1048 км до загального "стажу". День 2.Частина 3:Памятки Мараморощини
Продовжуємо нашу мандрівку цікавими місцями Закарпаття.І в цій частині в поле зору потраплять села Хустського району цікаві своїми деревяними готичними храмами,а саме мармарошською готикою.Що це таке і як це виглядає більш-менш покажуть наступні світлини....
Усі чотири села(а їх таки чотири)знаходяться зовсім близько одне від одного і тому щоб відвідати їх усіх багато часу не потрібно(як не дивно,ми були лише у трьох,каюсь..).Почнемо з с.Данилово.
Село Данилово було засновано в 1390 році і славилось своїми солекопальнями. Селяни переправляли сіль по Тисі до Дунаю, а звідти і до Чорного моря. Село дивом пережило татаро-монгольську навалу: всіх дітей татаро-монголи скидали в глибочину, дорослі селяни знаходили притулок у лісі, а шахтарям, які працювали у солекопальнях обрубали канати і люди залишились напризволяще. Живими лишилися тільки двоє чоловіків: фін Ганзалес і угорець Гардагет, які заснували поселення.
Храм та дзвіниця
Церква Св. Миколая була побудована у 1779 році, навіть зберігся напис над входом про час спорудження: „Року Божого во славу Ісуса Христа 1779-го, 14 травня ”. В часи радянської влади було заборонено правити службу в церкві, тим паче, що недалеко було побудовано православну церкву, яку відвідують майже всі мешканці села. Але з недавніх часів, а саме після смерті папи Іоанна Павла ІІ було розпочато служіння і в церкві Св. Миколая.
Шпилями до неба...
Навколо церкви розкидані могили: одні з металевими хрестами, інші з дерев’яними, ще інші взагалі без хреста.Поміж інших вирізняється могила з кам’яним хрестом між двома дубами.
Церква Св. Миколая
Поруч з храмом знаходиться двоярусна каркасна дзвіниця.Якоюсь приземкуватою вона здається біля шпилястої красуні)
Дзвіниця
Зараз Данилівська церква знаходиться в жалюгідному стані: дерево прогнило, дах потребує негайного ремонту. Хоча вже привезено новий дубовий дах, але є загроза, що під його вагою, стіни проваляться.Церква з трьох сторін оточена могилами - це також ускладнює ремонтні роботи.
Камяний хрест на невідомій могилі
Стоїть церква на пагорбі,плюс ще чималенька висота-не так вже й мало,-35м,надають споруді величності.Весь храм неначе тягнеться хрестами до неба...зачаровує.Забігаючи наперед скажу,що церква в Даниловому вразила найбільше серед трьох побачених.
Дах споруд вкритий гонтом,що на даний час побачиш ой як нечасто-люблять сучасні реставратори заковувати все у металеву броню...
Доречі церква в Данилово являється намолодшою серед готичних храмів Хустського р-ну.
А ось і надпис над входом
Робимо останню знимку цієї чудової "парочки" і з побажаннями швидкого одужання від ран часу,відправляємось у наступне село...
Крайниково-ще одне село на Хустщині,в якому збереглась готична церква Св.Михайла 1666-68рр.
Будівля ховається між гіллям дерев,що ніби захищають її від сторонніх очей.
Розміри храму: 25 метрів заввишки і 14 метрів завдовжки. Бічні фасади - це взаємодія тесаних дубових площин зрубів і високих схилів вкритих лемехом дахів. Головний зруб об'єднує наву, бабинець і стриману закриту галерею з трикутними прорізами на західному фасаді. Чудовими архітектурно-художніми деталями є могутній одвірок галереї, прикрашений «мотузочком» і датами спорудження, вхідні двері з одвірком, орнаментованим стародавніми символами сонця, чотириаркова галерея над опасанням, маленькі чотирикутні віконця та здвоєні вікна нави, розкішне завершення вежі з аркадами голосниць та чотирма маленькими шпилями довкола головного шпиля.
Храм не лише ховається між дерев,але й обгорожений сіткою,а брама-закрита.
Та,як не дивно,тут таки проводять реставраційні роботи-покрівля з однієї сторона церкви(ну,крім шпиля)замінена на нову!
Слава реставраторам,що не спаплюжили красу архітектурної памятки "блєхою"!
