1048 км до загального "стажу". День 3.Частина 5:Ужгород
Ось ми нарешті добрались до останнього пункту у нашому немаленькому маршруті і це не менш цікаве місце від попередньо відвіданих,а від багатьох і цікавіше.Місто Ужгород- зустрічай нас!
Як це зазвичай буває-один із фаворитів поїздки залишається "на закуску" і в результаті на нього просто не вистачає часу-то сонце сідає,то їхати вже потрібно,то ще щось...Аналогічно вийшло і цього разу-вже була майже 20год як ми тільки "докотились" сюди...
Місто Ужгород - древнє місто, вік якого 1112 років.
За свою історію місто входило до різних державних утворень. Історичні пам’ятки, виявлені на Радванській, Замковій горі, Горянах, в районі Дравець та Доманинець, свідчать про те, що там знаходилися перші поселення слов’янських племен білих хорватів на території сучасного міста. В Х-поч.ХІ ст. фортеця Ужгород входила у склад Давньоруської держави. Після завоювання угорцями, з середини ХІ ст. по ХІІІ ст., містечко входило до Угорського королівства, пізніше - до складу австрійського королівства Габсбургів. Статус самоуправління місто одержало в 1675 році, коли отримало право на користування печаткою та герб міста. На гербі міста зображено виноградний кущ з гронами, що свідчило про розвинуте виноградарство і виноробство.
Кафедральний греко-католицький собор
Собор був побудований в 1646 році як римо-католицький. У 1775 році імператриця Марія-Тереза передала цей храм та прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії. Єпископ А. Бачинський перебудував його згідно східного обряду. Крім того, єпископ ще побудував каплицю Успення Богородиці. 15 жовтня 1780 року собор освятили.
16 лютого 1949 року радянська влада конфіскувала собор, з часом передавши його православній конфесії. Наприкінці 80-х років храм був відремонтований. У 1991 році храм повернули греко-католицькій общині.
Поряд із собором знаходиться буділя колишньої резиденції єпископів.
На сьогодні у приміщенні розміщена бібліотека Ужгородського університету.
Ансамбль колишньої резиденції єпископів(17ст)
Зараз фасади храму щедро орнаментовані архітектурними прикрасами. Основу декора становлять русти - прямокутні камені з випуклою зовнішньою поверхнею.Сам собор являє собою цегляну будову, головний фасад якої увінчаний трикутним фронтоном, до нього примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Важливе місце у загальному вигляді собору посідає чотириколонний портик коринфського ордера. Центральний неф перекритий напівциркульними склепіннями. Під собором знаходиться крипта з похованнями єпископів.
Ужгородська синагога
Будівля побудована у 1904 р. за проектом архітекторів Д. Паппа і С. Ференца у неомавританському стилі, із застосуванням тогочасної новинки - залізобетону.За іншими ж даними синагога була відкрита в 1910 році. Авторами проекту були австро-угорські архітектори Людвіг Фостер і Фрідес Фесл, які побудували будівлю в пишному романтичному стилі, що поєднує візантійські і арабо-мавританські елементи.
Так чи інакше-це одна з найкрасивіших синагог(на Закарпатті-точно).
Будівля зведена зі спеціально привезених з Італії матеріалів. Фасади будівлі прикрашені жовтою і червоною клінкерною цеглою.
Після закінчення Великої Вітчизняної Війни в приміщенні синагоги розмістилася Ужгородська філармонія (сьогодні - Закарпатська обласна філармонія) і народний хор. Іудаїстична символіка була знищена.
У 1990-і роки споруда була відреставрована.
А ще будівля колишньої синагоги з її прекрасною акустикою служить в якості головного концертного залу Ужгорода.
Краєвиди лівого берега міста і річки Уж
Карпатський університет.Ужгородська українська богословська академія ім.Св.Кирила і Мефодія,приміщення колишнього готелю «Корона»(кін.19-поч.20ст)
Будівля «Корони» була збудована вкінці XIX - напочатку XX століття і розташована на центральній площі Театральній.Вона являється історичною пам'яткою місцевого значення.І ще цікавенького.
Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка»
У приміщенні, яке зараз займає театр, у 1920-их рр. діяв перший у краї «Руський театр «Просвіта»» під керівництвом видатного театрального діяча М.Садовського, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі.
Слово «Бавка» сягає в глибину віків і містить в собі як театральний, так і ляльковий зміст. Адже «Бавкою» в верховинських селах називали будь-яке театральне видовище. Крім того, до складу традиційного для краю старовинного лялькового театру «вертеп», помимо музикантів і співаків, входив «бавіля», той, хто працював з ляльками - бавками. Тому назва театру «Бавка» дещо символічна. Вона підкреслює давню традицію театрального лялькового мистецтва, притаманного Закарпаттю.
