1048 км до загального "стажу". День 3.Частина 2: Мукачево(місто)
І знову в дорозі! Погода сприяла нам чим могла-а саме сонцем і теплом,настрій на висоті,останній день поїздки був у самому розпалі і ми не зупиняючись продовжували.
Мукачево-наступна наша зупинка.
Екскурсію розбили на дві частини:знайомство з містом і сам замок "Паланок".Почали з міста і першим нашим обєктом став Свято-Миколаївський жіночий монастир.Щоб добратись до нього потрібно переїхати на другий берег Латориці а далі- прямуємо на схід .
Свято-Миколаївський жіночий монастир
Як розповідається в легенді, 1360р. кн. Ф. Корятович на Чернечій горі заснував монастир саме там де на нього напав змій. Князь звернувся по допомогу до св. Миколая й переміг змія. На згадку про дивовижний порятунок він побудував церкву й келії, а місце йому вказав ангел, що з’явився над річкою.Де саме розташовувався той храм не відомо, та при вході до монастиря є хрест з огорожею, який встановлено за давніми переказами на місці вівтаря зруйнованої церкви.
Обитель оточують дерева,навіюючи якусь замкову атмосферу,а може таке враження склалось тому,що монастир знаходиться на вершині гори(Чернечій горі),а це так притаманно для замків.
У 1339 р. намісником м. Мукачево Федором Корятовичем були споруджені стіни монастиря, а також обителі було передано багато земель. Монастир тоді стає центром православ’я і культури Закарпаття.
Монастирські мури супроводжуватимуть вас повсюду,одні оброблені каменем,інші-під "шубою"...
Під час війни між Габсбургами та семиградськими князями у 1537 р. Мукачівський монастир був зруйнований та втрачена велика частина монастирських документів. Відроджувалася обитель з 1538 по 1550 рр. В 1558 р. монастир відвідали посли Івана Грозного.
Ще в XVII столітті в монастирі виникла бібліотека, в якій було зібрано багато цінних церковно-слов’янських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові і ін. містах. У бібліотеці збереглися і стали загальнодоступними рідкісні пам’ятки писемності, в т.ч. “Закарпатське Євангеліє” (1401р.), Біблія руського першодрукаря Івана Федорова (1581р.).
Монастир був резиденцією єпископів до 1772р. За ініціативи архітектора міста Мукачево Димитрія Раца (1710-1782) та за його власним проектом в 1772 р. було розпочато будівництво головного корпус у монастиря, келій, чотириярусної вежі-дзвіниці та храму на честь Святителя Миколая, який існує і сьогодні. сСятиня перебудовується у стилі бароко.Д.Рац користувався авторитетом у Відні й домігся, щоб єпископську резиденцію перенесли в Ужгород, адже Ф.Корятович заснував монастир для монахів. Будівництво велося за рахунок міської казни та добродійних пожертвувань самого Димитрія Раца, про що свідчать грамоти та накази. Будівництво церкви було закінчене в 1804 р., куди перенесли і останки Д. Раца.
Збереглася огорожа з вежами XVII ст. і стародавня винокурня. У наші дні зведений Успенський собор(2004р) який замінив стару капличку, зведену у 19 ст.
Успенський собор
В 1862 р. монастир постраждав від пожежі, яка знищила все дерев’яне перекриття. Ремонтні роботи було завершено в 1865 р.
В 1946 р. монастир було передано Московській Православній Церкві.
Спочатку планувалося відродити монастир як чоловічий. Його настоятелем призначили преподобного Іова Угольського (Кундря 1902-1985 рр.). Проте, радянська влада категорично не дозволила діяльність чоловічого монастиря, як розсадника духовенства у центрі Закарпаття. З метою збереження обителі монастир стає жіночим і отримує в дар старовинну чудотворну Володимирську ікону Божої Матері.
У 1960-1970-х рр. проведений водопровід, газопровід, побудовано котельню, встановлено парове опалення, відновлені господарські споруди.
Головний храм - Миколаївська церква - був побудований у 1789-1804 рр.
Миколаївська церква
Витягнута прямокутна споруда,а із західної сторони піднімається двохярусна дзвіниця-вежа.
