він утримує їх для власних потреб, що фактично унеможливлює облік тварин і дискредитує систему ідентифікації [8].
Проблема управління системою ідентифікації тварин стосується також реєстрації собак у містах. Згідно з законом України “Про ветеринарну медицину” (ст.37) зазначено, юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані виконувати вимоги, щодо ідентифікації тварин, що їм належать, у тому числі котів, собак та інших дрібних домашніх тварин, які ідентифікуються за допомогою мікрочипів [4].
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування на підвідомчій території забезпечують реєстрацію - облік тварин, який здійснює комунальне підприємство, з метою контролю за чисельністю тварин в місті та дотримання вимог “Правил утримання домашніх собак та котів ” [3].
Реєстрація домашніх собак і котів проводиться з метою:
- єдиного обліку цих тварин у місті, у т. ч. для організації пошуку загублених тварин та повернення їх власникам;
- контролю за чисельністю безпритульних тварин;
- здійснення контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог;
- забезпечення епізоотичного благополуччя території;
- вирішення проблемних питань і конфліктних ситуації, пов'язаних з утриманням домашніх собак та котів в районах, містах.
Реєстрація проводиться одноразово шляхом внесення відповідної інформації до загальної електронної бази непродуктивних тварин. При первинній реєстрації тварин їх власникам видаються реєстраційні посвідчення. Реєстрація вважається дійсною протягом усього життя тварини. Щорічно здійснюється перереєстрація та стягнення податку на собак, який повинен бути використаний на будівництво вигульних майданчиків та ін. Лікарні ветеринарної медицини, центри обліку тварин створені при органах місцевого самоврядування, здійснюють реєстрацію та перереєстрацію тварин. Розмір податку на тварин визначений справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору». Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства. При збиранні податку комунальні підприємства разом з лікарями ветеринарної медицини забезпечують вакцинацію собак проти сказу на підлеглій території.
Ідентифікація та реєстрація дрібних домашніх тварин особливо у великих містах пов’язані з низкою інших проблем, таких як відсутність оподаткування власників за утримання собак та кішок; не виконання програм виховання власників дрібних тварин; гальмування побудови вигульних майданчиків; відсутність комплексного підходу до запровадження програми «Бездомні тварини».
З 3 липня 2004 року на території Європейського Союзу (ЄС) застосовується Регламент Ради та Європейського парламенту ЄС № 998/2003, який встановлює умови перевезення домашніх тварин (котів, собак та тхорів) між країнами ЄС, а також при ввезені в країну-член ЄС. Основною його інновацією є обов’язковість ідентифікації тварин. Відповідно до вимог
міжнародних організацій (зокрема Міжнародного Епізоотичного Бюро) в країнах-учасницях МЕБ має бути впроваджена «прийнятна ідентифікація», яка передбачає повсюдну ідентифікацію та облік всіх тварин (собак, кішок, птахів, бджіл, а не лише продуктивної худоби) за епідеміологічною одиницею, що повинна забезпечити дієвий контроль епізоотичної ситуації в межах адміністративної одиниці. Впровадження «прийнятної ідентифікації» передбачає: для великої і дрібної рогатої худоби, коней, свиней, собак та кішок - повсюдну ідентифікацію та облік в індивідуальному порядку за допомогою неповторюваного ідентифікатора; для свійської птиці, птахів, бджіл, комах, риб, ракоподібних, молюсків, жаб, амфібій та рептилій - колективну ідентифікацію за епідеміологічною одиницею або групою належності за допомогою неповторюваного групового ідентифікатора; для інших товарів - наявність маркування.
Отже, в державі юридично ідентифікація обов’язкова, але фактично - добровільна. Власники тварин, бойні, ринки, інші учасники системи бачать, що держава не вимагає, як це задекларовано в нормативних документах, обов’язкової ідентифікації при переміщенні, забої тварин і заготівлі молока. Підтверджується це і чисельністю ідентифікованого молодняка тварин, невеликою кількістю ідентифікацій, незначною кількістю зареєстрованих переміщень, забою тварин.
Розв’язання вищезазначених проблем в сучасних умовах можливе шляхом:
- усунення суперечностей в нормативно-правових документах;
- посилення співпраці агентів з органами місцевого самоврядування;
- підвищення рівня обізнаності населення;
- покращення взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань ідентифікації та реєстрації тварин
- посилення ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за дотриманням вимог щодо ідентифікації та реєстрації тварин.