Римо-католицький костел Св.Юрія(Георгія)
Припускають, що історію цієї будівлі можна розпочати з 1619 року, коли володар міста Юрій Другет (1583-1620 р.р.) під впливом архієпископа Пейтера Пазманя, повернувшись у лоно католицької церкви, зруйнував лютеранську церкву і вирішив збудувати католицький костел.
Будівництво продовжив його спадкоємець М. Берчені. У XVIII столітті храм був перебудований в стилі необароко, над оформленням працював знаменитий майстер Я. Лукач. Вівтар виконано 1895 р. У ньому й помістили картину в Лучака Йожефа Краккера(1717-1779).
В 1820 р. на важі встановили годинник, котрий замінили після пожежі 1857р.
Заново відреставрували костел 1998 року. Зараз проповідь там читається угорською та словацькою мовами.Знаходиться святина на вул.Волошина-одній з найбагатших на архітектурні та історичні пам’ятки вулиці Ужгорода.
Ще трохи архітектури
Римо-католицький ліцей св.Гізелли (1902-1907 рр)
Це перший церковний дівочий виховний заклад міста.
Гізелла (бл. 985 - 1065 рр.) за свідченням історичних джерел, була дружиною першого угорського короля Іштвана, підтримувала розвиток освіти, а після своєї смерті - оголошена святою.
Стиль споруди: сецесія (змішання різних стилів).У 1972 році добудовано новий чотириповерховий корпус з великим концертним залом, сучасними навчальними аудиторіями та адміністративною частиною.Радянська влада передала будинок музичній школі. Нові господарі зняли з даху хрест, а скульптуру св. Гізелли замурували і лише в 1996 р. скульптуру було відновлено.
Зараз тут Ужгородське державне музичне училище ім. Д.Є.Задора
Монастир Св. Василія
В кінці вулиці розташована монументальна споруда колишнього Василіанського монастиря, 1912 р. Нині тут навчаються студенти фізичного і біологічного факультетів Ужгородського національного університету, а також знаходиться унікальний зоологічний музей.
У внутрішньому дворі монастиря до 1947 р. стояла церква заснована православними греками(1786-1787рр).Навколо церкви відкрили також кладовище, де ховали тільки вірників. До середини 19 ст. грецька релігійна община зменшилася, а в 1900 р. земельний наділ з усім майном було продано Мукачівській греко-католицькій єпархії. У 1906 р. церкву та найближчі околиці знищила пожежа.
В жовтні 1911 р. на земельному наділі було освячено засновчий камінь майбутнього Василіанського монастиря. Будівництво за проектом ужгородського архітектора Е.Ковоша тривало один рік. До Першої світової війни це була найвища будівля Ужгорода. З 1921 р. половину монастирських приміщень зайняла Президія суду Підкарпатської Русі, тому кількість навчальних місць довелося скоротити.
У 1925 р. при монастирі засновано друкарню, а 1 вересня 1937 р. у Святовасиліанському монастирі відкрито гімназію з українською мовою навчання (діяла до 1938 р.).
Колишню грецьку церкву, котра використовувалась як складське приміщення, було відбудовано й посвячено на честь св. Василія Великого. Й. Бокшай зробив гарні розписи на стінах.
Початком занепаду монастиря стало рішення Першого Віденського арбітражу, за яким Ужгород відійшов до Угорщини. А з приходом радянської влади монастир взагалі було закрито, майно конфісковано, а храм перетворено на склад. Всі монастирські приміщення було передано Ужгородському державному університету.(http://travelua.com.ua/zakarpattya/uzhgorod/korzo-vul-voloshina-vul-olbraxta.html).
Памятник ліхтарнику
Бронзову скульптуру Михайло Колодко створював з реальної людини - ужгородського ліхтарника дяді Колі, який ходив містом з плоскогубцями та запалював старі ліхтарі. Жителі містарозповідають, що місцева знаменитість завжди носила у своєму портфелі окрім інструментів також купу газет, «чекушку» горілки та закуску, і в перерві між завданнями пригощався за чтивом періодики.
Відтак, мало кому відомо, але під час монтування скульптури місцеві активісти вирішили повністю відтворити образ дяді Колі й заварили в портфелі ліхтарника, який стоїть на підмостку, справжню пляшку горілки, яку купили в останню мить в магазині.(http://iloveukraine.com.ua/blog/post/105)
Під самими мурами замку розкинувся музей народної архітектури та побуту.Він збудований одним з перших на Україні в 1970 році в місцині, яка називається «Відьмина яма», так як раніше тут спалювали тих, кого звинувачували у відьмарстві. Музей складається з основного корпусу з двома виставковими залами, конференц-залом та фондохранилищем з двох десятків садиб. На площі 5,5 гектара, в оточенні декоративних і фруктових дерев розташовані сільські будиночки, вітряк, кузня, пасіка.