Храм окрашений в темно зелений колір-як і мури та келії(винятком є Успенський храм,-фарби не вистачило,чи це щоб виділити "новобуд"))
Миколаївська церква-парадний фасад
Домова церква на честь «Всіх Святих»(18ст)
Миколаївська церква-парадний фасад
У монастирі знаходиться багато шанованих християнських святинь. Серед них - Ікона Божої Матері “Скоропослушниця”, список з Іверської Ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест з частинкою Животворного Хреста, ікона з частинкою мощів святителя Миколи Чудотворця, раки з частиною мощів Преподобного Мойсея Угрина, преподобного Олексія Карпаторуського, преподобного Гавриїла Седмиєзерського, маленькі частинки мощів деяких старозаповітних святих, апостолів та всесвітньовідомих святих.
Головний корпус монастиря-двоповерхові П-подібні келії(1766-72рр) побудовані у бароковому стилі.Праворуч-дзвіниця церкви "Всіх Святих",ліворуч-Миколаївського храму.
Вид з берегу р.Латориці.
Закінчивши оглядини монастирського комплексу повертаємось ближче до центру міста.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Ще один храм-Церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, (1864 р.)
Першу згадку про церкву датують 1692 році. Проте вона була зруйнована в 1703 році. У 1703 році згадують дерев’яну церкву Св. Михаїла. Спорудження кам’яної церкви завершилося в 1864 році.
Храм цікавий тим, що тут збереглися розписи та ікони середини 19 століття, а також зберігаються раритетні мощі 24-ох святих. Серед них і, можливо, єдині на Закарпатті мощі Святого Валентина.
І ось,якось несподівано,довго не кружляючи-і ми вже у центрі.А тут-наче потрапляємо в іншу країну! "Вау!"-виривається у нас від захоплення-чисто,різнобарвно,різноманітно,плюс сонце,плюс купа цікавих красивих споруд,плюс...Одним словом-вперед!
Першою спорудою,що одразу кидається у вічі є міська ратуша.Мені вона чимось нагадала Діснеєвський палацик(що показують на початку мультфільмів))-цікава казково-замкова архітектура,цікавий колір-зовсім не підходять на роль серйозної забудови(а міська рада саме такою і має бути!)).
Мукачівська ратуша була побудована в 1904 році. Розробляв її проект і стежив за його втіленням в життя архітектор Янош Бабула. Як стверджують, коли закладався фундамент ратуші, в наріжний камінь будівельники замурували листа з інформацію про населення міста та кількість в ньому будівель.
Перше, що впадає в очі при огляді ратуші - виступаюча вперед центральна вежа. Вона квадратна в плані, з високим дахом, що нагадує сигнатурку. Опорою вежі служать різьблені масивні колони. По обидві боки від неї розташовані невеликі вежі-еркери з гордо піднятими до неба довгими гострими шпилями. Цікаве архітектурне рішення - віконні арочні отвори, що обрамляють низ будівлі.
Ратуша в міру прикрашена ліпниною, пілястрами та балкончиками. Тільки щоб підкреслити вишуканість і велич. Другий та третій поверхи взагалі оформлені дуже просто, можна навіть сказати, стримано-цю будівлю з самого початку було задумано як адміністративну.
З трьох сторін вежі ратуші розташовані куранти - це робота годинникаря Йосипа Шовінського. Баштовий годинник виготовлявся за спецзамовленням і був зроблений на совість. На той час це були одні з кращих курантів в Європі, як і сама ратуша.
Міська ратуша
Праворуч від ратуші розмістився Закарпатський обласний державний російський драматичний театр.
Фундамент театру був закладений на місці торгових рядів і соляного управління.Театр, побудований в стилі сецесії , відкрився у 1899 р. І все ж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи. Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві був відкритий спектаклем "Полководець Суворов", який поставила трупа , перекладена сюди в 1947 р.з Аккермана (нинішній Білогород - Дністровський) . Організатором і засновником театру став Г. Готарскій .
Одразу ж поруч-на головній площі Мукачева-бронзовий пам’ятник засновникам слов’янської писемності рівноапостольним Кирилу і Мефодію (скульптор Іван Бровді, архітектор Олександр Андялоші),встановлений у 1996р на місці колишніх "вождів"(до 1953 тут стояла скульптура Сталіна, а пізніше - пам’ятник Леніну).
І ще одна скульптура на площі-дивлячись на відшліфовану голову кота та руку і гудзики дядечка-одна з улюблених у місті-памятник сажотрусу із чорним котом.Відкрили пам’ятник мер Мукачева Золтан Ленд’єл та ініціатор його створення В. Балога.Бронзова скульптура,вагою 240кг, стоїть біля фонтану,навпроти будинку Культури і створена за образом реальої людини-мукачівського сажотруса Берталона Товта.У місті памятник прозвали "Щасливий сажотрус".
