Невидимі в Харкові

Jun 13, 2015 14:16

Прогулянка спекотним містом
серед заквітчаних алей
раптово набуває змісту
від зустрічі блідих тіней.



Увагу привернувши, тіні
нам мають щось розповісти,
треба затриматись між ними
І їхні прочитать листи.



В листах вони доповідають,
як утворились на тих,
кого, здається, і немає,
на тіней, на невидимих.



Смутні часи і небезпеки,
на кожнім кроці шахраї,
робота у краях далеких -
і перетворення в рабів.



Сто двадцять білих сілуетів -
На тисячу по одному.
Сто двадцять тисяч тих, хто  влетів
В халепу, наче у тюрьму.



Жінки, чоловіки і діти,
їхні історії сумні,
все, що вони можуть зробити -
про рабство написать листи.



І перехожі розглядають,
вивчають пильно ті листи
і кожен подумки зітхає:
як добре, що не ми - раби.







Розповісти про інсталяцію "Невидимі" в харківському саду Шевченка надіхнув конкурс від akirich_pcroom Ліричний репортаж http://akirich-pcroom.livejournal.com/533935.html

виставки, Харків

Previous post Next post
Up