1048 км до загального "стажу". P.S. Підсумок.
У цій заключній частині підведу результати поїздки,а також покажу декілька фото з незапланованих у маршруті місць.
Отже в загальному маршрут вийшов ось таким:
Стрий- Підгірці- Бубнище- Гошів- Вигода - Пилипець(водсп.Шипіт)- Ізки- Долина нарцисів(Хуст)- Хуст- Данилово-Крайниково-Сокирниця- Виноградів- Доробратово- Чинадійово-Карпати- Мукачеве- Середнє-Невицьке- Ужгород.
Досить насичено,цікаво і цілком реально вкластись у 3 дні,якщо тримати темп)...
Нагадаю пройдене у звітах:
День перший:
http://neo7777vitaha.livejournal.com/13619.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/13922.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/14117.html
День другий:
http://neo7777vitaha.livejournal.com/14530.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/14688.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/15163.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/15468.html
День третій:
http://neo7777vitaha.livejournal.com/15711.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/15881.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/16448.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/16738.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/16932.html
http://neo7777vitaha.livejournal.com/17364.html
Ізки.Церква Св. Миколи Чудотворця(поч.18ст)
Спочатку церква була побудована з ялинових брусів у бойківському стилі з трьома верхами. На це вказують певні елементи всередині споруди. Сьогодні церква є класичним зразком «верховинського бароко». З досконалим смаком і почуттям пропорцій скомпоновано обсяги нефа, вівтаря і високої вежі зі струнким, чітко розробленим на яруси завершенням.
У 1991 р. на башті з'явилася бляха...
У храмі зберігається чудова ікона Богородиці, названа київським вченим Г.Н.Логвином "Закарпатською мадонною".На жаль, весь старий живопис храму нещадно зафарбований заблудлими «художниками». Збережено зразки народного різьблення - іконостас XVIII ст., Свічники, дерев'яна люстра.
Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця архаїчної форми і чудових пропорцій. Це єдина в Закарпатті дзвіниця такого типу. Споруда - каркасна, широка основа переходить вище опасання у високий стрункий об'єм. Голосницями служать вікна, а також низенька аркада. Художньо бездоганно вирішено шатровий дах дзвіниці з одним заломом. Про дзвіницю, так само як і про церкву, дбають як уміють. Нижній ярус вже обшито бляхою. У 2000 р. бляхою вкрили шатровий дах, а 2002 - дах над нижнім ярусом.
Міні каскади гірської річечки
Туман вкриває гори вранці,а хмари-вдень
Вигода.Будинок з цікавим а-ля китайським дахом
Саме тут,в селищі Вигода розпочинається туристичний маршрут Карпатський трамвай. Якщо вчитатись в історію атракції-то це зовсім не трамвай а потяг,і придумали його звичайно ж не для катання туристів(які там туристи у сер.19ст),,а для доставки лісу з гір з метою використанні у господарстві чи продажу.
Початок маршруту.На старт! Увага!
Своє вже відкатав-можна й на постамент
Пам'ятник Карпатському трамваю - паротяг ВП-4, 1948р. випуску
Довжина рейки Карпатського трамваю становить 7 м і висотою 8 см; вага однієї рейки 85,4 кг. Ширина колії - 750 мм.Парк Карпатського трамваю сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи.Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок до урочища Сенечів, проходячи понад річкою Мізунка.
Пам'ятник Карпатському трамваю - паротяг ВП-4, 1948р. випуску
Покататись нам не вийшло,але побродити по колії і мості,та помилуватись краєвидами-будь-ласка.
Гармонічне поєднання природнього і людського творіння
Камянисте дно гірської річечки
Невже підводна лодка на колесах?)
Типово русский карпатський пейзаж.Красиво
Походивши-побродивши по колії,полякавши себе пробіжками туди-сюди по залізничному мості над річкою(дивно,як ніхто на впав?)),покупавшись у гірській воді(зовсім ненавмисне-просто камені виявились ну дуууже слизькими,а нам захотілось побалансувати на них)),ми вирушили далі.
І знову гори.Та вони нікуди й не дівались.
В одному з магазинів покупців зустрічає справжній господар гір!)
С.Торунь.Свято-Введенська церква(1809р)
Свою "бронь"храм отримав у 1994р.
Рухаючись в сторону Мукачевого,помічаємо з траси цікаві шпилі якоїсь святині.Звичайно ж звертаємо туди...
Доробратово. Церква св. Миколая Чудотворця (1946)
Доробратівський Свято-Миколаївський храм унікальний тим, що в ньому від 26 вересня 2010 року знайшли одвічне пристанище мощі Святого Миколая. Точніше, саме того дня до храму з далекої Італії було доставлено і передано частку мощей Чудотворця. Ще жодна українська церква не отримувала такого права (хоча деякі церкви і заявляли про наявність в них реліквій Св. Миколая, проте мова йшла лише про, так звані, репрезентативні реліквії, тобто особисті речі чи одяг Святого).
Сам храм симпатизує як ззовні так і всередині.Під час наших відвідин саме йшла служба.Та що ж робити,дуже вже хотілось побачити мощі Святого.Прийшлось потривожити спокій місцевих своїм візитом.
На жаль,як виявилось,мощі на огляд виставлені лише у такому виді-у шкатулочці,а шкатулочка у свою чергу ще й за склом.Ну що ж,задовільняємось тим чим і усі...
Я б не сказав,що церква переповнена..
Ще трохи придорожніх пейзажів.На цей раз ми зупинились біля величезного озера-поспостерігати за рибалкою))
Піймав!
На цьому закінчую серію звітів із травневої поїздки по Закарпатті-Прикарпатті,початковою ціллю якої було побачити як цвіте сакура,а в результаті получилось куди масштабніше!
Дякую всім за увагу.