Продовжуємо прогулюватись пішохідними вуличками міста,а саме-проспектом Миру.
Один з будинків на пр.Миру.А за його кованими воротами ховається двоповерховий палац князів Ракоці,так званий "Білий Дім".Палац у змішаному стилі ренесансу і бароко, фамільна резиденція князів Ракоці. Своєю назвою зобов'язаний початкового кольору фасаду.
Зведений він був у 1667р як міська резиденція сімї Ракоці.
Після поразки національно-визвольної війни, у 1726-му року палац перейшов у володіння Шенборнів. У XVIII-му ст.палац перебудували, значною мірою розширили.Саме тоді він набув форми, яка дійшла і до нас.
Нинішній палац має П-образну форму і є двоповерховою будівлею. На фасаді розташовано двоє первісних вікон та 5 реконструйованих у стилі ренесанс. До головного входу ведуть відкриті сходи. Колонні, різьблені з тимпанонського каменю ворота були зведені у XIX-му столітті. Посередині воріт красується ваза-прикраса. Вікна головного фасаду, склепіння приміщень палацу оздоблені штуком. Внутрішні простори середнього флігелю будівлі мають куполоподібне склепіння.
Зараз приміщення займає Дитяча художня школа ім.М. Мункачі .
Палац князів Ракоці
На кінці вулиці нас чекає ще одна з визначних памяток міста-костел Св.Мартина.
Споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича видно здалеку.Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.
Костел Св.Мартина(1904р)
Костел Святого Мартіна був побудований в 1904 році та названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя Мукачева - св. Мартіна. До речі, зображення цього святого є на гербі міста. За однією з легенд Мартін поділився своїм плащем з убогим, який виявився самим Ісусом Христом.
Костел Св.Мартина(1904р)
Костел Святого Мартіна зводився на місці старого католицького храму, одного з перших культових споруд у Мукачеві.
Костел Св.Мартина(1904р)
Перлина костелу - старовинна каплиця Святого Йосипа, що датується XIV століттям. Це єдине будова, яка вціліла від колишнього храму. Каплиця виконана в готичному стилі та являє собою кам'яну споруду з вузькими стрілчастими вікнами, укріплену могутніми контрфорсами (опорами). Фасад каплиці прикрашений великою аркою з трояндою та декорований хрестами. До однієї зі стін прибудована кругла вежа, яку вінчає високих чотирикутний дах зі шпилем.
Споруда була реставрована у 1967р.
Каплиця Святого Йосипа
Продовжуємо рухатись далі-від костелу по вул.Духновича в сторону центру.
Реформатська церква святої трійці(1795р)
Церкву побудовано у стилі пізнього бароко на кошти мукачівської громади гельветського віросповідання з дозволу імператора Йосифа ІІ.
Повертаємось у центр.Навпроти вже згаданої ратуші-готель "Star".
Готель раніше носив назву готель “Чіллаг” (в перекладі з угороської “У зірки” ). Сама будівля готелю була споруджена 18 сторіччі та слугувала резиденцією австро-угорського графа Шенберна.
Меркурій(Гермес)на фронтоні колишньої друкарні.
Вигравши у лотерею у Парижі мільйон доларів, єврей Грінштейн побудував друкарню у кін. 19 ст. Тут друкувалися газети, журнали, книги та кольорові поштові листівки.Скульптуру Меркурія встановили як символ давньої торгівельної слави Мукачево. У 1945 р. тут відкрили міську друкарню, а нині - торговий дім.
Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці (1859р. )
Ініціатором будівництва храму у 1829 - 1859 рр. був видатний закарпатський просвітитель В. Довгович.
На дзвіниці було встановлено годинник, виготовлений в Мюнхені.
У 1990-х рр. храм був реконструйований, встановлено новий іконостас.
Перед церковною огорожею - скульптура Богородиці з Немовлям.
Кафедральний Собор Почаївської Ікони Божої Матері, (1993 р)
Так-так,"новобуд" у всій своїй красі,а зразу і не скажеш,що святині якихось 19років.
Храм перебудовано з колишньої будівлі прикордонної служби, яка свого часу належала родині Шенборн. Собор належить УПЦ Московського Патріархату.
Поряд встановлено пам’ятник воїнам-афганцям.