друга ж сторона,поки що,покривається мохом і чекає свого часу...Доречі під мохом святиня виглядає навіть цікавіше...
а ось і вхід з "шнурочками"
Що особливого ми помічаємо?А помічаємо те,що поряд немає дзвіниці!І тільки вдома дізнаємось,що дерев'яну каркасну дзвіницю, що колись стояла біля церкви, перенесено разом із дзвонами до православної церкви, збудованої в 1927 році.
Улітку 1997 р. церкву повернуто невеликій греко-католицькій громаді.
Наступна зупинка в маршруті-село Сокирниця,з третьою і для нас останньою деревяною красунею.
В цьому селі збереглася церква Святого Миколи Чудотворця-друга по віку серед готичних архітектурних пам’яток, що входить до четвірки відомих дерев’яних церков району.Стоїть вона в самому центрі села,що є плюсом бо нескладно знайти і водночас великим мінусом,так як навколо храм застроюють різними спорудами(ззаду наприклад звели великий сучасний костел,чи церкву,яка ну аж ніяк не вписується в рамки готичного ансамблю...)
Один з входів на подвіря храму
Реставратори вважають, що сокирницьку церкву було збудовано в селі Шашвар на початку 17ст. Спочатку храм був хатнього типу та вкритий соломою. У 1770 р. церкву перенесли в Сокирницю та перебудували до сучасного вигляду.
Біля церкви стоїть висока каркасна дзвіниця бойківського стилю зведена в 1770 р.
Церква відрізняється від четвірки хустських готичних храмів тим,що вона ширша і нижча,а ще вона-недіюча...
"Шнурований" вхід відомий нам з с.Крайниково.
На стінах церкви - кілька десятків дерев’яних хрестів. За інформацією- давно біля цієї церкви за окрему плату ховали людей. А хрести з їхніх могил прибивали на сам храм. Отож, виявляється, тут навколо - цілий цвинтар.
Памятка архітектури,звичайно ж...
Ще декілька фото..
...і ми прощаємось із готичними шпилястими деревяними храмами Хустського р-ну,скажу ще на завершення що четверте село,яке ми на жаль не відвідали-це Олександрівка,в якій збереглася теж досить симпатична церква Св.Параскеви із дзвіницею...
Далі буде...
Усі чотири села(а їх таки чотири)знаходяться зовсім близько одне від одного і тому щоб відвідати їх усіх багато часу не потрібно(як не дивно,ми були лише у трьох,каюсь..).Почнемо з с.Данилово.
Село Данилово було засновано в 1390 році і славилось своїми солекопальнями. Селяни переправляли сіль по Тисі до Дунаю, а звідти і до Чорного моря. Село дивом пережило татаро-монгольську навалу: всіх дітей татаро-монголи скидали в глибочину, дорослі селяни знаходили притулок у лісі, а шахтарям, які працювали у солекопальнях обрубали канати і люди залишились напризволяще. Живими лишилися тільки двоє чоловіків: фін Ганзалес і угорець Гардагет, які заснували поселення.
Храм та дзвіниця
Церква Св. Миколая була побудована у 1779 році, навіть зберігся напис над входом про час спорудження: „Року Божого во славу Ісуса Христа 1779-го, 14 травня ”. В часи радянської влади було заборонено правити службу в церкві, тим паче, що недалеко було побудовано православну церкву, яку відвідують майже всі мешканці села. Але з недавніх часів, а саме після смерті папи Іоанна Павла ІІ було розпочато служіння і в церкві Св. Миколая.
Шпилями до неба...
Навколо церкви розкидані могили: одні з металевими хрестами, інші з дерев’яними, ще інші взагалі без хреста.Поміж інших вирізняється могила з кам’яним хрестом між двома дубами.
Церква Св. Миколая
Поруч з храмом знаходиться двоярусна каркасна дзвіниця.Якоюсь приземкуватою вона здається біля шпилястої красуні)
Дзвіниця
Зараз Данилівська церква знаходиться в жалюгідному стані: дерево прогнило, дах потребує негайного ремонту. Хоча вже привезено новий дубовий дах, але є загроза, що під його вагою, стіни проваляться.Церква з трьох сторін оточена могилами - це також ускладнює ремонтні роботи.