Головним проблемним питанням є недосконалість законодавства України з питань ідентифікації тварин. Не дивлячись на те, що більшість українського законодавства з ідентифікації та реєстрації тварин приведена у відповідність із законодавством ЄС, немає комплексної системи санкцій, що застосовуються при порушенні вимог ідентифікації та реєстрації тварин.
Проте недостатньо регламентованими є санкції за порушення вимог нормативно-правових документів з питань ідентифікації і реєстрації тварин для власників тварин та суб’єктів господарювання, які проводять забій тварин, їх утилізацію, торгівлю тваринами, проводять виставки за участю тварин тощо, - попередження, штрафи, знищення тварин, заборона або припинення відповідної діяльності на певний час, відкликання ліцензії на проведення певного виду
діяльності (у разі якщо відбувається переміщення та забій тварини без відповідної ідентифікації та реєстрації).
Відповідно до рекомендацій міжнародних експертів ФАО, як варіанти законодавчих змін необхідно:
- включити статтю про ідентифікацію та реєстрацію тварин в Кодекс про адміністративні правопорушення та/або;
- внести зміни до Закону «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», включивши статтю про види правопорушень та види санкцій.
Можливе включення змін в Закон «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» і посилання на нормативно-правові акти, що будуть деталізувати санкції у системі ідентифікації та реєстрації тварин.
Процедура накладення санкцій повинна бути встановлена в підзаконних актах відповідних уповноважених органів державної влади (згідно із Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюють у межах своїх повноважень: орган державного управління, що здійснює функції адміністрації ветеринарної медицини України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та їх органи на місцях.
Лише після розроблення та введення в дію деталізованих санкцій, можливо говорити про повну відповідність та дієвість створеної в Україні системи ідентифікації та реєстрації тварин європейським аналогам.
1. Місце і роль ідентифікації та реєстрації тварин у забезпеченні:
- продовольчої безпеки держави
- реєстрації собак у містах
2. Впровадження позитивного закордонного і вітчизняного досвіду ідентифікації тварин
http://ogurcov-dmytro.livejournal.com/27397.html
3. Застосування проектного менеджменту
Висновки
Список використаних джерел http://ogurcov-dmytro.livejournal.com/27353.html
Глобалізація процесів у різних сферах людського життя, взаємо-інтеграція світового господарства та інші чинники зумовлюють необхідність дедалі тіснішого співробітництва між державами, координації зусиль із міжнародними організаціями та іншими міжнародними структурами. Кожна країна шукає шляхи взаємовигідного співробітництва. Це, у свою чергу, зобов'язує кожну державу зважувати, зіставляти свої дії з діями інших держав та міжнародних організацій, а коли потрібно, то й узгоджувати їх через прийняття спільних оптимальних рішень з допомогою укладення відповідних договорів та угод [9].
Вже з перших років незалежності Україна розпочала активний пошук своєї ніші у системі міжнародного та зовнішньоекономічного співробітництва, вжила заходів щодо забезпечення його відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Україна мала б значно вагоміші здобутки в сфері міжнародного економічного співробітництва, якщо б вона своєчасно й успішно розв'язувала загальні проблеми, що виникають перед нею також і в процесі створення нової всеосяжної системи реєстрації і ідентифікації тварин, в тому числі і організаційно-правового характеру [11].
Ідентифікація та реєстрація тварин запроваджена у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні, і є невід’ємною частиною державної аграрної політики. Ідентифікація є стратегічним напрямом забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені [2]. Метою запровадження ідентифікації тварин є створення в Україні належної системи відслідкування походження та етикетування тваринницької продукції, що сприятимете забезпеченню населення України безпечними м’ясо-молочними продуктами, отриманню достовірної інформації про умови їх виробництва, підвищенню довіри споживача до якості продукції.