На цьому ми закінчуємо знайомство з самим містом,так як час підганяє,а ще потрібно і до замку встигнути і до...та про решту-у наступних частинах розповіді!
Мукачево-наступна наша зупинка.
Екскурсію розбили на дві частини:знайомство з містом і сам замок "Паланок".Почали з міста і першим нашим обєктом став Свято-Миколаївський жіночий монастир.Щоб добратись до нього потрібно переїхати на другий берег Латориці а далі- прямуємо на схід .
Свято-Миколаївський жіночий монастир
Як розповідається в легенді, 1360р. кн. Ф. Корятович на Чернечій горі заснував монастир саме там де на нього напав змій. Князь звернувся по допомогу до св. Миколая й переміг змія. На згадку про дивовижний порятунок він побудував церкву й келії, а місце йому вказав ангел, що з’явився над річкою.Де саме розташовувався той храм не відомо, та при вході до монастиря є хрест з огорожею, який встановлено за давніми переказами на місці вівтаря зруйнованої церкви.
Обитель оточують дерева,навіюючи якусь замкову атмосферу,а може таке враження склалось тому,що монастир знаходиться на вершині гори(Чернечій горі),а це так притаманно для замків.
У 1339 р. намісником м. Мукачево Федором Корятовичем були споруджені стіни монастиря, а також обителі було передано багато земель. Монастир тоді стає центром православ’я і культури Закарпаття.
Монастирські мури супроводжуватимуть вас повсюду,одні оброблені каменем,інші-під "шубою"...
Під час війни між Габсбургами та семиградськими князями у 1537 р. Мукачівський монастир був зруйнований та втрачена велика частина монастирських документів. Відроджувалася обитель з 1538 по 1550 рр. В 1558 р. монастир відвідали посли Івана Грозного.
Ще в XVII столітті в монастирі виникла бібліотека, в якій було зібрано багато цінних церковно-слов’янських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові і ін. містах. У бібліотеці збереглися і стали загальнодоступними рідкісні пам’ятки писемності, в т.ч. “Закарпатське Євангеліє” (1401р.), Біблія руського першодрукаря Івана Федорова (1581р.).
Монастир був резиденцією єпископів до 1772р. За ініціативи архітектора міста Мукачево Димитрія Раца (1710-1782) та за його власним проектом в 1772 р. було розпочато будівництво головного корпус у монастиря, келій, чотириярусної вежі-дзвіниці та храму на честь Святителя Миколая, який існує і сьогодні. сСятиня перебудовується у стилі бароко.Д.Рац користувався авторитетом у Відні й домігся, щоб єпископську резиденцію перенесли в Ужгород, адже Ф.Корятович заснував монастир для монахів. Будівництво велося за рахунок міської казни та добродійних пожертвувань самого Димитрія Раца, про що свідчать грамоти та накази. Будівництво церкви було закінчене в 1804 р., куди перенесли і останки Д. Раца.
Збереглася огорожа з вежами XVII ст. і стародавня винокурня. У наші дні зведений Успенський собор(2004р) який замінив стару капличку, зведену у 19 ст.
Успенський собор
В 1862 р. монастир постраждав від пожежі, яка знищила все дерев’яне перекриття. Ремонтні роботи було завершено в 1865 р.
В 1946 р. монастир було передано Московській Православній Церкві.
Спочатку планувалося відродити монастир як чоловічий. Його настоятелем призначили преподобного Іова Угольського (Кундря 1902-1985 рр.). Проте, радянська влада категорично не дозволила діяльність чоловічого монастиря, як розсадника духовенства у центрі Закарпаття. З метою збереження обителі монастир стає жіночим і отримує в дар старовинну чудотворну Володимирську ікону Божої Матері.
У 1960-1970-х рр. проведений водопровід, газопровід, побудовано котельню, встановлено парове опалення, відновлені господарські споруди.
Головний храм - Миколаївська церква - був побудований у 1789-1804 рр.
Миколаївська церква
Витягнута прямокутна споруда,а із західної сторони піднімається двохярусна дзвіниця-вежа.
Храм окрашений в темно зелений колір-як і мури та келії(винятком є Успенський храм,-фарби не вистачило,чи це щоб виділити "новобуд"))
Миколаївська церква-парадний фасад
Домова церква на честь «Всіх Святих»(18ст)
Миколаївська церква-парадний фасад
У монастирі знаходиться багато шанованих християнських святинь. Серед них - Ікона Божої Матері “Скоропослушниця”, список з Іверської Ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест з частинкою Животворного Хреста, ікона з частинкою мощів святителя Миколи Чудотворця, раки з частиною мощів Преподобного Мойсея Угрина, преподобного Олексія Карпаторуського, преподобного Гавриїла Седмиєзерського, маленькі частинки мощів деяких старозаповітних святих, апостолів та всесвітньовідомих святих.
