Красиво випити заборонити не можна. А на Октоберфесті - просто злочинно.
Вступне перед дописом. У дорозі я отримав sms і дізнався, що пані pasteli теж буде в тих самих числах вересня в Мюнхені, що й я. Тому майбутня зустріч пивного свята обіцяла бути більш захопливою: на Октоберфест я ходив кілька разів. Спочатку пив пиво з rember, потім - з авторкою «Кримської стежинки». А далі всі роз’їхалися по домах.
Сподіваюся, друзяки відпишуться стосовно своїх вражень про це дійство. Як і яким його побачили вони.
Та що вже вам казати, про Октоберфест чув мало не дитсадківець. Це ж найбільший фест планети (чогось найграндіознішого в світі просто не відбувається). Традиційно Мюнхен приймає до 6 мільйонів туристів (назвемо їх відвідувачами) протягом майже трьох тижнів цього дійства. Цьогоріч збіговисько особливе - 200 років святу.
А вперше на цьому місці святкували в 1810 році весілля кронпринца Людовіка І з принцесою Терезою Саксонською-Хільбург-якоюсь-там. Гуляння тоді відбулося на славу. Наступний рік вирішили у значно менших масштабах ще раз посвяткувати. І так святкують до нинішнього дня. Правда, декілька разів фест не відбувся (товклися між собою на наполеонівських битвах, холєра ймила баварців та з огляду на інші причини). Тому нинішній - не 200-тий по порядку, а лиш 177.
Пивний дивосвіт.
І ще про цьогорічне. Оскільки свято досить ювілейне, окремо відділили частину Терезієнвізе для так званого Гісторішевізе (історичного поля). Вхід туди платний (4 євро), зате всередині є музей, зоопарки (коні, вівці, корівки), дуже традиційні пивнушки.
Чому так? Пивовари вирішили домовитися і зварити однакове пиво за знайденим старовинним рецептом. Воно відрізняється від тих пив, які продають на традиційній частині Октоберфесту. Власне, пиво в бочках, міцніше од звичайного (6%), ціна - не відрізняється. Хіба на копійки. До речі, про копійки: здачу не дають, навіть якщо це 1 євро. Тому готуйте дрібні гроші або давайте на чай (на пиво) офіціанту. Пиво отримує той, хто не чекає офіціантку, а одразу її шукає й гукає підійти. Самі розумієте, народу повно, кожен щось хоче. Розрахунок одразу по отриманню наїдку-напитку, кружки - не красти.
UPD: годину перед закриттям вхід безоплатний.
200 років святкувати - це не прапором махати.
Любчику, я хочу пива!
До Мюнхена приїздять заради просто свята, дійства, спілкування і традицій. Не маючи великого досвіду відвідин фестивалів й новорічних ярмарків (зате фотозвіти я читаю), можу навіть більш ніж ствердно сказати, що всі вони - просто жалюгідні двійошники в порівнянні з Октоберфестом. Там така традиційність, яку наші гуцули ніяк не можуть вилизати і показити світу. Свято бринзи в Карпатах - це просто спитий і задовбаний нарід, який летить фоткати Ющенка, свято пива в Альпах - це дійство, це свято, це одяг, це музика, це танці, це страви, це атракціони. Та що там казати, Терезієнвізе (луг Терези, тої, що обрала майбутнього короля в чоловіки собі) готується до фестивалю десь за місяць, а потім ще місяць по ньому розбирає всі каруселі й палатки. Скільки пива випивається - це вже уявіть самостійно.
На фест злітаються туристи звідусіль, зависаючи в Мюнхені на тиждень, а то й на два. Для цього потрібні гроші, адже ні пиво, ні сосиски дешевими не назовеш. Масс пива, а це 1 л (бо мало де можна купити 0,5) вартує близько 10 євро, сосиски чи грильовані стейки - 5 євро, півкурки - 12-14 євро. Усіляки брецеля - по 4, атракціони-каруселі-машинки - по 3-4 євро. Народ розважається на всю катушку. Примітно, що в пивні палатки важко потрапити після 19-ї години, там вже все зайнято і піддано танцю прямісінько на лавках. Особливо незвично, що об одинадцятій-дванадцятій дружними компаніями розходяться по домівках і готелях, щоби наступного дня з десятої почати знову розважатися. Поліція посилено випасає тих, хто бушує чи краде кружки (штраф).