Уряд України, як і уряд кожної цивілізованої країни, піклується про безпеку й здоров'я свого народу. Збільшення числа епідемій серед тварин і домашньої птиці спонукають до вживання належних заходів, щоб забезпечити надійний захист населення від смертельно небезпечних інфекцій. З цією метою необхідно встановити ефективну систему ідентифікації і реєстрації тварин має запроваджуватись і бути обов’язковою, що дасть змогу прозорості умов виробництва і збуту відповідних продуктів також буде досягнуто певних вимог публічних інтересів, зокрема, в охороні здоров’я людей і тварин необхідно встановити ефективну систему ідентифікації і реєстрації тварин.
Ступінь контролю якості і безпечності продовольчої продукції є показником цивілізованості певного суспільства, рівня розвитку відповідної держави і тому є однією з основних проблем державного регулювання продовольчої безпеки населення, яка має не тільки науковий, а і соціальний, політичний, управлінський аспекти.
Ідентифікація та реєстрація продуктивних тварин - справа загальнодержавного масштабу. Мета її впровадження полягає в тому, щоб гарантувати безпеку продукції тваринництва на всіх етапах в ланцюгу «від стійла до столу».
Державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин здійснюють Кабінет Міністрів і Міністерство аграрної політики України.
Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюють у межах своїх повноважень Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України за допомогою функцій державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров'я України та їх органи на місцях.
Безпосередньо організаційні заходи та роботу з ідентифікації і реєстрації тварин на території країни здійснює Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
Діяльність державних органів і установ, а також фахівців, що здійснюють ідентифікацію і реєстрацію тварин в Україні регламентується регламентується законами України - «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», „Про ветеринарну медицину”, „Про племінну справу у тваринництві», розпорядженнями і постановами уряду, Указами Президента України, наказами Міністерства аграрної політики України та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.
Місце і роль ідентифікації та реєстрації тварин у забезпеченні продовольчої безпеки держави
Сьогодні в Україні як ніколи загострюється надзвичайно важливе питання забезпечення продовольчої безпеки населення, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських і політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Як і раніше спостерігається невизначеність політики держави відносно розвитку агропромислового комплексу в цілому і пріоритетності його галузей, залишаються невирішеними проблеми державного регулювання економічних відносин, що сприяє її подальшій деформації як цілісного господарського комплексу до межі, за якою виникає загроза продовольчої безпеки. Не втрачає актуальності проблема гарантування якості продовольства (особливо продукції тваринного походження), яке постачається на споживчий ринок, з огляду на те, що значні території України постраждали від різних техногенних забруднень [15].
Продовольча безпека держави - такий рівень забезпечення населення продовольством (бажано власного виробництва), який гарантує соціально-політичну стабільність суспільства, належне відтворення працездатності та охорону здоровя’я населення, розвиток особи та нації, стійкий економічний розвиток суспільства. Забезпечення продовольчої безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою її сталого розвитку та зростання добробуту громадян. Держава забезпечує продовольчу безпеку з метою захисту життя і здоров'я свого народу [14].
До важливих проблем державного регулювання продовольчої безпеки населення в Україні належать неправильне маркування харчових продуктів, порушення санітарних норм під час виробництва, зберігання, обігу та утилізації харчових продуктів, недосконалість механізму державного нагляду і контролю у сфері продовольчої безпеки, зокрема в процесі виробництва транспортування та реалізації продукції.
Не сприяє покращенню ситуації у сфері якості та безпеки продовольства низький рівень відповідальності за порушення стандартів, норм і правил та якості харчової продукції. Водночас у ряді країн світу відповідальність за пору¬шення вимог до якості та безпеки продовольства є значно суворішою. Наприклад, в США основний контроль якості продовольства забезпечують два відомства: Адміністрація по продовольству і медикаментам Міністерства охорони здоров'я і соціальних послуг, що контролює виробництво і реалізацію майже 90 тис. видів продукції на суму понад 1000 млрд. дол. США і проводить щорічно перевірки більш ніж 15000 підприємств, і Управління продовольчою безпекою та інспекції Міністерства сільського господарства, яке відповідає виключно за контроль м’яса і м’ясопродуктів. Ці відом¬ства наділені повноваженнями аж до повної заборони продажу продукції й її кон¬фіскацій у судовому порядку, правом аргументувати порушення кримінальної спра¬ви стосовно фізичних і юридичних осіб, звертаючись до судових органів з пропо¬зицією про заборону в судовому порядку виробництва і реалізації окремих видів продукції. При цьому максимально можливе покарання за неправильне маркуван¬ня продукції становить до 3 років тюремного ув’язнення і 100 тис. дол. США, а надання фальсифікованої документації - до 5 років і 250 тис. дол. США [ 14].
