Германівка
Взагалі, на Київщині, та й в Україні в цілому мало сіл, які були б цікаві для туриста. Зазвичай по селах є одна, максимум три пам’ятки, типу старої церкви та ще якоїсь казенної будівлі кінця ХІХ - поч. ХХ ст. типу земської школи чи виробничої будівлі + обов’язковий військовий меморіал і все. Але є і цікаві виключення, до яких належить село Германівка Обухівського району. Воно цікаве в першу чергу тим, що в ньому збереглись кілька цінних пам’яток цивільної архітектури, збудованих на початку ХХ століття, безліч пам’ятників та пам’ятних знаків, а в околицях аж два меморіали: історико-археологічний комплекс “Ревина гора” та військово-меморіальний “Янівська висота”, показаний у минулому пості.
Щоправда, Германівка не зажди була селом. З XVII до кінця ХIХ століття це було містечко, у XVII-XVIII було сотенним центром, а з 1866 р. - центром волості. В містечку процвітала торгівля - за рік тут відбувалося до 13 ярмарків. В 1923-1928 роках Германівка мала статус однойменного районного центру, а від Обухова йшла залізнична гілка. Під час Голодомору померло 400 германівців. Восени 1943 року, через Германівку пролягла лінія оборони, бої якої точилися два місяці і під час яких загинуло 625 радянських воїнів. По війні 1946 році було вирішено змінити назву села, бо воно, бачте, асоціювалось з нацистською Ґерманією (Німеччиною) і тому Германівці дали якусь дивну назву Красне-2 (Красне-Друге) на честь річки, що протікає поруч. У 1987 р. населеному пункту повернули історичну назву. Разом з поверненням назви місцева влада та громада почала активно цікавитись своєю минувшиною: з’явились багато пам’ятників особам, пов’язаних з історією села і пам’ятних знаків, присвячених історичним події, що відбувалися на Германівщині.
Стенд повідомляє, що село засновано у MLXXXVI році.
На ставку ловити рибу заборонено
А купувати тут же можна
Човни
Ворота з солярним символом
Колодязь-журавель
Перша цікава будівля, що трапляється на шляху - школа
Це Германівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Івана та Михайла Гетьманів. А заснована вона була як 7-річна агрономізована школа у 1919 році на кошти жителя села Івана Войтенка. Першим директором школи був Олександр Йосипович Пельц.
Весь фасад школи обвішаний меморіальними дошками на честь громадських діячів, науковців і діячів культури, які навчалися у цьому закладі, та на честь героїв війни, які перебували в госпіталі, що розташовувався у цій школі.
Загальний вигляд на школу. З архітектурної точки зору вона дуже цікава як для звичайного села, у подібному стилі збудовано ще кілька будівель у Германівці.
Вхід на територію школи через стилізовану браму, також характерної для села. На території встановлено погруддя медсестрі Олені Ковальчук.
Олена Борисівна Ковальчук навчалася у цій школі в 1925 році. В роки Другої Світової вона винесла з поля бою більш як 800 солдатів РСЧА. Загинула в бою за місто Алітус у Литві. текст на табличці
Прямуємо у центр села. Натикаємось на дерев’яну стайню.
Біля роздоріжжя встановлено пам’ятний знак у вигляді гранітного постаменту, на який встановлено блискучі металеві стяг та герб, в якій можна дивитись як у дзеркало. На табличці вказано, що пам’ятний знак встановлено на честь 350-ї річниці Германівської сотні, очолювану Романом Чорнушенком.
В цікавому будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 22 розміщено генеральну канцелярію Козачої Січі "Вовк" Київського округу. Не знаю чим та організація займається, але вже встигла засвітитися у браконьєрстві в Чорнобильській зоні.
Ще біля одного роздоріжжя бачимо верстовий стовп, на якому вказано відстань до таких населених пунктів як
Хата.
Характерна для Германівки брама:
Аж ніяк не очікуєш побачити у селі справжню картинну галерею, яка розташовується в колишньому магазині, збудованому в 1908 році.
Навпроти неї ще один музей - археологічний та музей козаччини, який розташовано в колишній мануфактурній лавці, збудованій у 1904 р.
За картинною галереєю біля церкви розташована група пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених різним історичним подіям.
Пам’ятний камінь встановлено на честь 170-річчя антикріпосницького повстання селян Германівки у березні 1824 року і в якому взяло участь 116 чоловік. Повстання звісно ж було придушене, а його очільників заслано до Сибіру. текст на табличці
Ще один пам’ятний камінь встановлено на місці корчми, де відбувалися зустрічі декабристів 2-ї мушкетерської роти Чернігівського полку, якою командував штабс-капітан Соловйов і яка перша виступила на боці повсталих 28 грудня 1825 року. текст на табличці
Пам’ятник ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Хрест у пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років.
Пам’ятний знак на честь битви, що відбувалась на германівських полях між військами гетьмана Богдана Хмельницького та військами Речі Посполитої очолюваних гетьманами М. Потоцьким, М. Калиновським та Я. Радзивілом у 1651 році.