Традиційний літровий масс має бути керамічний, а не скляний.
Її сучасний побратим.
Носять по палатках брецеля.
І окремо продають у будках. 4 євро коштує, а солене - до сказу.
Серця-пряники - наче їстівні, але приречені засохнути у квартирах туристів.
Але в більшості випадків - просто п’ють пивооооо!
Яке привозять театрально на конях у великих бочках.
І це - традиційно. Дивіться.
Підстаркуваті бабки - теж данина молодості. В наметах їх можна забачити в обіймах з кухлями.
Баварці й ті, хто неодмінно прагне бути схожим на них, одягаються в особливий одяг - трахт (Tracht). Для чоловіків - це шкіряні штанці-шорти з клапаном на ширинці, шерстяні шкарпетки до колін (самі коліна голі), черевики можуть бути будь-які, навіть подекуди кросівки, майка або сорочка з поверх на ній жилеткою; голову увінчує капелюх з пір’ям або незрозумілим віничком.
Дівчата (діндрлі) одягаються так: спідниця (цьогоріч модними є тенденції зеленого та бузкового кольорів), жилєтка, глибоке декольте. Маю зазначити, що на самому фесті цей одяг не продають, але в місті можна купити будь-які фасони. Та приготуйтеся викинути суму в 400-500 євро за цю симпатичну одіж. Воно того вартує :)
Спочатку роздивимося деталі.
Ніжки.
Підтяжки.
Капелюх з віником.
І ще дурнуваті віники на голові, зате трахт ульотний.
А далі йдуть просто трахти. Без зауважень.
Китайці так незвично виглядають в баварському обмундируванні.
Шапки не менш дурнуваті, ніж ті голови, які їх носять. Одразу видно, що турист. Ще й з пальоним рюкзаком Славутич.
Дивно, дуже дивно. Мені ця дівчинка в скандинавській рогатій шапці нагадала знайому (Олену Хміль).
Хоча й на Октоберфесті дууууже багато людей, але я її зустрів ще раз на вулиці через півгодини в іншому кінці Терезієнвізе.
Аааааа, хтось фоткає мій прикид!!!
Дура, це я фоткаю!
Сестри теж на заправку поспішають.
Дитячі баварські одьожки.
Я навіть трапив ось таку кралю. Але це ж не Венеція, для чого цей маскадрон?
Баварія також має ще один свій шпеціалітет (особливість) - мюнхенські сосиски. Загалом їх можна купити в супермаркеті, спробувати в Хофбройхаузі, на Октоберфесті, будь-де зрештою. Це білого кольору неймовірно смачні (бо пряні) сосиски з відсотком свинного м’яса 70%. Я привозив на Україну друзям, вони можуть підтвердити це.
Ще на Октоберфесті смачно пахне смажена свинина, цілий бик на вертелі. А з солодкого - носять на шиї безглузді пряники у вигляді серця з оптимістичним написами. Їх треба їсти, але всі тащать на батьківщини як сувенір.
Можна ще згадати смажені горішки в глазурі (мигдаль, арахіс, фундук). Щось подібне завжди випахнює на новорічних ярмарках і на центральній площі Мюнхена - Марієнпляц протягом року. Просто на Октоберфесті (о шайсе, зараз же зептембер, а не октобер!) точок продажу багато, й запах - краща реклама.
Де би пивка бахнути?
Я вже несу!
Кажуть, офіціантки можуть нести до 10 массів одночасно. Бачив лише сім. Ось п’ять.
Чотири.
П’ять.
А ви вже помітили, наскільки під час Октоберфесту розкрита тема цицьок? Це - традиційно відкрите декольте. Я якось кремпувався робити фотки надто прицільно, але ЦЕ фотографують всі. А там є на що подивитися. Не завжди вдавалося сфоткати розкішні бюсти, але трохи фоток є.
Пишні.
Несміливо сховані.
Порожні стакани можна забрати? Та чого ви на цицькі мої дивитеся?