Вирішення зазначених проблем неможливе без створення дієвої загальнодержавної системи ідентифікації та реєстрації тварин.
Ідентифікація тварин є одним із головних методів, які застосовують у світі з метою відслідкування походження тваринницької продукції протягом всього життя тварини до попадання на стіл споживачеві [10].
Необхідність у наявності ефективної системи ідентифікації та реєстрації тварин є однією з необхідних передумов для вступу України до ЄС, а також підґрунтям для виготовлення конкурентоспроможної продукції тваринного походження і виходу з нею на зовнішній ринок, що підтверджується зацікавленістю України в поглибленні співпраці з країнами Євросоюзу у питаннях модернізації та розвитку АПК, його інтегруванні в європейський простір.
Індивідуальна ідентифікація тварин, яку використовують вже більше ста років, в минулому давала відповіді на такі запитання: „Яка це тварина (її вид, вік, стать)? Звідки вона походить? Хто її власник?” З перебігом часу населення країн та чисельність популяції тварин зросли, разом з цим виникла необхідність у виробленні більшої кількості харчових продуктів, збільшилась потреба у різноманітності продуктів тваринництва, підвищилась інтенсивність переміщення та торгівлі тваринами, сировиною і м’ясо-молочними продуктами як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. У зв’язку з цим, призначення ідентифікації та реєстрації тварин значно розширилось і на цей час зорієнтоване не тільки на період господарчого використання тварини, а й на відслідкування його переміщення post mortem. Цей підхід є новим і актуальним навіть для зарубіжних вчених, які вже декілька років працюють над розробками та удосконаленням національних програм ідентифікації та реєстрації. Питання в тому, що сучасний споживач потребує гарантій якості отриманого продукту, тому вимогою ефективної системи ідентифікації та реєстрації тварин є здатність відслідковувати походження кожного продукту переробки м’яса, який потрапляє на стіл споживачеві [16].
Відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», ідентифікація - процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин [5]. Ідентифікація тварини включає присвоєння їй ідентифікаційного номера шляхом прикріплення бирок на кожне вухо тварини, внесення інформації до книги обліку тварин господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби та ветеринарної картки до паспорта.
Ідентифікація тварин може бути індивідуальною, що використовується переважно для великої рогатої худоби, і груповою - застосовується для інших видів тварин (свиней, птиці). Ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.
Ідентифікація і реєстрація тварин запроваджується з метою:
- одержання оперативної і надійної інформації про поголів’я тварин щодо статі, віку, породи та його місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва;
- охорони території України від епізоотичних захворювань;
- контролю за санітарним станом, якістю і походженням продукції тваринництва;
- оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо попередження (профілактики), ветеринарного контролю, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;
- контролю за переміщеннями тварин у середині країни та при їх експорті і імпорті;
- забезпечення дотримання вимог законодавства з племінної справи у тваринництві;
- оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у скотарстві та підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;
- забезпечення візуальної ідентифікації кожної тварини в стаді;
- підтвердження права власності на тварин [5].
З метою контролю епізоотичних ситуацій органи державної влади та органи місцевого самоврядування на підвідомчій території забезпечують реєстрацію - облік тварин з метою контролю за їх чисельністю на території певної адміністративної одиниці. Реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власників, утримувачів, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж, їх ветеринарно-санітарний стан тощо, що здійснюється адміністратором Реєстру тварин [7]. Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідної інформації до загальної електронної бази непродуктивних тварин. При первинній реєстрації тварин їх власникам видаються реєстраційні посвідчення.
Система ідентифікації та реєстрації будується за такими принципам: обов’язкова реєстрація господарств, тварин, операторів (осіб, що контактують з тваринами або продукцією), реєстрація кожного переміщення тварин; проведення обліку епізоотологічних даних (визначення статусу господарства щодо інфекційних захворювань, обстеження продукції на наявність залишків, гормонів, контамінантів).