Головний корпус монастиря-двоповерхові П-подібні келії(1766-72рр) побудовані у бароковому стилі.Праворуч-дзвіниця церкви "Всіх Святих",ліворуч-Миколаївського храму.
Вид з берегу р.Латориці.
Закінчивши оглядини монастирського комплексу повертаємось ближче до центру міста.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Ще один храм-Церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, (1864 р.)
Першу згадку про церкву датують 1692 році. Проте вона була зруйнована в 1703 році. У 1703 році згадують дерев’яну церкву Св. Михаїла. Спорудження кам’яної церкви завершилося в 1864 році.
Храм цікавий тим, що тут збереглися розписи та ікони середини 19 століття, а також зберігаються раритетні мощі 24-ох святих. Серед них і, можливо, єдині на Закарпатті мощі Святого Валентина.
І ось,якось несподівано,довго не кружляючи-і ми вже у центрі.А тут-наче потрапляємо в іншу країну! "Вау!"-виривається у нас від захоплення-чисто,різнобарвно,різноманітно,плюс сонце,плюс купа цікавих красивих споруд,плюс...Одним словом-вперед!
Першою спорудою,що одразу кидається у вічі є міська ратуша.Мені вона чимось нагадала Діснеєвський палацик(що показують на початку мультфільмів))-цікава казково-замкова архітектура,цікавий колір-зовсім не підходять на роль серйозної забудови(а міська рада саме такою і має бути!)).
Мукачівська ратуша була побудована в 1904 році. Розробляв її проект і стежив за його втіленням в життя архітектор Янош Бабула. Як стверджують, коли закладався фундамент ратуші, в наріжний камінь будівельники замурували листа з інформацію про населення міста та кількість в ньому будівель.
Перше, що впадає в очі при огляді ратуші - виступаюча вперед центральна вежа. Вона квадратна в плані, з високим дахом, що нагадує сигнатурку. Опорою вежі служать різьблені масивні колони. По обидві боки від неї розташовані невеликі вежі-еркери з гордо піднятими до неба довгими гострими шпилями. Цікаве архітектурне рішення - віконні арочні отвори, що обрамляють низ будівлі.
Ратуша в міру прикрашена ліпниною, пілястрами та балкончиками. Тільки щоб підкреслити вишуканість і велич. Другий та третій поверхи взагалі оформлені дуже просто, можна навіть сказати, стримано-цю будівлю з самого початку було задумано як адміністративну.
З трьох сторін вежі ратуші розташовані куранти - це робота годинникаря Йосипа Шовінського. Баштовий годинник виготовлявся за спецзамовленням і був зроблений на совість. На той час це були одні з кращих курантів в Європі, як і сама ратуша.
Міська ратуша
Праворуч від ратуші розмістився Закарпатський обласний державний російський драматичний театр.
Фундамент театру був закладений на місці торгових рядів і соляного управління.Театр, побудований в стилі сецесії , відкрився у 1899 р. І все ж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи. Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві був відкритий спектаклем "Полководець Суворов", який поставила трупа , перекладена сюди в 1947 р.з Аккермана (нинішній Білогород - Дністровський) . Організатором і засновником театру став Г. Готарскій .
Одразу ж поруч-на головній площі Мукачева-бронзовий пам’ятник засновникам слов’янської писемності рівноапостольним Кирилу і Мефодію (скульптор Іван Бровді, архітектор Олександр Андялоші),встановлений у 1996р на місці колишніх "вождів"(до 1953 тут стояла скульптура Сталіна, а пізніше - пам’ятник Леніну).
І ще одна скульптура на площі-дивлячись на відшліфовану голову кота та руку і гудзики дядечка-одна з улюблених у місті-памятник сажотрусу із чорним котом.Відкрили пам’ятник мер Мукачева Золтан Ленд’єл та ініціатор його створення В. Балога.Бронзова скульптура,вагою 240кг, стоїть біля фонтану,навпроти будинку Культури і створена за образом реальої людини-мукачівського сажотруса Берталона Товта.У місті памятник прозвали "Щасливий сажотрус".