Місцева церква нічого особливого з себе не представляє, особливо якщо порівнювати її з місцевими цивільними спорудами.
Звісно, що жоден населений пункт не обходиться без меморіалу загиблим під час Другої Світової війни.
Солдат-прапороносець.
До меморіалу ведуть сходи оформлені стовпчиками-снарядами.
Ще якийсь верстовий стовп із металевим тризубом.
“Колесо часу” навпроти сільради.
Воно встановлено з нагоди 900-річчя Германівки у 1996 році.
Статуя Богородиці. Раніше на її місці стояв пам’ятник Леніну.
Школа мистецтв,
до якої ведуть характерні ворота.
На цьому місці колись стояв будинок, в якому народився поет Андрій Семенович Михайлюк
Сільський будинок культури.
Емблема на фронтоні
Чергова брама веде до ще одної цікавої пам’ятки Германівки - гімназії
Вона була збудована у 1909 році як двокласне училище за проектом архітектора Ніколаєва.
На території встановлено пам’ятник гетьману Виговському, який за однією з версій народився в Германівці.
В дільничної лікарні також гарна брама
Господарська споруда, збудована у 1860 році. Можливо стосувалась цукрового заводу.
Стадіон.
Вид на ратушу і Ревину гору.
За стадіоном знаходиться будівля зовні схожа на церкву, але як виявилось це "ратуша". Цікаво, навіщо вона?
Все цікаве в самому селі переглянуто. Залишилось подивитись на меморіально-археологічний комплекс на Ревиній горі, що нависає над річкою Червона та Германівкою.
Проходимо по дамбі повз загачену Червону річку.
Та подибуємо вказівник, що інформує нас про напрям у сторону пам’ятки.
Піднімаємось по геть розмитій ґрунтовці вгору.
І виходимо до захованого в рослинності інформаційного щита з написом «Вас вітає давня Германівка»:
Загальний вид на комплекс “Ревина гора”,
до складу якого входять: вітряк, капличка...
Пам’ятний камінь на честь літописного Герменича, який був заснований на цій горі у 1096 році.
Хрест над пам’ятним каменем на честь загиблих жителів Германівки внаслідок татарського набігу у 1711 році. Кількість жертв вказано аж 5000, що вказує на великі розміри Германівки на ті часи.
Скульптура Божої Матері
Піраміда. (Очевидно для любителів гострих лез та некислого молока, якщо розумієте про що я.)
Пам’ятник жертвам єврейського погрому 28 серпня 1919 року. Цікаво, що на пам’ятному знаку більше інформації про тих, за чийого сприяння відкрито пам’ятник у 2012 році, ніж події, якій його присвячено. текст
Загальний вигляд з півночі
Загальний вигляд із заходу
Повертаючись до села, випиваю смачної холодної води з джерела.
Щоправда, Германівка не зажди була селом. З XVII до кінця ХIХ століття це було містечко, у XVII-XVIII було сотенним центром, а з 1866 р. - центром волості. В містечку процвітала торгівля - за рік тут відбувалося до 13 ярмарків. В 1923-1928 роках Германівка мала статус однойменного районного центру, а від Обухова йшла залізнична гілка. Під час Голодомору померло 400 германівців. Восени 1943 року, через Германівку пролягла лінія оборони, бої якої точилися два місяці і під час яких загинуло 625 радянських воїнів. По війні 1946 році було вирішено змінити назву села, бо воно, бачте, асоціювалось з нацистською Ґерманією (Німеччиною) і тому Германівці дали якусь дивну назву Красне-2 (Красне-Друге) на честь річки, що протікає поруч. У 1987 р. населеному пункту повернули історичну назву. Разом з поверненням назви місцева влада та громада почала активно цікавитись своєю минувшиною: з’явились багато пам’ятників особам, пов’язаних з історією села і пам’ятних знаків, присвячених історичним події, що відбувалися на Германівщині.
Стенд повідомляє, що село засновано у MLXXXVI році.
На ставку ловити рибу заборонено
А купувати тут же можна
Човни
Ворота з солярним символом
Колодязь-журавель
Перша цікава будівля, що трапляється на шляху - школа
Це Германівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Івана та Михайла Гетьманів. А заснована вона була як 7-річна агрономізована школа у 1919 році на кошти жителя села Івана Войтенка. Першим директором школи був Олександр Йосипович Пельц.
Весь фасад школи обвішаний меморіальними дошками на честь громадських діячів, науковців і діячів культури, які навчалися у цьому закладі, та на честь героїв війни, які перебували в госпіталі, що розташовувався у цій школі.
Загальний вигляд на школу. З архітектурної точки зору вона дуже цікава як для звичайного села, у подібному стилі збудовано ще кілька будівель у Германівці.
Вхід на територію школи через стилізовану браму, також характерної для села. На території встановлено погруддя медсестрі Олені Ковальчук.