Камяний хрест на невідомій могилі
Стоїть церква на пагорбі,плюс ще чималенька висота-не так вже й мало,-35м,надають споруді величності.Весь храм неначе тягнеться хрестами до неба...зачаровує.Забігаючи наперед скажу,що церква в Даниловому вразила найбільше серед трьох побачених.
Дах споруд вкритий гонтом,що на даний час побачиш ой як нечасто-люблять сучасні реставратори заковувати все у металеву броню...
Доречі церква в Данилово являється намолодшою серед готичних храмів Хустського р-ну.
А ось і надпис над входом
Робимо останню знимку цієї чудової "парочки" і з побажаннями швидкого одужання від ран часу,відправляємось у наступне село...
Крайниково-ще одне село на Хустщині,в якому збереглась готична церква Св.Михайла 1666-68рр.
Будівля ховається між гіллям дерев,що ніби захищають її від сторонніх очей.
Розміри храму: 25 метрів заввишки і 14 метрів завдовжки. Бічні фасади - це взаємодія тесаних дубових площин зрубів і високих схилів вкритих лемехом дахів. Головний зруб об'єднує наву, бабинець і стриману закриту галерею з трикутними прорізами на західному фасаді. Чудовими архітектурно-художніми деталями є могутній одвірок галереї, прикрашений «мотузочком» і датами спорудження, вхідні двері з одвірком, орнаментованим стародавніми символами сонця, чотириаркова галерея над опасанням, маленькі чотирикутні віконця та здвоєні вікна нави, розкішне завершення вежі з аркадами голосниць та чотирма маленькими шпилями довкола головного шпиля.
Храм не лише ховається між дерев,але й обгорожений сіткою,а брама-закрита.
Та,як не дивно,тут таки проводять реставраційні роботи-покрівля з однієї сторона церкви(ну,крім шпиля)замінена на нову!
Слава реставраторам,що не спаплюжили красу архітектурної памятки "блєхою"!
друга ж сторона,поки що,покривається мохом і чекає свого часу...Доречі під мохом святиня виглядає навіть цікавіше...
а ось і вхід з "шнурочками"
Що особливого ми помічаємо?А помічаємо те,що поряд немає дзвіниці!І тільки вдома дізнаємось,що дерев'яну каркасну дзвіницю, що колись стояла біля церкви, перенесено разом із дзвонами до православної церкви, збудованої в 1927 році.
Улітку 1997 р. церкву повернуто невеликій греко-католицькій громаді.
Наступна зупинка в маршруті-село Сокирниця,з третьою і для нас останньою деревяною красунею.
В цьому селі збереглася церква Святого Миколи Чудотворця-друга по віку серед готичних архітектурних пам’яток, що входить до четвірки відомих дерев’яних церков району.Стоїть вона в самому центрі села,що є плюсом бо нескладно знайти і водночас великим мінусом,так як навколо храм застроюють різними спорудами(ззаду наприклад звели великий сучасний костел,чи церкву,яка ну аж ніяк не вписується в рамки готичного ансамблю...)
Один з входів на подвіря храму
Реставратори вважають, що сокирницьку церкву було збудовано в селі Шашвар на початку 17ст. Спочатку храм був хатнього типу та вкритий соломою. У 1770 р. церкву перенесли в Сокирницю та перебудували до сучасного вигляду.
Біля церкви стоїть висока каркасна дзвіниця бойківського стилю зведена в 1770 р.
Церква відрізняється від четвірки хустських готичних храмів тим,що вона ширша і нижча,а ще вона-недіюча...
"Шнурований" вхід відомий нам з с.Крайниково.
На стінах церкви - кілька десятків дерев’яних хрестів. За інформацією- давно біля цієї церкви за окрему плату ховали людей. А хрести з їхніх могил прибивали на сам храм. Отож, виявляється, тут навколо - цілий цвинтар.
Памятка архітектури,звичайно ж...
Ще декілька фото..
...і ми прощаємось із готичними шпилястими деревяними храмами Хустського р-ну,скажу ще на завершення що четверте село,яке ми на жаль не відвідали-це Олександрівка,в якій збереглася теж досить симпатична церква Св.Параскеви із дзвіницею...
Далі буде...