Гофбройгаус
Поки народ товчеться на Октоберфесті, переповім про не менш традиційне пивне місце баварської столиці. Усі, хто хоча б раз бував у Мюнхені, обов’язково заходив до Гофбройгауса. А хто ще не бував - неодмінно повинен поставити собі за ціль відвідати цей пивний заклад. Без нього відвідини Мюнхена просто-таки видадуться неповними. Навіть сам факт зайти, глянути - вже зараховується (коли гроші в гаманці на лімітному рівні).
Коли ми вперше потрапили до Мюнхена в далекому грудні 2007 року, я не знаю, хто саме зініціював зайти туди. Може, й ніхто. Одначе ми потрапили. Цілком ймовірно, нас просто занесло потоком туристів. Хоча важко судити.
Перед розповіддю про цей заклад скажу, що він мені не надто до вподоби. Там вельми людно (це моя одвічна проблема) та дуже гамірно. Розмовляти треба в напівкрик.
Ось так виглядає традиційна баварська пивнушка, відома на увесь світ.
Невеличка симпатична пішохідна зона «На Плацль» (Am Platzl) може запропонувати кілька історичних будівель та дещо з вишуканої гастрономії. Однак, більшість її відвідувачів прямують сюди заради однієї цілі - пивного залу. Саме там розміщується всесвітній туристичний магнітний полюс - Гофбройгаус (Hofbrauhaus).
Вид з вулиці. 2007 рік.
Той самий вид. У кадрі - звеселені (мабуть, пивом) молодики на автомобілі. 19... рік.
У 1644 році сюди переїхала пивоварня курфюрста. Але з 1890 року пиво на Плацлі більше не вариться, а тільки продається на розлив. Масове споживання ячмінного пива під баварську живу музику проходить в так званій «швемме» (пивнушка). Пивний погребець - це клекітливий котел, де можна почути усі ходові мови світу. Туристів тут просто не злічити (як і написів кульковими ручками на столах). Проте й закостенілих жителів Мюнхена теж можна тут зустріти. Вони не піддаються суєті й хиляють собі по гальбах пива, наче так і має бути в їхньому житті.
Гостей зустрічають по одьожці, а проводжають по гаманцю.
Список знаменитих людей, які відвідали цей заклад, схожий на Золоту Книгу міста: князь Бісмарк, Йоганнес Брамс, Теодор Фонтане, імператриця Сісі, Людовик Тома, Томас Манн, Томас Вулф, Леонард Бернстайн, Михайло Горбачьов… Деякі вагомі історичні особистості теж відвідали цей злачний баварський закуток. Серед них Ленін та Гітлер (були тут не разом).
Герцліхь вількоммен!
Бачимо, що убранство раніше було інакшим.
24 лютого 1920 року Адольф Гітлер організував в Гофбройгаусі перший з багатьох публічних заходів нацистської партії (Гітлеру взагалі подобався Мюнхен). У ході свого виступу він виголосив 25 пунктів, які стали програмою нацистської партії. Ця дата вважається датою утворення НСДАП і щорічно відмічалася, починаючи з 1933 року, саме в Гофбройгаусі.
Атмосфера досить гостинна, стіни - досить цвітасті.
Бочка, в якій давно вже не тримають пива. Як інтер’єрна деталь з логотипом НВ.
Після тотального бомбардування Мюнхена військами союзників пивнушка була вщент зруйнована. Практично до погрібка. До 800-ліття Мюнхена в 1958 році реставратори встигли відновити великий зал і запустити туди туристів. З’явилися перші пфенінги для подальшої реставрації. Діло пішло швидше.
Ось так було до бомбьожки.
А так нині.
Гофбройгаус складається з великого залу на першому поверсі, в якому і вдень (короткочасно), і ввечері (довші виступи) грає духовий оркестр в основному традиційну баварську музику. Також є кілька менших залів та другому та третьому поверсі (не був) та пивний сад (там не так шумно, але довго треба чекати офіціянта). До речі, у перший візит мені запам’яталися такі файні молодички-офіціянтки, прямо кров з молоком. Прикметно, що ці діндлі були повнощокі та з нехилим грудаком.
Орхестр.
Пивний сад.
Двір і раніше був. І гості юрмилися раніше теж. Мало що з того часу змінилося. Хіба що ціни.
І кілька слів про меню. В цьому закладі можна (і треба) відвідати виключно баварські страви. Традиційними є печеня (жаркоє) зі свинини, свиняче колінце (більше 10 євро), мюнхенські білі ковбаски (десь 5 євро за 2 штуки), прессак (5 євро). По залу носять брецеля (це такий печений крендель з сіллю). Ну і пиво, звісно, обов’язково мусить бути скуштоване. Воно подається в великих півлітрових (гальба) або літрових кружках (масс). Коштує гальба 3,50, а велика - не знаю. Саме меню (шпайзекарте) з досить символічною палітуркою (на серцевину вже фантазії не вистачило), багато хто його підгрібає як сувенір. У мене теж дома валяється.
Звертаємо уваги на бюст та на гарну шпайзекарте. Мене в кадрі нема, дивіться на баварську дівку.
