Янівська висота (Семенівка)
Плануючи свою подорож до села Германівка, несподівано дізнався про існування такого місця як Янівська висота, що розташована поблизу села Семенівка Обухівського району. Оскільки інформації про неї було вкрай мало було вирішено перед відвіданням Германівки заїхати в Семенівку.
В інтернеті зазначено, що “Янівська висота” - це місцевість, що знаходиться між селами Семенівка та Германівка. В документах вона значилась як висота за номером 185,7 а в народі її називають ще “висотою смерті”. Саме там наші солдати під час кровопролитних боїв 1943-44 років боролися з загарбниками. Причому це були необмундировані достатнім чином, тільки що мобілізовані солдати, без досвіду і воєнних навичок. Там, де гинув один німецький солдат, клали свої голови десятки радянських воїнів. Їхніми тілами була всіяна не тільки “Янівська висота”, а й всі навколишні поля. Рідні, яким вдалося упізнати своїх чоловіків, батьків і синів, забирали їх додому,щоб поховати, а кістки тих, кого не вдалося упізнати, ще довго збирали по полю під час польових робіт. Саме тим, хто не пожалів свого молодого життя і пішов неосвіченим і практично неозброєним захищати свою землю і свою родину, присвячений меморіальний комплекс.
В самій Семенівці нічого цікавого немає. Як і годиться у центрі села стоїть церква з силікатної цегли. Зведена очевидно в 90-х роках.
Навпроти церкви стоїть напіврозвалена хатина.
А поруч якась відремонтована будівля, явно громадського призначення.
Цікавою старою спорудою є сільська бібліотека.
Звісно, що у кожному великому селі має бути військовий меморіал, на честь полеглих в часи Другої світової. Тут він досить цікавий і оригінальний: біля стели з одного боку стоїть солдат із прапором, а з іншого - скорботна мати. Ніколи такого вирішення не бачив. Монумент було відкрито у 1957 році, а реконструйовано у 1975 р.
На меморіалі викарбувано багато імен семенівців, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної. При чому один з найбільших боїв відбувався поруч із селом, на Янівській висоті, куди я і попрямував.
Вказівник інформує, що Янівська висота - це меморіальний комплекс, який збудовано до 65-річчя визволення Обухівського району та України від німецько-фашистських загарбників.
З пагорба добре видно Семенівку церкву, показану на початку поста.
Так, власне, виглядає в загальному меморіальний комплекс.
Гранітна табличка при вході інформує про те, коли і за чиєю ініціативою створено меморіально-музейний комплекс:
Хоч його створено лише в 2010 році літери на табличці вже позлазили, а пластикові вазони порозвалювались.
Парадні сходи, що ведуть до комплексу. Вазон праворуч вже впав.
Таблички, встановлені вздовж сходів інформують скільки жителів того чи іншого населеного пункту загинула під час війни.
Зірка для вічного вогню, який, певно, ніколи тут і не горів.
Отже, експозиція комплексу включає в себе пару гаубиць:
Бронетранспортер. Не розбираюся в них, але здається він не належить до періоду Другої світової.
Цегляна капличка з іконою св. Георгія Побідоносця.
Хрести на братськими могилами (?)
Загальний вигляд із півночі.
Танк Т-34 (?)
Маленький курган з цифрами 65 на гвардійській стрічці (річниця дня Перемоги). Вазони тут також поскидані.
Вид з півдня.
Окрім зброї та символічних споруд також є і інформаційні стенди, які розповідають про земляків-учасників бойових дій.
Схеми бойових дій 1943 року
Карти бойових дій
Схема меморіально-музейного комплексу.
Історія створення комплексу.
Гранітні інформаційні таблички з даними про кількість учасників бойоих дій.
Вид із заходу
На танку написано За Батьківщину! За Сталіна!
Останній погляд на комплекс і прямуємо до Германівки.
При в'їзді в Германівку нас зустрічає окрім дорожнього знаку з назвою населеного пункту хрест та стенд. Але це вже у наступному пості.
В інтернеті зазначено, що “Янівська висота” - це місцевість, що знаходиться між селами Семенівка та Германівка. В документах вона значилась як висота за номером 185,7 а в народі її називають ще “висотою смерті”. Саме там наші солдати під час кровопролитних боїв 1943-44 років боролися з загарбниками. Причому це були необмундировані достатнім чином, тільки що мобілізовані солдати, без досвіду і воєнних навичок. Там, де гинув один німецький солдат, клали свої голови десятки радянських воїнів. Їхніми тілами була всіяна не тільки “Янівська висота”, а й всі навколишні поля. Рідні, яким вдалося упізнати своїх чоловіків, батьків і синів, забирали їх додому,щоб поховати, а кістки тих, кого не вдалося упізнати, ще довго збирали по полю під час польових робіт. Саме тим, хто не пожалів свого молодого життя і пішов неосвіченим і практично неозброєним захищати свою землю і свою родину, присвячений меморіальний комплекс.
В самій Семенівці нічого цікавого немає. Як і годиться у центрі села стоїть церква з силікатної цегли. Зведена очевидно в 90-х роках.
Навпроти церкви стоїть напіврозвалена хатина.
А поруч якась відремонтована будівля, явно громадського призначення.
Цікавою старою спорудою є сільська бібліотека.
Звісно, що у кожному великому селі має бути військовий меморіал, на честь полеглих в часи Другої світової. Тут він досить цікавий і оригінальний: біля стели з одного боку стоїть солдат із прапором, а з іншого - скорботна мати. Ніколи такого вирішення не бачив. Монумент було відкрито у 1957 році, а реконструйовано у 1975 р.
На меморіалі викарбувано багато імен семенівців, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної. При чому один з найбільших боїв відбувався поруч із селом, на Янівській висоті, куди я і попрямував.
Вказівник інформує, що Янівська висота - це меморіальний комплекс, який збудовано до 65-річчя визволення Обухівського району та України від німецько-фашистських загарбників.
З пагорба добре видно Семенівку церкву, показану на початку поста.
Так, власне, виглядає в загальному меморіальний комплекс.
Гранітна табличка при вході інформує про те, коли і за чиєю ініціативою створено меморіально-музейний комплекс:
Хоч його створено лише в 2010 році літери на табличці вже позлазили, а пластикові вазони порозвалювались.
Парадні сходи, що ведуть до комплексу. Вазон праворуч вже впав.
Таблички, встановлені вздовж сходів інформують скільки жителів того чи іншого населеного пункту загинула під час війни.
Зірка для вічного вогню, який, певно, ніколи тут і не горів.
Отже, експозиція комплексу включає в себе пару гаубиць:
Бронетранспортер. Не розбираюся в них, але здається він не належить до періоду Другої світової.
Цегляна капличка з іконою св. Георгія Побідоносця.
Хрести на братськими могилами (?)
Загальний вигляд із півночі.
Танк Т-34 (?)
Маленький курган з цифрами 65 на гвардійській стрічці (річниця дня Перемоги). Вазони тут також поскидані.
Вид з півдня.
Окрім зброї та символічних споруд також є і інформаційні стенди, які розповідають про земляків-учасників бойових дій.
Схеми бойових дій 1943 року
Карти бойових дій
Схема меморіально-музейного комплексу.
Історія створення комплексу.
Гранітні інформаційні таблички з даними про кількість учасників бойоих дій.
Вид із заходу
На танку написано За Батьківщину! За Сталіна!
Останній погляд на комплекс і прямуємо до Германівки.
При в'їзді в Германівку нас зустрічає окрім дорожнього знаку з назвою населеного пункту хрест та стенд. Але це вже у наступному пості.