Олена Борисівна Ковальчук навчалася у цій школі в 1925 році. В роки Другої Світової вона винесла з поля бою більш як 800 солдатів РСЧА. Загинула в бою за місто Алітус у Литві. текст на табличці
Прямуємо у центр села. Натикаємось на дерев’яну стайню.
Біля роздоріжжя встановлено пам’ятний знак у вигляді гранітного постаменту, на який встановлено блискучі металеві стяг та герб, в якій можна дивитись як у дзеркало. На табличці вказано, що пам’ятний знак встановлено на честь 350-ї річниці Германівської сотні, очолювану Романом Чорнушенком.
В цікавому будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 22 розміщено генеральну канцелярію Козачої Січі "Вовк" Київського округу. Не знаю чим та організація займається, але вже встигла засвітитися у браконьєрстві в Чорнобильській зоні.
Ще біля одного роздоріжжя бачимо верстовий стовп, на якому вказано відстань до таких населених пунктів як
Хата.
Характерна для Германівки брама:
Аж ніяк не очікуєш побачити у селі справжню картинну галерею, яка розташовується в колишньому магазині, збудованому в 1908 році.
Навпроти неї ще один музей - археологічний та музей козаччини, який розташовано в колишній мануфактурній лавці, збудованій у 1904 р.
За картинною галереєю біля церкви розташована група пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених різним історичним подіям.
Пам’ятний камінь встановлено на честь 170-річчя антикріпосницького повстання селян Германівки у березні 1824 року і в якому взяло участь 116 чоловік. Повстання звісно ж було придушене, а його очільників заслано до Сибіру. текст на табличці
Ще один пам’ятний камінь встановлено на місці корчми, де відбувалися зустрічі декабристів 2-ї мушкетерської роти Чернігівського полку, якою командував штабс-капітан Соловйов і яка перша виступила на боці повсталих 28 грудня 1825 року. текст на табличці
Пам’ятник ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Хрест у пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років.
Пам’ятний знак на честь битви, що відбувалась на германівських полях між військами гетьмана Богдана Хмельницького та військами Речі Посполитої очолюваних гетьманами М. Потоцьким, М. Калиновським та Я. Радзивілом у 1651 році.
Місцева церква нічого особливого з себе не представляє, особливо якщо порівнювати її з місцевими цивільними спорудами.
Звісно, що жоден населений пункт не обходиться без меморіалу загиблим під час Другої Світової війни.
Солдат-прапороносець.
До меморіалу ведуть сходи оформлені стовпчиками-снарядами.
Ще якийсь верстовий стовп із металевим тризубом.
“Колесо часу” навпроти сільради.
Воно встановлено з нагоди 900-річчя Германівки у 1996 році.
Статуя Богородиці. Раніше на її місці стояв пам’ятник Леніну.
Школа мистецтв,
до якої ведуть характерні ворота.
На цьому місці колись стояв будинок, в якому народився поет Андрій Семенович Михайлюк
Сільський будинок культури.
Емблема на фронтоні
Чергова брама веде до ще одної цікавої пам’ятки Германівки - гімназії
Вона була збудована у 1909 році як двокласне училище за проектом архітектора Ніколаєва.
На території встановлено пам’ятник гетьману Виговському, який за однією з версій народився в Германівці.
В дільничної лікарні також гарна брама
Господарська споруда, збудована у 1860 році. Можливо стосувалась цукрового заводу.
Стадіон.
Вид на ратушу і Ревину гору.
За стадіоном знаходиться будівля зовні схожа на церкву, але як виявилось це "ратуша". Цікаво, навіщо вона?
Все цікаве в самому селі переглянуто. Залишилось подивитись на меморіально-археологічний комплекс на Ревиній горі, що нависає над річкою Червона та Германівкою.
Проходимо по дамбі повз загачену Червону річку.
Та подибуємо вказівник, що інформує нас про напрям у сторону пам’ятки.
Піднімаємось по геть розмитій ґрунтовці вгору.
І виходимо до захованого в рослинності інформаційного щита з написом «Вас вітає давня Германівка»:
Загальний вид на комплекс “Ревина гора”,
до складу якого входять: вітряк, капличка...
Пам’ятний камінь на честь літописного Герменича, який був заснований на цій горі у 1096 році.
Хрест над пам’ятним каменем на честь загиблих жителів Германівки внаслідок татарського набігу у 1711 році. Кількість жертв вказано аж 5000, що вказує на великі розміри Германівки на ті часи.
Скульптура Божої Матері
Піраміда. (Очевидно для любителів гострих лез та некислого молока, якщо розумієте про що я.)
Пам’ятник жертвам єврейського погрому 28 серпня 1919 року. Цікаво, що на пам’ятному знаку більше інформації про тих, за чийого сприяння відкрито пам’ятник у 2012 році, ніж події, якій його присвячено. текст
Загальний вигляд з півночі
Загальний вигляд із заходу
Повертаючись до села, випиваю смачної холодної води з джерела.