Natur und Umwelt Museum am Schölenberg

Mar 02, 2010 21:34


         Я завжди відчував певну дистанцію до музеїв, особливо тематичних, особливо природничих або виховання екологічної поведінки. Адже вони виглядали такими самими плакатовими, як і цілий пласт сталінщини, від якого вони намагалися підручними засобами втекти. Приміром, досить свіжий музей води у Києві нагадує покинутий піонертабір внаслідок масової мобілізації культури на не відомі нікому фронти. Контрастом цьому музею може бути івано-франківський краєзнавчий з досить великою колекцією флори і фауни, трішки геологічних знахідок, старі креденси і фарфор, монети і гробниці з Галича. Для місцевої науково спраглої молоді цього цілком стає, тим паче, що поряд є Коломия з теж прекрасним набором експонатів. Або податися до Ужгорода, де є дуже багатий зоологічний музей.

І проблема зовсім не в тих нещасних стендах і запилюжених кусках металу, викопаних десь у лісі за часів січових стрільців. Тут стоїть питання підходу до вивчення експонатів, вільного доступу до них, можливості все руками поскладати, перепробувати, як відкриваються дверки, розпили стволів 200-літнього дуба покласти у відповідне гніздо коробки, а потім перевірити себе, чи вірно розпил стоїть, зрештою, включити мікроскоп і поглянути на шкідника саду озброєним оком. А що вже говорити про сферичні панорами, натикані повсюди, де тільки крутнув круглий джойстик, і вже відчуваєш себе десь на відслоненні тріасу, зі слідами динозаврів. Про дні народження та постійні біганини дітей - це просто по дефолту ясно, що в музеї це проходить цікавіше й веселіше, ніж на спортмайданчику. Ніяких злих тьоток, схованих по кутах залу, ніяких охоронців, які штурмують фотоапарати, щоб ніхто не зробив кадру. 
         Саме таким контрастуючим став музей природи в Шьолєнбергу (Natur und Umwelt Museum am Schölenberg).

При вході - кістляве страшидло.


Музей побудовано доволі недавно - десь років двадцять тому. На проект було оголошено конкурс, перемогла новація архітектора, який висунув модель амоніта (викопна козявка) як образ скелету музею. Готове приміщення було сполучено з зоопарком, проте окремого відношення до піднебесних тварин не має. Окреме приміщення займає планетарій, де спостерігають сивобороді звіздарі за рухом планет та надновими зірками.

Відділ геології та викопних решток.



         Біля каси одразу зустрічає гостей скам’яніле дерево, яке викопали в 1886 році в Пірсбергу. Згідно датування, цій кореняці 300 млн. років. Підсвітка обдурює глядача, даючи уявлення про синій колір скам’янілості.

Синє дерево з каменю.


Якщо говорити про музей природи, то тут тісно переплелися захист довкілля, сільське господарство, геологія, лісівництво, урбоекологія, фітодизайн та тваринництво. Цим і цікаві експозиційні зали, до яких ведуть складні лабіринти і ходи. Те, що не закрито від сонячних променів, показує шматочки довкілля та його руйнації. Приміром, ось як цей модельований схил, на якому вплив ерозії продемонстровано більш ніж реально. Записи пташок оживляють картинку, проте не оживляють самих макетів, які начебто вишукують черв’ячків. Загалом з поставленою задачею справилися добре.

Спуск природнім схилом. Стіни викладені з глини й дерну.


Швиденько, екскурсовод не чекатиме.


Наступний підзал знайомить з болотистими ландшафтами. В окремому інкубаторії знаходиться шматочок справжньої живої екосистеми торфяників. Не доходячи до вікна, вода проточна, яка сполучена з озером (за вікном) системою сіток і зливів. Можна вийти в дверцята і на човні подивитися на озерну екосистему. Але зараз ми цього робити не будемо, а повернемося у критий павільйон. Там якраз на впавших у дитинство чекає великий пазл, де потрібно скласти екосистему взаємозв’язків природи, туризму та економіки.

З музею - і прямо в човен до качечок.


Далі йдуть відтворені цілі житлові квартали міста. Як зазначає загальний девіз цієї частини музею: Тут раніше була природа, а зараз міські забудови з типовими для міста забруднювачами. Кафешки, ларьки, магазинчики, ресторани, просто віконечка будинків, окремі вітрини з продукціями хімічного виробництва, споживчими товарами, продуктами харчування, а також забрудненням. Неквапом можна перейти в каналізаційну систему, де видно, що і куди зливається і стікає (каналізації окремо ще будуть представлені у вигляді пацюків (крис), які там мешкають, але це буде наприкінці мандрівки).
         Зразки вилитих хімічних речовин зберігаються в баночках, є телевізори, де показують усілякі бякі від урбанізації. На деяких будиночках на дверях є дзвоники, натиснувши на які вмикається у віконці DVD і транслюється прирдничий запис.