Отже, індивідуальна ідентифікація є засобом моніторингу тварин та тваринницької продукції, документації, процесів переробки, переміщення, торгівлі. Взаємозв’язок між якістю тваринницької продукції та ідентифікацією простежується через такі ланки харчового ланцюгу: "тварина - виробник (тваринницьке господарство, ферма, птахофабрика) - переробне підприємство - кінцевий продукт (який бачить споживач)". Впевненість та задоволення потреб
споживачів гарантується через відповідність кожної ланки ланцюгу встановленим параметрам якості.
Управління системою ідентифікації та реєстрації тварин значною мірою залежить від функціонування всього харчового ланцюгу та від діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів. Система ідентифікації є сукупністю взаємодіючих програм і державних стандартів різного рівня і спрямованості. Існує два види систем ідентифікації тварин:
- державна система ідентифікації (використовує єдиний стандарт нумерації тварин для загальнонаціонального обліку і моніторингу);
- локальні системи ідентифікації (господарства, клуби, що використовують власні стандарти нумерації для забезпечення обліку тварин).
Курс на розробку і запровадження єдиної загальнодержавної системи ідентифікації і реєстрації сільськогосподарських тварин був визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 179 „Про затвердження програми запобігання і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інших пріонних інфекції на території України на 2001-2010 роки”.
При розробці нормативно-правових актів України, які регулюють проведення ідентифікації та реєстрації тих чи інших видів тварин, були враховані основні положення законодавства Європейського Співтовариства (ЄС) та досвід європейських країн - Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі, Угорщини. Загалом система визнана комісіями МЕБ, ФАО та ЕС такою, що відповідає міжнародним вимогам. Агентство є дійсним членом ICAR (International Committee for Animal Recording- Міжнародний Комітет по обліку у тваринництві) - всесвітньої організації для стандартизації обліку тварин та оцінки продуктивності. Серед країн-членів СНД в ICAR на даний момент прийнято тільки представників України: державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» є членом ICAR з травня 2007 року.Членами цієї престижної організації є усі розвинуті країни світу: США, Японія, Велика Британія, Канада, Австралія, Франція, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Іспанія та інші. Метою Міжнародного Комітету є удосконалення методів обліку сільськогосподарських тварин та бонітування шляхом формулювання визначень та стандартів для вимірювання економічно важливих ознак. Разом з визначенням та стандартами ICAR надає специфічні настанови для ідентифікації тварин, реєстрації родоводу, обліку їх продуктивності та оцінки, публікації висновків [13]. До складу ICAR входять чотири підкомітети:
- з ідентифікації тварин;
- з лабораторного аналізу молока та його складових;
- з генетичної оцінки тварин у скотарстві (Interbull);
- у справах реєстраційних установ: члени установ, центри перевірки, виробники приладдя по аналізу молока, виробники пакувальної тари, виробники тестувального обладнання тощо.
Слід зазначити, що за період запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби Мінагрополітики неодноразово переносились терміни її обов’язковості при реалізації худоби та її забою, пов’язані з формуванням інфраструктури Агентства, його агентської мережі, а також неповною інформованістю особистих селянських господарств. З 1 березня 2007 року Міністерством було встановлено остаточну заборону на переміщення неідентифікованої та незареєстрованої худоби, її забій та продаж м’ясо-молочної продукції, отриманої від такої худоби. У 2007 році було проідентифіковано та зареєстровано 2 млн. 600 тис. голів худоби.
Але відсутність ефективного контролю з боку державних установ ветеринарної медицини, управлінь агропромислового розвитку обласних і районних державних адміністрацій за дотриманням вимог обов’язковості ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби її власниками та суб’єктами господарювання, які проводять забій худоби, її продаж тощо призвели до різкого знищення темпів ідентифікації тварин у 2009 році [12]. Із запланованих 2 млн. 600 тис. голів ідентифікацій і реєстрацій великої рогатої худоби за 2009 р. проідентифіковано і зареєстровано лише 1 млн. 309 тис. голів, що складає 50%, у тому числі тварин, які утримуються в господарствах населення - 25%. При цьому найкращі показники виконання плану показали Івано-Франківська область - 95,1%, Київська область - 90 %, АРК - 81 % (найкращі показники по обсягам (в головах) - Вінницька область - 113,4 тис. голів ); найгірші показники виконання плану - Запорізька область - 28,6 %, Кіровоградська область - 33,5 %, Херсонська область - 33,7 %. З 2,2 млн. голів приплоду телят, народжених в господарствах населення, станом на 1 січня 2010 року проідентифіковано та зареєстровано тільки 3,6% [12].