Продовжуємо прогулюватись пішохідними вуличками міста,а саме-проспектом Миру.
Один з будинків на пр.Миру.А за його кованими воротами ховається двоповерховий палац князів Ракоці,так званий "Білий Дім".Палац у змішаному стилі ренесансу і бароко, фамільна резиденція князів Ракоці. Своєю назвою зобов'язаний початкового кольору фасаду.
Зведений він був у 1667р як міська резиденція сімї Ракоці.
Після поразки національно-визвольної війни, у 1726-му року палац перейшов у володіння Шенборнів. У XVIII-му ст.палац перебудували, значною мірою розширили.Саме тоді він набув форми, яка дійшла і до нас.
Нинішній палац має П-образну форму і є двоповерховою будівлею. На фасаді розташовано двоє первісних вікон та 5 реконструйованих у стилі ренесанс. До головного входу ведуть відкриті сходи. Колонні, різьблені з тимпанонського каменю ворота були зведені у XIX-му столітті. Посередині воріт красується ваза-прикраса. Вікна головного фасаду, склепіння приміщень палацу оздоблені штуком. Внутрішні простори середнього флігелю будівлі мають куполоподібне склепіння.
Зараз приміщення займає Дитяча художня школа ім.М. Мункачі .
Палац князів Ракоці
На кінці вулиці нас чекає ще одна з визначних памяток міста-костел Св.Мартина.
Споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича видно здалеку.Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.
Костел Св.Мартина(1904р)
Костел Святого Мартіна був побудований в 1904 році та названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя Мукачева - св. Мартіна. До речі, зображення цього святого є на гербі міста. За однією з легенд Мартін поділився своїм плащем з убогим, який виявився самим Ісусом Христом.
Костел Св.Мартина(1904р)
Костел Святого Мартіна зводився на місці старого католицького храму, одного з перших культових споруд у Мукачеві.
Костел Св.Мартина(1904р)
Перлина костелу - старовинна каплиця Святого Йосипа, що датується XIV століттям. Це єдине будова, яка вціліла від колишнього храму. Каплиця виконана в готичному стилі та являє собою кам'яну споруду з вузькими стрілчастими вікнами, укріплену могутніми контрфорсами (опорами). Фасад каплиці прикрашений великою аркою з трояндою та декорований хрестами. До однієї зі стін прибудована кругла вежа, яку вінчає високих чотирикутний дах зі шпилем.
Споруда була реставрована у 1967р.
Каплиця Святого Йосипа
Продовжуємо рухатись далі-від костелу по вул.Духновича в сторону центру.
Реформатська церква святої трійці(1795р)
Церкву побудовано у стилі пізнього бароко на кошти мукачівської громади гельветського віросповідання з дозволу імператора Йосифа ІІ.
Повертаємось у центр.Навпроти вже згаданої ратуші-готель "Star".
Готель раніше носив назву готель “Чіллаг” (в перекладі з угороської “У зірки” ). Сама будівля готелю була споруджена 18 сторіччі та слугувала резиденцією австро-угорського графа Шенберна.
Меркурій(Гермес)на фронтоні колишньої друкарні.
Вигравши у лотерею у Парижі мільйон доларів, єврей Грінштейн побудував друкарню у кін. 19 ст. Тут друкувалися газети, журнали, книги та кольорові поштові листівки.Скульптуру Меркурія встановили як символ давньої торгівельної слави Мукачево. У 1945 р. тут відкрили міську друкарню, а нині - торговий дім.
Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці (1859р. )
Ініціатором будівництва храму у 1829 - 1859 рр. був видатний закарпатський просвітитель В. Довгович.
На дзвіниці було встановлено годинник, виготовлений в Мюнхені.
У 1990-х рр. храм був реконструйований, встановлено новий іконостас.
Перед церковною огорожею - скульптура Богородиці з Немовлям.
Кафедральний Собор Почаївської Ікони Божої Матері, (1993 р)
Так-так,"новобуд" у всій своїй красі,а зразу і не скажеш,що святині якихось 19років.
Храм перебудовано з колишньої будівлі прикордонної служби, яка свого часу належала родині Шенборн. Собор належить УПЦ Московського Патріархату.
Поряд встановлено пам’ятник воїнам-афганцям.
На цьому ми закінчуємо знайомство з самим містом,так як час підганяє,а ще потрібно і до замку встигнути і до...та про решту-у наступних частинах розповіді!