Стенд про утворення сміття.


І приклад утворення 50 кілограм за якийсь термін (умовно).


Каналізаційна труба в розрізі.


Там тече вода, на щастя, чиста, а не унітазний бруд.


Вартує уваги тваринництво в малих розмірах. Показано, в яких умовах живуть кури і свині і що потім з того м’яса ми споживаємо. І, як альтернатива, наведено екологічно обґрунтоване розведення тварин на малих фермах. Інакше ж бо ті бідні курчата і хрюшки навіть світла не бачать протягом свого такого короткоого життя. Напис на курнику промислового типу зазначає: fressen - legen - fressen (їсти - лежати - їсти). Це майже те саме, що з пляшкою пива під телевізором усі вихідні пролежати.

У таких клітках живуть інкубаторні кури.


А в таких курниках - фермерські.


Також гарно продемонстровано, куди і при якій швидкості витікає гній та органічні відходи на промислових та індивідуальних фермах. Поруч показані карти забруднення органічними полютантами (в тому числі й шкідливими мікроорганізмами).

Порівняння двох ферм. Внизу - дверки для визначення екологічних збитків.


Збоку показано, як жиха птаха виловлює гризунів з кукурузних полів. Також є різні плоди, жучки, черв’ячки під мікросокопом, шкідники і т.д. Подано окремо трактор, різні сільськогоспродарські пристосування.
Усе це супроводжується фільмами, картинками, схемами, мультимедійними приставками, які на стіни транслюють графіки і діаграми.

Мишам просто непереливки.


Одомашнені й не дуже птахи.


Багато залів відведено під вивчення лісу. Тут і окремі скляні шафи з деревами, розпили, деревна рослинність в перемішку з квітами, види впливу людини на ліс. Також є багато розвиваючих ігор для дітей: визначити вік, визначити по корі, якому дереву відповіданий той чи інший чурбак, пташки усілякі співають і те. де.

Тільки зелена стіна видає музейне походження даного закутка.


Цій шайбі 229 років. Навіть є лінійка для «чайників».


Одна з найулюбленіших моїх частин - геологічна. Тут окремими залами (чуєте!) представлені геологічні періоди. При тому це все зроблено у вигляді тунельних залів, напівтемних, викладених з порід того періоду (або з їх замінників), подано, якщо знайдені, геологічні рештки, реліктові види, непогнилі скелети.

Герр Екскурсоводер розказує, як утворилися на поверхні сліди динозавра, а потім серією порушень пласт було перевернуто на 60°.


На музейному ноут-апараті можна поглянуті віртуальну сферичну панораму, як же в натурі виглядає цей геологічний пам’ятник.


Якісь уткодзьобоноси макетовані на стіні.


А це уже юрський період. У ящичках висувних - геологічні породи.


Перем’ята четвертичка.


Ящики вже засунули назад.


Тріас зі своїми принадами.


Ось так починають розуміти геологію.


Окрема кімната з мінералами та гірськими породами. Не під склом, усе можна брати в руки. Дітям!


Серії виходів та сполучень не  дозволяють заблукати в цих напівтемних кварталах. Подекуди є детектори руху, які вмикають блимаючі світодіоди. Окремі виходи до центрального залу виготовлені у вигляді глотки якогось птеродактиля. Наступна серія залів присвячена гризунам: щурам, пацюкам, мишам, ховрахам. Для цього шість залів з фотками, голограмами та норами в стінах. Якщо постукати, зубастік просинаєтсья і починає виглядати на світ і на туриста злобно, за те що потривожили. Також зробили прикольні маленкі кімнатки, де повністю відтворена міська каналізаційна система. Зі щурами, ясна річ.

У череві риби-кита.


Мишачі норки.


Якщо не читати інформ-щита про хвороби та заразу щурів, виглядають вони милими звірятками.

\

На другому поверсі, поруч з кафе, розташована стендова виставка сімейства вовкових. Особлива увага приділена вивченню фекалій.

Опудала тварин органічно вливаються в якісні фотко-фони.


Напевно, у вигляді підсумка, треба сказати таке ось: хоча багато чого тут виглядає дитячим й малонауковим, проте воно краще виховує екосвідомість, ніж усі наші хронологічні шкали (мальовані п’яним художником на замовлення збіднілого музею) та поїджені міллю лисиці й вивірки з протрухнявілих гербаріїв.

подорожі, Æвропа, Германия, музей

Previous post Next post
Up