Практика проведення власником тварин ідентифікації худоби перед реалізацією на забій, яку, як правило, застосовують власники, взагалі є неприйнятною і дискредитує систему ідентифікації і реєстрації тварин.
Не зважаючи на те, що чинним законодавством України заборонено переміщення, забій неідентифікованих та незареєстрованих тварин, закупівля та реалізація продукції, отриманої від таких тварин, за 2009 р. в Реєстрі тварин зареєстровано фактів забою - 198,4 тис. голів худоби всіх категорій власників. В той час, як сільськогосподарськими підприємствами за 9 місяців 2010 року було реалізовано на забійні підприємства, згідно із статистичними даними, 245 тис. голів великої рогатої худоби.
В Україні створена загальнодержавна система ідентифікації та реєстрації тварин: великої рогатої худоби, свиней, кіз, овець та коней. Існуюча система не є технологічно незавершеною, наявні суттєві прогалини у правовій базі. Так, не ідентифікується все наявне поголів’я, тому що закон «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» дозволяє власникам тварин їх не ідентифікувати, якщо вони утримують їх для власного споживання.
Вилучення паспортів великої рогатої худоби здійснює ветеринарна служба, а повинні разом з ветеринарними супровідними документами передавати до міст реалізації з метою впровадження етикетування та маркування продукції.
До нагальних проблем запровадження загальнодержавної системи ідентифікації тварин в Україні належать:
- недосконалість правового забезпечення процесу ідентифікації
- відсутність зворотного зв’язку з населенням (власниками тварин);
- низький ступінь взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань ідентифікації та реєстрації тварин.
Внаслідок цього система ідентифікації і реєстрацій великої рогатої худоби на сьогодні є технологічно незавершеною, тобто:
- непроідентифіковане все наявне поголів’я, не ідентифікується молодняк;
- продовжуються переміщення та забій неідентифікованої худоби;
- реєстр тварин не містить інформації про все наявне поголів’я худоби, її переміщення та забій тварин.
Важливу роль у забезпеченні якості та безпечності продукції тваринництва відіграє ідентифікація поголів’я свиней. Згідно з наказом «Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней» ідентифікація тварин для фізичних осіб не обов’язкова, якщо він утримує їх для власних потреб, що фактично унеможливлює облік тварин і дискредитує систему ідентифікації [8].
Проблема управління системою ідентифікації тварин стосується також реєстрації собак у містах. Згідно з законом України “Про ветеринарну медицину” (ст.37) зазначено, юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані виконувати вимоги, щодо ідентифікації тварин, що їм належать, у тому числі котів, собак та інших дрібних домашніх тварин, які ідентифікуються за допомогою мікрочипів [4].
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування на підвідомчій території забезпечують реєстрацію - облік тварин, який здійснює комунальне підприємство, з метою контролю за чисельністю тварин в місті та дотримання вимог “Правил утримання домашніх собак та котів ” [3].
Реєстрація домашніх собак і котів проводиться з метою:
- єдиного обліку цих тварин у місті, у т. ч. для організації пошуку загублених тварин та повернення їх власникам;
- контролю за чисельністю безпритульних тварин;
- здійснення контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог;
- забезпечення епізоотичного благополуччя території;
- вирішення проблемних питань і конфліктних ситуації, пов'язаних з утриманням домашніх собак та котів в районах, містах.
Реєстрація проводиться одноразово шляхом внесення відповідної інформації до загальної електронної бази непродуктивних тварин. При первинній реєстрації тварин їх власникам видаються реєстраційні посвідчення. Реєстрація вважається дійсною протягом усього життя тварини. Щорічно здійснюється перереєстрація та стягнення податку на собак, який повинен бути використаний на будівництво вигульних майданчиків та ін. Лікарні ветеринарної медицини, центри обліку тварин створені при органах місцевого самоврядування, здійснюють реєстрацію та перереєстрацію тварин. Розмір податку на тварин визначений справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору». Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства. При збиранні податку комунальні підприємства разом з лікарями ветеринарної медицини забезпечують вакцинацію собак проти сказу на підлеглій території.