Одним з найцікавіших експонатів скансену є Шелестівська церква Святого Михайла(1777р),пам'ятка барокової дерев'яної архітектури,вирізняється бездоганними пропорціями та чудово проробленими художніми деталями.
У 1927 році церква куплена у греко-католиків села Шелестово мукачівськими православними та перевезена до Мукачева. У 1974 році її перевезли в Музей. Церква зроблена з товстих дубових брусків, скріплених за допомогою замків «ластівчин хвіст». Являє собою три приміщення: притвор - нава - вівтар. Від напівтемного притвора контрастно виділяється світла нава, що оточена чотирьма вікнами з вітражами. Біля церкви - надгробок містичного емігранта Константина Матезонского, який заснував в Ужгороді у 1833 році перший у тодішній Австро-Угорщині багатоголосий хор «Гармонія».
Церква Святого Михайла(1777р)
Ужгородський замок
Замок знаходиться у східній частині міста. Він височить над містом, що оточує його.
Один із бастіонів
Замок був заснований у IХ - ХIII століттях, тобто у часи існування Київської Русі. Про могутність цієї твердині свідчить той факт, що у 1086 році замок захистив місто від половецького хана Кутеска. Захисники замка відчайдушно відбивали і напади золотоординських військ, та сили були нерівними і у 1241 році замок був знищений. На початку ХIII століття Ужгородський замок значно укріпляється, починається будівництво кам’яної фортеці.
Замкові мури
У 1322 році Ужгородська домінія перейшла до італійського аристократичного роду французького походження - Другетам, які володіли замком більш як 360 років. У цей час навколо замка було згуртоване все життя міста, його потребам підкорялась місцева економіка. У 1646 році у церкві, яка колись знаходилась в замку була прийнята Ужгородська унія.
Фасад замку.Вїзд на замкове подвіря
Бастіони та кріпосні стіні замку зроблені з обтесаних масивних каменів. В середині замку знаходиться невеликий квадратний двір, розмір якого 25 на 25 метрів. Посередині нього - криниця, яка забезпечувала замок водою. П’ятиярусний сад з рідкісними квітами, кущами, деревами і п’ять парків колись оточували Ужгородський замок, надаючи йому неповторну красу. Сад прикрашали статуї і фонтани. Колись між стінами і поверхами замку простягались потаємні ходи. Легенди розповідають і про підземний перехід звідси до Невицького замку, який знаходиться на відстані 10-ти кілометрів.
Передня стіна з вїздом на замкове подвіря
За час свого існування замок неодноразово зазнавав військових нападів та штурмів, внаслідок чого змінювалася його планувальна структура та архітектурні форми. Ззовні має вигляд могутньої оборонної споруди у формі неправильного чотирикутника (трапеції). В кожному куті розміщені бастіони староіталійського типу. Ця архітектурна особливість характерна для періоду пізнього ренесансу.
В'їзд розташований у нижньому ярусі в'їзної башти, спотвореної пізніми перебудовами, обрамлений порталом із тесаних білокам'яних блоків та перекритий хрестовими зведеннями. Стіни і бастіони фортеці складені з андезиту. Первинний підйомний міст замінений насипом. Загальна площа замку 1,5 га.
Фундамент замкової церкви св.Георгія
Попадаючи на замкове подвіря ми бачимо перед собою замковий палац-кам'яна, чотирикутна в плані, триповерхова споруда з підвалом і внутрішнім подвір'ячком. Укріплений чотирма кутовими баштами, пристосованими для оборони. Перекритий системою хрестових, півциркульних і полуциркульных з розпалубками стель. Фасади декоровані білокам'яними ренесансними обрамленнями, що частково збереглися. Уздовж північно-східного і південно-західного фасадів з боку внутрішнього двору розміщуються двох'ярусні аркади галерей, арки спираються на квадратні стовпи.
Вхід до палацу
Головний вхід до палацу розташований на північно-східному фасаді, підкреслений двосторонніми сходами, явий веде на терасу з балюстрадою. Стародавній, і колись єдиний, в'їзний отвір обрамлений у 1598 р. білокам'яним ренесансним порталом.
Головний вхід до палацу
У 1968 р. почалася реставрація замку. У 1979 р. з північного боку реставрувалися міст, перекинутий через рів, який частково зберігся, навколо палацу, частина оборонних стенів і бастіонів, дахи і внутрішній дворик замку.
