Амстердамські зарисовки
У Нідерландах ніде не можна курити тютюн у приміщеннях. Зате дозволено продавати і курити коноплю. Але не дозволено продавати алкоголь у тих барах, де продають коноплю. Тому, як правило у районах концентрації кофішопів є бари, де можна скурити придбаний у кофішопі косяк, запиваючи його пивом чи віскі. Але курити тютюн у цих барах не можна, якщо він не перемішаний із коноплею. Зате, якщо відійти від туристичного центру, від усіх цих редлайтів і палаців королеви метрів триста-п'ятсот, потрапляєш у бари де тусуються здебільшого місцеві. Там усі бухають і курять сигарети усередині і, здається, не дуже люблять планокурів, бо голандці до коноплі ставляться байдуже. Завсідники біля стойки не пропустять нагоди добродушно під'їбати туриста, типу:
- Do you have any dark beer? - питаю у бармена.
- Duck beer? - з лукавинкою в очах питає мене сусід за стійкою. І щоб я зрозумів жарт, показує ліктями крила - quack-quack!
У таких барах дуже класно і душевно.
***
Американець, коротун, але весь із себе таф гай, бородатий і в татуюваннях як на аватарі muzhyky цілий вечір стібеться зі своїх співробітників із квебецького офісу.
- Нє, ну пацани, ну реально, ну ви там нормальні, нє, в своєму Квебеку? Ну от їде по вулиці чувак на роликах, сам в шортиках облягаючих, назустріч їде інший з магнітофоном на плечі, вони з'їжджаються і починають підтанцьовувати один до одного! Я сам це бачив! Іц тоталлі гей! Мужики, шо там з вами?
Звертаючись до всіх за столом:
- У них в Квебеку ролики - національний спорт! Ну прікіньте. Тоталлі гей!
Двоє чуваків з квебеку пробують щось заперечувати своїм м'яким французьким акцентом, але в них це виходить не переконливо, бо акцент робить їх таки схожими на геїв.
Протягом усього застілля американець вертається до тої теми і так чи інако підйобує кебекуа, ті вже змирилися і винувато усміхаються.
І от коли все закінчується і всі виходять на вулицю, наступає розв'язка.
Американець починає відв'язувати свій велосипед, такий невеличкий зі скошеною рамою, ми в дитинстві називали такі "дамками", і я бачу як обоє кебекуа розпливаються у посмішках. Звертаючись до всіх, один каже:
- In Quebec, - показує пальцем на велосипед, - we call these bikes "ladies bikes".
Американець щось ще віджартовується, що мовляв це найменший велосипед, який він знайшов, але його аргументи гаснуть під тріумфальними посмішками квебекців.
***
Іду якось до станції метро Оверамстел (для тих хто шарить і кому цікаво), велосипедною доріжкою навперейми мені їдуть п'ятеро малолітніх пацанів. Ну, їдуть то засильно сказано, радше пересуваються зі швидкістю повільного пішохода, бо обкурені в хлам, петляють, час від часу падаючи то на одну то на другу ногу, одразу видно що не місцеві і незвиклі до велосипедної їзди. Раптом один з них виконує недозволений маневр переднім колесом і летить через кермо їблом об плитку, всі решта ржуть так шо не можуть, невдаха підіймається і рже разом з ними.
Я обходжу їх, раптом позаду чую "Ікскюз мі сер, ікскюз мі". Яйцями на рамі, напівлежачи на кермі і відпихаючись ногами, мене наздоганяє один з них і питається чи ця дорога веде до стадіону "Аякс". Так, кажу, все правильно, кілометри два їхати отуди, нікуди не звертайте, там побачите табличку на роздоріжжі.
Він на мене пристально так дивиться і питає шедевральне:
- А ми доїдемо туди на велосипедах?
"А от хуй його знає, хлопці, хуй його знає", - думаю собі, але запевняю, що доїдуть.
Там, в принципі, дійсно прямо треба було їхати.
- Do you have any dark beer? - питаю у бармена.
- Duck beer? - з лукавинкою в очах питає мене сусід за стійкою. І щоб я зрозумів жарт, показує ліктями крила - quack-quack!
У таких барах дуже класно і душевно.
***
Американець, коротун, але весь із себе таф гай, бородатий і в татуюваннях як на аватарі muzhyky цілий вечір стібеться зі своїх співробітників із квебецького офісу.
- Нє, ну пацани, ну реально, ну ви там нормальні, нє, в своєму Квебеку? Ну от їде по вулиці чувак на роликах, сам в шортиках облягаючих, назустріч їде інший з магнітофоном на плечі, вони з'їжджаються і починають підтанцьовувати один до одного! Я сам це бачив! Іц тоталлі гей! Мужики, шо там з вами?
Звертаючись до всіх за столом:
- У них в Квебеку ролики - національний спорт! Ну прікіньте. Тоталлі гей!
Двоє чуваків з квебеку пробують щось заперечувати своїм м'яким французьким акцентом, але в них це виходить не переконливо, бо акцент робить їх таки схожими на геїв.
Протягом усього застілля американець вертається до тої теми і так чи інако підйобує кебекуа, ті вже змирилися і винувато усміхаються.
І от коли все закінчується і всі виходять на вулицю, наступає розв'язка.
Американець починає відв'язувати свій велосипед, такий невеличкий зі скошеною рамою, ми в дитинстві називали такі "дамками", і я бачу як обоє кебекуа розпливаються у посмішках. Звертаючись до всіх, один каже:
- In Quebec, - показує пальцем на велосипед, - we call these bikes "ladies bikes".
Американець щось ще віджартовується, що мовляв це найменший велосипед, який він знайшов, але його аргументи гаснуть під тріумфальними посмішками квебекців.
***
Іду якось до станції метро Оверамстел (для тих хто шарить і кому цікаво), велосипедною доріжкою навперейми мені їдуть п'ятеро малолітніх пацанів. Ну, їдуть то засильно сказано, радше пересуваються зі швидкістю повільного пішохода, бо обкурені в хлам, петляють, час від часу падаючи то на одну то на другу ногу, одразу видно що не місцеві і незвиклі до велосипедної їзди. Раптом один з них виконує недозволений маневр переднім колесом і летить через кермо їблом об плитку, всі решта ржуть так шо не можуть, невдаха підіймається і рже разом з ними.
Я обходжу їх, раптом позаду чую "Ікскюз мі сер, ікскюз мі". Яйцями на рамі, напівлежачи на кермі і відпихаючись ногами, мене наздоганяє один з них і питається чи ця дорога веде до стадіону "Аякс". Так, кажу, все правильно, кілометри два їхати отуди, нікуди не звертайте, там побачите табличку на роздоріжжі.
Він на мене пристально так дивиться і питає шедевральне:
- А ми доїдемо туди на велосипедах?
"А от хуй його знає, хлопці, хуй його знає", - думаю собі, але запевняю, що доїдуть.
Там, в принципі, дійсно прямо треба було їхати.