Умовно кажучи, увесь фест ділиться на дві частини: пивну й атракціонну. Пиво можна випити на вулиці, але найбільша маса народу поглинає цей напій в наметах (цельтах). На головних вулицях (фест має навіть свої вулиці) продають ласощі, сувеніри, пряники, значки, майки, кубки та інший атрибутивний непотріб. Навіть пройтися - і то прикольно.
Ось цельт від Хофбройхаузу. Дуже нагадує оригінал.
Намети відрізняються внутрішнім убанством та одягом офіціантів.
Ось сюди треба йти, тут порожніше.
Увечері - не проштовхатися. Уявіть, скільки народу там в загальній кількості.
Свято триває. З танцями на столах (не боронять).
І поцілунками (теж не боронять).
Атракціони - окремішна тема. Тут і американські горки, і машинки, і тири, і каруселі, і чортове колесо. Дуже грандіозно, але для мене - не придатно. Надто вже мій організм протистоїть каруселям та взагалі обертового руху машинам.
А ось яка фєєрія криків та світла на атракціоні.
Ось цей - найкумедніший. З головою оленя, який до випадаючих із барабана говорить баварську муру.
А поруч на виході дівчатам під юбки дує струмина повітря (раптово), тому ефект - наче на «Прихованій камері».
Американські горки (в Німеччині їх називають російськими) - найулюбленіша картинка про Октоберфест.
Туалети потрібні Октоберфесту не менше, ніж пиво (яке спричиняє до них). Якщо ви п’єте пиво в цельті, то прямісінько там є туалети (за пожертву). Окрім них є окремі вуличні туалети. Уздовж вулиці стоять вказівники ангелочка на горщику. І напис промовистий: «Там можна, якщо треба». До речі, ці вказівники кльозетів були вже давно такого вигляду.
Показує, де є два нулі (00).
І раніше показував теж.
Це завжди мене проймало до кісток і довго буде впливати саме так. Говорю про людей в інвалідних візках. На Октоберфесті їх багато. У них в очах радість і відчай (цей друг давно з ними), весела мить і перманентна горе-біда. Нехай хоч в таких святах вони знаходять собі розраду. Мовчати про це - так само гріховно, як і нічого не робити з цією проблемою взагалі. А в Мюнхені - хоч якийсь позитивний момент приносять в життя цих людей.
Пам’ятник Баварії.
Сподіваюся, друзяки відпишуться стосовно своїх вражень про це дійство. Як і яким його побачили вони.
Та що вже вам казати, про Октоберфест чув мало не дитсадківець. Це ж найбільший фест планети (чогось найграндіознішого в світі просто не відбувається). Традиційно Мюнхен приймає до 6 мільйонів туристів (назвемо їх відвідувачами) протягом майже трьох тижнів цього дійства. Цьогоріч збіговисько особливе - 200 років святу.
А вперше на цьому місці святкували в 1810 році весілля кронпринца Людовіка І з принцесою Терезою Саксонською-Хільбург-якоюсь-там. Гуляння тоді відбулося на славу. Наступний рік вирішили у значно менших масштабах ще раз посвяткувати. І так святкують до нинішнього дня. Правда, декілька разів фест не відбувся (товклися між собою на наполеонівських битвах, холєра ймила баварців та з огляду на інші причини). Тому нинішній - не 200-тий по порядку, а лиш 177.
Пивний дивосвіт.
І ще про цьогорічне. Оскільки свято досить ювілейне, окремо відділили частину Терезієнвізе для так званого Гісторішевізе (історичного поля). Вхід туди платний (4 євро), зате всередині є музей, зоопарки (коні, вівці, корівки), дуже традиційні пивнушки.
Чому так? Пивовари вирішили домовитися і зварити однакове пиво за знайденим старовинним рецептом. Воно відрізняється від тих пив, які продають на традиційній частині Октоберфесту. Власне, пиво в бочках, міцніше од звичайного (6%), ціна - не відрізняється. Хіба на копійки. До речі, про копійки: здачу не дають, навіть якщо це 1 євро. Тому готуйте дрібні гроші або давайте на чай (на пиво) офіціанту. Пиво отримує той, хто не чекає офіціантку, а одразу її шукає й гукає підійти. Самі розумієте, народу повно, кожен щось хоче. Розрахунок одразу по отриманню наїдку-напитку, кружки - не красти.