У приміщенні замку знаходяться кілька музеїв: музей природи, музей музичних інструментів та музей одягу Закарпаття. В 30 залах замку знаходяться більш ніж 100 тис. експонатів.
Турул на території замку
Вихід за територію(він же вхід)
Макет ужгородського замку
Ну а далі сонце вже зовсім сховалось,сказавши цим самим-закінчуйте екскурсію,пора додому!
Греко-католицька церква на Цегольні
В районі Цегольня здавна знаходився духовний осередок українського населення Ужгорода - греко-католицька церква.
Точний час побудови першої цегольнянської церкви невідомий. Відомо лише те, що під час канонічної візитації мукачівського єпископа в Ужгороді в сер.XVIII ст. згадується кам’яна з трьома вежами греко-католицька церква. Стосовно ж цегольнянської церкви Преображення Ісуса Христа достеменно відомо, що її будівництво розпочалося у 1787 р.
Проект розробив архітектор Йосиф Фрідман. Як свідчить напис на самій церкві, будівництво було завершене у 1802 р. Наприкінці ХІХ ст. церкву обновили й добудували секрестію, а у 1906 р. вона набрала сучасного вигляду.
Після заборони греко-католицької церкви (1949) цегольнянську церкву передали в користування ужгородському державному університету, який розмістив тут електронно-обчислювальний центр. Після 1989 р., коли відбулася легалізація греко-католицької церкви, Цегольня опинилася в центрі протистояння між православною і греко-католицькою общинами Ужгорода, оскільки органи влади передали її православним.
Під церковою знаходиться крипта, збудована на кошти старих українських ужгородських родин - Черських і Ляховичів. Колись церкву оточував цвинтар, де ховали найбільш заможних вірників.
Реформатська церква
Розташована безпосередньо біля вул.Собранецької - на найвищій частині Жупанатського пагорба (так його називали після спорудження будинку жупанату).
У самому Ужгороді перша протестантська община була організована у 1546 р. Починаючи з 1556 р. Другети взяли під опіку протестантів і самі перейшли в лоно нової церкви. Однак у 1610 р. Дьєрдь Другет знову навернувся у католицьку віру, зруйнував лютеранську церкву під стінами Ужгородського замку, а натомість збудував лютеранам церкву, парохію і школу .
У 1695 р. новий власник міста, щирий католик, граф Міклош Берчені за наказом архієпископа графа Ліпота Коллоніча (1631-1707) відібрав від протестантів і цю церкву, а священика із сім'єю видворив з міста. Ситуація, тимчасово, змінилася на краще у 1705 р., коли князь Ференц Ракоці ІІ знову повернув протестантам їхнє майно. Але, через внутрішні чвари, община поступово занепала і в 1710 р. втратила церкву знову.
Справи дещо поліпшилися після вступу на австрійський престол цісаря Йосифа II (1741-1790), який у 1781 р. видав т.зв. "Еdictum Тоlerantiale", тобто "Декрет толерантності", яким забезпечив для протестантів свободу віросповідання. Уже влітку 1792 р. казна, на численні прохання ужгородських протестантів, виділила їм наділ, де вони могли будувати церкву. Це і було нинішнє місце реформатської церкви. Закладання фундаменту, завдяки активності тодішнього проповідника Дьєрдя Гедера, відбулося 16 травня 1793 р.
Проте будівництво затягувалося - не вистачало коштів. Тоді на допомогу прийшли євангелісти, які надали необхідні гроші з умовою, що і вони користуватимуться церквою.
Нарешті, у 1796 р. храм збудували, але з низькою вежею. Тільки у 1818 р. новий священик Йожеф Нодь добудував вежу і звів новий кам'яний будинок для священика. Весь комплекс у 1891 р. оточили металевою огорожею, яка збереглася донині. Свій сучасний дещо неоготичний вигляд реформатська церква отримала у 1905-1906 рр. За проектом будапештської фірми "Фегер і Ріхтер" розширення й перебудову церкви здійснив ужгородський архітектор Ернев Ковош. Внутрішні теслярські й столярні роботи виконали місцеві майстри Мартон Вайнаї та Іштван Берта. У 1852 р. у церкві встановлено орган.
Серед церковних реліквій, які зберігалися тут до Першої світової війни, слід назвати скатертину, подаровану вірникам ще Другетами.
Колишній будинок жупанату(1766р)-представник раннього класицизму в Ужгороді
На цьому й закінчилось наше знайомство із містом(для мене-не перше)),а заодно і поїздочка загалом.В наступній і останній частині запропоную для перегляду фото "позапланових"місць,яких не було в маршруті,але вони попали у наше поле зору.Дякую за увагу!