Дещо про сміття
Продовжуючи природоохоронну тему, треба ще розповісти про сміття. Дещо вже говорилося про це в описах оснабрюцького музею природи. Проте треба ще розповісти про повсякденність.
Отож, німці зробили дуже правильний підхід до сміттєвої теми. У той час, як у нас все викидалося в загальну купу, дойчес фольк ретельно відділяв мух від котлет. Якщо помітили, в Івано-Франківську тільки рік тому з’явилися металічні сітчасті контейнери, куди звалюють пластикові пляшки. А знаєте для чого? Для утиль-переробки. Це на вулиці Автоливмашівській є завод, який використовує використані після використання (у цьому реченні забагато слів про використання. Ось уже четверте слово використання я використав. Чи п’яте) пластикові пляшки або будь-яку пластикову тару. Навіть позначка є PET-пляшки. Ну що ж, пан N зробив собі гарний бізнес з утилізації, практично нічого не платячи за первинну сировину. Хіба тільки витрати пішли на контейнери та сміттєвоз, який нерегулярно (!) забирає пластиковий РЕТ. Бодай щось корисне робить, отримуючи при цьому дохід.
Ось погляньте, як виглядають смітники у центрі Івано-Франкіська - http://nick-coll.livejournal.com/8463.html
Поглянули? Тепер повернемося швиденько на тевтонські землі. Тут сміття сортують на кілька видів. Для кожного виду - свій сміттєбак. На контейнері написано і намальовано (мудрим - пишуть, дурним - малюють), що саме в нього треба викинути. Скло поділяють на 3 види: зелене, біле і коричневе скло (Glass). Це так званий склобій, який потім піде на переплавку або другосортні скляні вироби. Папір (Papier) окремо йде у свій контейнер. Його в майбутньому переварять у серветки для витирання рук у туалеті. Або виготовлять сракопідтирачки туалетний папір. До речі, треба пам’ятати, що паперові рушники або туалетпейпр - це вже не папір у розумінні сміття. Це вже просто загальне сміття, яке поховають на сміттєсховищі. До загально сміття (Restmüll) відносять також продуктовий гербедж, недоїдки, вату. Алюмінієві бляшанки з-під кока-коли чи пива - майте совість, вкиньте до алюмовідходів (Alu). А пластикові відходи - упаковки з-під сосисок, порожня пляшка від шампуню чи упаковка від молока - в бак з написом Kunststoff.
Таким чином, маємо 6 контейнерів, які люб’язно приймуть в свою утробу поділене сміття. Відповідно, на кухнях німецьких бюргерів є так само 6 таких ящиків, куди вони скидають сортуючи сміття. Ну може бути не шість (скло можна в один, а вже біля сміттєбака його посортувати), нащо кухню перетворювати на сміттєцех :)
Тут тільки п’ять сміттєбаків. Папір - в іншому місці можна викинути.
І ще кілька слів про скло і пластик. Скляні пляшки з-під пива можуть бути повернуті знову в магазин. При поверненні вам повернуть вартість тари (0,08 євро). Така повернута пляшка піде знову на завод, помиється там, наклеять нову наліпку і заллють нове пиво. Нема нічого дивного, адже у нас так само. Проте здавати пляшки чомусь в Україні видається соромним та осоружним. Набагато культурніше знічев’я швиранути пляшку на газон або під лавку, при цьому показуючи на обличчі гидливу міну, фє... Пляшки збирати в Україні - цим займаються лише бомжі або геть збіднілі люди. Бували випадки, коли в Тернополі підходила бабця і «забивала» право на пляшку з пивом, щоб конкурентка не хватанула. І це при тому, що я спокійно попивав пиво, а на мене уже пожадно дивилися, як на чергові 15 (чи 18) копійок.
Отже, пляшки з-під пива збирають скрізь. Тільки не скрізь вони валяють де попало. Випивши у кафе пляшкове пиво (хтось любить пити з горла), не візьме берлінець з собою пусту пляшку додому, бо це 8 центів. Природно, що пляшка лишається на місці розпиття пива. Аналогічно молода тусня хлопців, попиваючи на Unter der Linden пивасик, не потягне в авоськах тару до магазину. Цим займуться гинтелігентні німецькі бомжі. Або комунприбиральники згребуть в сміття.
Пластик в Німеччині заслуговує особливої уваги. Окрім того, що його треба викидати в окремий контейнер, на цьому можна підзаробити. Вірніше, повернути свої ж гроші назад. У магазинах здійснюється повернення готівки взамін принесеним пластиковим пляшкам. Пластикова повернена пляшка вартує дорожче, ніж скляна. Вона коштує 0,25 євро. Ціни в магазині на товар вказуються або з ціною тари (+Pfand 0,25) або просто відпускна ціна. Відповідно до цього, пласт. бутилка, яка підлягає поверненню, маркується належним знаком на обгортці. Повернення можна здійснити на касі. Так, у магазин йдеш з порожніми пляшками, таришся там новими товарами. Порожні пляшки викладаєш на товарну стрічку, їх змінусовують до загальної суми і викидають у контейнер-пляшконакопичувач. У кінці зміни його кудись відносять і передають до організації, яка відає цими списаними пляшками.
У деяких магазинах є автомати (на зразок кавоматів), які приймають ці пляшки. Неприйомні автомат не заковтує, а віддає назад. Укінці прийомо-здавальної операції видається чек, який касир (на касі) проводить через систему, здана тара зменшує загальну покупку.
У великих супермаркетах на підвіконнях є коробки, куди можна (без грошового відшкодування) викинути зіпсуті батарейки. Свинець теж можна технологічними операціями звідти дістати.
