Від Є. Медічі

[nick_coll]

Добра і люб’язна Єлена Медічі після тривалого читання мого журналу згадала фразу Марка Аврелія. Подаю в оригіналі розмови:

«Blicke in Dein Innerstes... Da drinnen ist eine Quelle des Guten, die niemals aufhört zu sprudeln, solange Du nicht aufhörst danach zu graben...»*

Ох, я ти права, Медя! Так, і є! І не в силі ніхто припинити доступ, як би

Comments

[ext_388118]

Ах, оце краєвиди! Так захотілося це побачити на власні очі, невже така краса буває в реальності?!

[nick_coll]

Так, бувають.
Зроблю звіт, поглянеш на те, від чого мені ледь серце не перестало битися на коротку мить.

А де персональні фотки, то знаєш сама. Прямо вже.

[ext_388118]

Садист! Ти хочеш, щоб я всю ніч не спала і мріяла про такі гори?! Я вже рік тому помітила: мені не можна показувати Альпи, тим більше ТАКІ ГАРНІ Альпи, бо я одразу починаю туди хотіти попасти :-))
І персональні фотки теж хороші. Чоловік, що попав у кадр кожної фотографії, дуже гарний.

[nick_coll]

Я зовсім нині був іншим. У мене було стільки сил, що я гнав на гору всіх (але не всім це, на жаль, допомогло). Я себе не шкодував ні краплі, на ногу плював. Я хотів туди, де погляд зникає за обрієм. Де вітри несуть прохолоду, схоплену з засніжених вершин, де вони розмаюють спогади і додають сили безсилим мріям.
Я там жив, по справжньому. Гіпер-true. Як би це зухвало й пафосно не звучало. Я був там, на межі, над прірвою і безмежжям.

Мені нині важко зі словами. І написане на кавалку паперу у поїзді більш статичне й для звітності (для пам’ятного опису подій) багатоабзацне збіговисько куцих слів. Без емоцій тому буде звіт. Емоції зібрав вітер і знову відніс в далечінь…

[hatunka]

така румантіка з самого утрічка ) (то моя пора)
побільше б тебе в такі горби - стаєш дуже теплою душею )

[nick_coll]

При всій моїй повазі до гір, але… це в Українських Карпатах доречно вживати слово горби (бо іншого там і не побачиш). А тут - таки ГОРИ. Від них відчуваєш жадобу до життя.