Дифиренція в гранаділлі - порівняння Заратустри
Гранаділла, якою я пригощався колись, на диво, смачна. Це пояснюється тим, що вона - близька родичка маракуйї. Практично, полукровок. Але все ж різниця є.
Найперше, в кольорі. Якщо справжній пассіонсфрут є темно-вишневим, то гранаділла - жовта або оранжева (аж до теракотових відтінків). Далі різниця в шкірці та підшкіркових тканинах. Макаруйю досить легко розрізати навпіл; гранаділла не любить такого відношення до себе. Її покрив руйнується і кришиться, наче щойноспечена булочка. Я не знаю, як можна відрізати рівно плід. На слайсері, певно :)
Тепер про смак. Аромат - точно та сама маракуйя/пасифлора. Але! Вона солодка!!!!!
Маракуйя неймовірно кисла. Прямо до оскомини. Я не уявляю, як можна з’їсти 7-8 маракуйїн. А он гранаділлою - хоч обіжрися. Соковитий солодкий вміст плоду має насіння (їстівне), яке нагадує аґрус. Смак - просто неперевершений.
Ціна - устрашающе страшна (у три рази дорожча, за штуку). Не знаю, чи краще кривитися від кислої маракуйї, чи істи ґонорово дорогу гранаділлу.
Найперше, в кольорі. Якщо справжній пассіонсфрут є темно-вишневим, то гранаділла - жовта або оранжева (аж до теракотових відтінків). Далі різниця в шкірці та підшкіркових тканинах. Макаруйю досить легко розрізати навпіл; гранаділла не любить такого відношення до себе. Її покрив руйнується і кришиться, наче щойноспечена булочка. Я не знаю, як можна відрізати рівно плід. На слайсері, певно :)
Тепер про смак. Аромат - точно та сама маракуйя/пасифлора. Але! Вона солодка!!!!!
Маракуйя неймовірно кисла. Прямо до оскомини. Я не уявляю, як можна з’їсти 7-8 маракуйїн. А он гранаділлою - хоч обіжрися. Соковитий солодкий вміст плоду має насіння (їстівне), яке нагадує аґрус. Смак - просто неперевершений.
Ціна - устрашающе страшна (у три рази дорожча, за штуку). Не знаю, чи краще кривитися від кислої маракуйї, чи істи ґонорово дорогу гранаділлу.