У кожного гріха - свої дивіденди.
Отож, німці зробили дуже правильний підхід до сміттєвої теми. У той час, як у нас все викидалося в загальну купу, дойчес фольк ретельно відділяв мух від котлет. Якщо помітили, в Івано-Франківську тільки рік тому з’явилися металічні сітчасті контейнери, куди звалюють пластикові пляшки. А знаєте для чого? Для утиль-переробки. Це на вулиці Автоливмашівській є завод, який використовує використані після використання (у цьому реченні забагато слів про використання. Ось уже четверте слово використання я використав. Чи п’яте) пластикові пляшки або будь-яку пластикову тару. Навіть позначка є PET-пляшки. Ну що ж, пан N зробив собі гарний бізнес з утилізації, практично нічого не платячи за первинну сировину. Хіба тільки витрати пішли на контейнери та сміттєвоз, який нерегулярно (!) забирає пластиковий РЕТ. Бодай щось корисне робить, отримуючи при цьому дохід.
Ось погляньте, як виглядають смітники у центрі Івано-Франкіська - http://nick-coll.livejournal.com/8463.html
Поглянули? Тепер повернемося швиденько на тевтонські землі. Тут сміття сортують на кілька видів. Для кожного виду - свій сміттєбак. На контейнері написано і намальовано (мудрим - пишуть, дурним - малюють), що саме в нього треба викинути. Скло поділяють на 3 види: зелене, біле і коричневе скло (Glass). Це так званий склобій, який потім піде на переплавку або другосортні скляні вироби. Папір (Papier) окремо йде у свій контейнер. Його в майбутньому переварять у серветки для витирання рук у туалеті. Або виготовлять сракопідтирачки туалетний папір. До речі, треба пам’ятати, що паперові рушники або туалетпейпр - це вже не папір у розумінні сміття. Це вже просто загальне сміття, яке поховають на сміттєсховищі. До загально сміття (Restmüll) відносять також продуктовий гербедж, недоїдки, вату. Алюмінієві бляшанки з-під кока-коли чи пива - майте совість, вкиньте до алюмовідходів (Alu). А пластикові відходи - упаковки з-під сосисок, порожня пляшка від шампуню чи упаковка від молока - в бак з написом Kunststoff.
Таким чином, маємо 6 контейнерів, які люб’язно приймуть в свою утробу поділене сміття. Відповідно, на кухнях німецьких бюргерів є так само 6 таких ящиків, куди вони скидають сортуючи сміття. Ну може бути не шість (скло можна в один, а вже біля сміттєбака його посортувати), нащо кухню перетворювати на сміттєцех :)
Тут тільки п’ять сміттєбаків. Папір - в іншому місці можна викинути.
І ще кілька слів про скло і пластик. Скляні пляшки з-під пива можуть бути повернуті знову в магазин. При поверненні вам повернуть вартість тари (0,08 євро). Така повернута пляшка піде знову на завод, помиється там, наклеять нову наліпку і заллють нове пиво. Нема нічого дивного, адже у нас так само. Проте здавати пляшки чомусь в Україні видається соромним та осоружним. Набагато культурніше знічев’я швиранути пляшку на газон або під лавку, при цьому показуючи на обличчі гидливу міну, фє... Пляшки збирати в Україні - цим займаються лише бомжі або геть збіднілі люди. Бували випадки, коли в Тернополі підходила бабця і «забивала» право на пляшку з пивом, щоб конкурентка не хватанула. І це при тому, що я спокійно попивав пиво, а на мене уже пожадно дивилися, як на чергові 15 (чи 18) копійок.
Отже, пляшки з-під пива збирають скрізь. Тільки не скрізь вони валяють де попало. Випивши у кафе пляшкове пиво (хтось любить пити з горла), не візьме берлінець з собою пусту пляшку додому, бо це 8 центів. Природно, що пляшка лишається на місці розпиття пива. Аналогічно молода тусня хлопців, попиваючи на Unter der Linden пивасик, не потягне в авоськах тару до магазину. Цим займуться гинтелігентні німецькі бомжі. Або комунприбиральники згребуть в сміття.
Пластик в Німеччині заслуговує особливої уваги. Окрім того, що його треба викидати в окремий контейнер, на цьому можна підзаробити. Вірніше, повернути свої ж гроші назад. У магазинах здійснюється повернення готівки взамін принесеним пластиковим пляшкам. Пластикова повернена пляшка вартує дорожче, ніж скляна. Вона коштує 0,25 євро. Ціни в магазині на товар вказуються або з ціною тари (+Pfand 0,25) або просто відпускна ціна. Відповідно до цього, пласт. бутилка, яка підлягає поверненню, маркується належним знаком на обгортці. Повернення можна здійснити на касі. Так, у магазин йдеш з порожніми пляшками, таришся там новими товарами. Порожні пляшки викладаєш на товарну стрічку, їх змінусовують до загальної суми і викидають у контейнер-пляшконакопичувач. У кінці зміни його кудись відносять і передають до організації, яка відає цими списаними пляшками.
У деяких магазинах є автомати (на зразок кавоматів), які приймають ці пляшки. Неприйомні автомат не заковтує, а віддає назад. Укінці прийомо-здавальної операції видається чек, який касир (на касі) проводить через систему, здана тара зменшує загальну покупку.
У великих супермаркетах на підвіконнях є коробки, куди можна (без грошового відшкодування) викинути зіпсуті батарейки. Свинець теж можна технологічними операціями звідти дістати.
У кожного гріха - свої дивіденди.