Дивне таке село - Тадані. Щось тут понівечене нерозумінням і мовними рефлекціями («да», «ні»), щось ататюркське туркське чи турецьке. І все. Більше ніякої романтики, ніякої красоти. Вона тут вщент потрощена аграрними та колгоспними госпами, які вже давно й успішно розвалилися, а от залишки їх існування таки вриваються в реальність і трощать з дужим хрускотом побудовані в стилі високого (прошу взяти ЩЕ вище) романтизму кришталеві замки.
І тільки от цей міфічно-ареально-ореольний шпиль майорить як провісник чогось небуденного, високосенсного. Навіть маємо флюгерець, який дбайливо ідентифікує час його вмонтування в країну вічних мандрів вітру - 1908.
Якийсь знахар добре ховає від нас історію, розкидає її вусібіч, в кожну шпаринку. І тепер вже стає все незрозумілим і чудернацьким.
От тільки село й далі пантеличить. Да? Чи ні? Та да і ні. Тадані.
Р.S. Вигукується дзвінке «danke!»
lena_and_alex та
bearserg.