UPD: годину перед закриттям вхід безоплатний.
200 років святкувати - це не прапором махати.
Любчику, я хочу пива!
До Мюнхена приїздять заради просто свята, дійства, спілкування і традицій. Не маючи великого досвіду відвідин фестивалів й новорічних ярмарків (зате фотозвіти я читаю), можу навіть більш ніж ствердно сказати, що всі вони - просто жалюгідні двійошники в порівнянні з Октоберфестом. Там така традиційність, яку наші гуцули ніяк не можуть вилизати і показити світу. Свято бринзи в Карпатах - це просто спитий і задовбаний нарід, який летить фоткати Ющенка, свято пива в Альпах - це дійство, це свято, це одяг, це музика, це танці, це страви, це атракціони. Та що там казати, Терезієнвізе (луг Терези, тої, що обрала майбутнього короля в чоловіки собі) готується до фестивалю десь за місяць, а потім ще місяць по ньому розбирає всі каруселі й палатки. Скільки пива випивається - це вже уявіть самостійно.
На фест злітаються туристи звідусіль, зависаючи в Мюнхені на тиждень, а то й на два. Для цього потрібні гроші, адже ні пиво, ні сосиски дешевими не назовеш. Масс пива, а це 1 л (бо мало де можна купити 0,5) вартує близько 10 євро, сосиски чи грильовані стейки - 5 євро, півкурки - 12-14 євро. Усіляки брецеля - по 4, атракціони-каруселі-машинки - по 3-4 євро. Народ розважається на всю катушку. Примітно, що в пивні палатки важко потрапити після 19-ї години, там вже все зайнято і піддано танцю прямісінько на лавках. Особливо незвично, що об одинадцятій-дванадцятій дружними компаніями розходяться по домівках і готелях, щоби наступного дня з десятої почати знову розважатися. Поліція посилено випасає тих, хто бушує чи краде кружки (штраф).
Традиційний літровий масс має бути керамічний, а не скляний.
Її сучасний побратим.
Носять по палатках брецеля.
І окремо продають у будках. 4 євро коштує, а солене - до сказу.
Серця-пряники - наче їстівні, але приречені засохнути у квартирах туристів.
Але в більшості випадків - просто п’ють пивооооо!
Яке привозять театрально на конях у великих бочках.
І це - традиційно. Дивіться.
Підстаркуваті бабки - теж данина молодості. В наметах їх можна забачити в обіймах з кухлями.
Баварці й ті, хто неодмінно прагне бути схожим на них, одягаються в особливий одяг - трахт (Tracht). Для чоловіків - це шкіряні штанці-шорти з клапаном на ширинці, шерстяні шкарпетки до колін (самі коліна голі), черевики можуть бути будь-які, навіть подекуди кросівки, майка або сорочка з поверх на ній жилеткою; голову увінчує капелюх з пір’ям або незрозумілим віничком.
Дівчата (діндрлі) одягаються так: спідниця (цьогоріч модними є тенденції зеленого та бузкового кольорів), жилєтка, глибоке декольте. Маю зазначити, що на самому фесті цей одяг не продають, але в місті можна купити будь-які фасони. Та приготуйтеся викинути суму в 400-500 євро за цю симпатичну одіж. Воно того вартує :)
Спочатку роздивимося деталі.
Ніжки.
Підтяжки.
Капелюх з віником.
І ще дурнуваті віники на голові, зате трахт ульотний.
А далі йдуть просто трахти. Без зауважень.
Китайці так незвично виглядають в баварському обмундируванні.
Шапки не менш дурнуваті, ніж ті голови, які їх носять. Одразу видно, що турист. Ще й з пальоним рюкзаком Славутич.
Дивно, дуже дивно. Мені ця дівчинка в скандинавській рогатій шапці нагадала знайому (Олену Хміль).
Хоча й на Октоберфесті дууууже багато людей, але я її зустрів ще раз на вулиці через півгодини в іншому кінці Терезієнвізе.
Аааааа, хтось фоткає мій прикид!!!