Ідентифікація та реєстрація дрібних домашніх тварин особливо у великих містах пов’язані з низкою інших проблем, таких як відсутність оподаткування власників за утримання собак та кішок; не виконання програм виховання власників дрібних тварин; гальмування побудови вигульних майданчиків; відсутність комплексного підходу до запровадження програми «Бездомні тварини».
З 3 липня 2004 року на території Європейського Союзу (ЄС) застосовується Регламент Ради та Європейського парламенту ЄС № 998/2003, який встановлює умови перевезення домашніх тварин (котів, собак та тхорів) між країнами ЄС, а також при ввезені в країну-член ЄС. Основною його інновацією є обов’язковість ідентифікації тварин. Відповідно до вимог
міжнародних організацій (зокрема Міжнародного Епізоотичного Бюро) в країнах-учасницях МЕБ має бути впроваджена «прийнятна ідентифікація», яка передбачає повсюдну ідентифікацію та облік всіх тварин (собак, кішок, птахів, бджіл, а не лише продуктивної худоби) за епідеміологічною одиницею, що повинна забезпечити дієвий контроль епізоотичної ситуації в межах адміністративної одиниці. Впровадження «прийнятної ідентифікації» передбачає: для великої і дрібної рогатої худоби, коней, свиней, собак та кішок - повсюдну ідентифікацію та облік в індивідуальному порядку за допомогою неповторюваного ідентифікатора; для свійської птиці, птахів, бджіл, комах, риб, ракоподібних, молюсків, жаб, амфібій та рептилій - колективну ідентифікацію за епідеміологічною одиницею або групою належності за допомогою неповторюваного групового ідентифікатора; для інших товарів - наявність маркування.
Отже, в державі юридично ідентифікація обов’язкова, але фактично - добровільна. Власники тварин, бойні, ринки, інші учасники системи бачать, що держава не вимагає, як це задекларовано в нормативних документах, обов’язкової ідентифікації при переміщенні, забої тварин і заготівлі молока. Підтверджується це і чисельністю ідентифікованого молодняка тварин, невеликою кількістю ідентифікацій, незначною кількістю зареєстрованих переміщень, забою тварин.
Розв’язання вищезазначених проблем в сучасних умовах можливе шляхом:
- усунення суперечностей в нормативно-правових документах;
- посилення співпраці агентів з органами місцевого самоврядування;
- підвищення рівня обізнаності населення;
- покращення взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань ідентифікації та реєстрації тварин
- посилення ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за дотриманням вимог щодо ідентифікації та реєстрації тварин.
Головним проблемним питанням є недосконалість законодавства України з питань ідентифікації тварин. Не дивлячись на те, що більшість українського законодавства з ідентифікації та реєстрації тварин приведена у відповідність із законодавством ЄС, немає комплексної системи санкцій, що застосовуються при порушенні вимог ідентифікації та реєстрації тварин.
Проте недостатньо регламентованими є санкції за порушення вимог нормативно-правових документів з питань ідентифікації і реєстрації тварин для власників тварин та суб’єктів господарювання, які проводять забій тварин, їх утилізацію, торгівлю тваринами, проводять виставки за участю тварин тощо, - попередження, штрафи, знищення тварин, заборона або припинення відповідної діяльності на певний час, відкликання ліцензії на проведення певного виду
діяльності (у разі якщо відбувається переміщення та забій тварини без відповідної ідентифікації та реєстрації).
Відповідно до рекомендацій міжнародних експертів ФАО, як варіанти законодавчих змін необхідно:
- включити статтю про ідентифікацію та реєстрацію тварин в Кодекс про адміністративні правопорушення та/або;
- внести зміни до Закону «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», включивши статтю про види правопорушень та види санкцій.
Можливе включення змін в Закон «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» і посилання на нормативно-правові акти, що будуть деталізувати санкції у системі ідентифікації та реєстрації тварин.
Процедура накладення санкцій повинна бути встановлена в підзаконних актах відповідних уповноважених органів державної влади (згідно із Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюють у межах своїх повноважень: орган державного управління, що здійснює функції адміністрації ветеринарної медицини України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та їх органи на місцях.
Лише після розроблення та введення в дію деталізованих санкцій, можливо говорити про повну відповідність та дієвість створеної в Україні системи ідентифікації та реєстрації тварин європейським аналогам.