Дура, це я фоткаю!
Сестри теж на заправку поспішають.
Дитячі баварські одьожки.
Я навіть трапив ось таку кралю. Але це ж не Венеція, для чого цей маскадрон?
Баварія також має ще один свій шпеціалітет (особливість) - мюнхенські сосиски. Загалом їх можна купити в супермаркеті, спробувати в Хофбройхаузі, на Октоберфесті, будь-де зрештою. Це білого кольору неймовірно смачні (бо пряні) сосиски з відсотком свинного м’яса 70%. Я привозив на Україну друзям, вони можуть підтвердити це.
Ще на Октоберфесті смачно пахне смажена свинина, цілий бик на вертелі. А з солодкого - носять на шиї безглузді пряники у вигляді серця з оптимістичним написами. Їх треба їсти, але всі тащать на батьківщини як сувенір.
Можна ще згадати смажені горішки в глазурі (мигдаль, арахіс, фундук). Щось подібне завжди випахнює на новорічних ярмарках і на центральній площі Мюнхена - Марієнпляц протягом року. Просто на Октоберфесті (о шайсе, зараз же зептембер, а не октобер!) точок продажу багато, й запах - краща реклама.
Де би пивка бахнути?
Я вже несу!
Кажуть, офіціантки можуть нести до 10 массів одночасно. Бачив лише сім. Ось п’ять.
Чотири.
П’ять.
А ви вже помітили, наскільки під час Октоберфесту розкрита тема цицьок? Це - традиційно відкрите декольте. Я якось кремпувався робити фотки надто прицільно, але ЦЕ фотографують всі. А там є на що подивитися. Не завжди вдавалося сфоткати розкішні бюсти, але трохи фоток є.
Пишні.
Несміливо сховані.
Порожні стакани можна забрати? Та чого ви на цицькі мої дивитеся?
Умовно кажучи, увесь фест ділиться на дві частини: пивну й атракціонну. Пиво можна випити на вулиці, але найбільша маса народу поглинає цей напій в наметах (цельтах). На головних вулицях (фест має навіть свої вулиці) продають ласощі, сувеніри, пряники, значки, майки, кубки та інший атрибутивний непотріб. Навіть пройтися - і то прикольно.
Ось цельт від Хофбройхаузу. Дуже нагадує оригінал.
Намети відрізняються внутрішнім убанством та одягом офіціантів.
Ось сюди треба йти, тут порожніше.
Увечері - не проштовхатися. Уявіть, скільки народу там в загальній кількості.
Свято триває. З танцями на столах (не боронять).
І поцілунками (теж не боронять).
Атракціони - окремішна тема. Тут і американські горки, і машинки, і тири, і каруселі, і чортове колесо. Дуже грандіозно, але для мене - не придатно. Надто вже мій організм протистоїть каруселям та взагалі обертового руху машинам.
А ось яка фєєрія криків та світла на атракціоні.
Ось цей - найкумедніший. З головою оленя, який до випадаючих із барабана говорить баварську муру.
А поруч на виході дівчатам під юбки дує струмина повітря (раптово), тому ефект - наче на «Прихованій камері».
Американські горки (в Німеччині їх називають російськими) - найулюбленіша картинка про Октоберфест.
Туалети потрібні Октоберфесту не менше, ніж пиво (яке спричиняє до них). Якщо ви п’єте пиво в цельті, то прямісінько там є туалети (за пожертву). Окрім них є окремі вуличні туалети. Уздовж вулиці стоять вказівники ангелочка на горщику. І напис промовистий: «Там можна, якщо треба». До речі, ці вказівники кльозетів були вже давно такого вигляду.
Показує, де є два нулі (00).
І раніше показував теж.
Це завжди мене проймало до кісток і довго буде впливати саме так. Говорю про людей в інвалідних візках. На Октоберфесті їх багато. У них в очах радість і відчай (цей друг давно з ними), весела мить і перманентна горе-біда. Нехай хоч в таких святах вони знаходять собі розраду. Мовчати про це - так само гріховно, як і нічого не робити з цією проблемою взагалі. А в Мюнхені - хоч якийсь позитивний момент приносять в життя цих людей.
Пам’ятник Баварії.