Сучасне мистецтво дивне. Про який би час не йшлося, минуле виглядає зрозумілим, змістовним, зваженим. Гідним того, щоб зберігатися в справжньому музеї. Класика, що не викликає заперечень, це колишня садиба або палац з колонами, з просторими залами. Масивні двері, високі вікна, ледь вловимий запах старого паркету і його скрип. Стіни завішані ( Read more... )

( Read more... )

Стріли, списи, цвяхи, що стирчать з горілих дощок, велетенська гільйотина... Навіть килимок,  і той виготовлений з покручених... Чого? Може здогадаєтеся, які тут використано матеріали?


( Read more... )

Десь з глибоких глибин пам'яті спливає примарний спогад про кафе на даху. Чи було воно там справді? А ще цікавіше, чи були там дійсно готельні номери? Частина цього велетня - звичні магазини і ресторани, а частина стояла законсервованою. Тепер її можна відвідати, подивитися сучасне мистецтво. Тут немає нічого схожого на ностальгію. Це так, ніби ( Read more... )

Молоде мистецтво представлене в кількох локаціях. Одна з них - готель Харків, та його частина, яка була закрита багато років. Тепер залишки радянського ампіру стали тлом для пошуків нових сенсів нового часу.


( Read more... )

( Read more... )

Колись вона неодмінно з'являється і призводить до вибуху


( Read more... )

( Read more... )

Одна з речей, обов'язкових для подорожі потягом, - замовлення чаю. Це єдиний випадок, коли я п'ю чорний чай, та ще й з цукром. Все тому, що тільки в потязі його подають в склянках з підсклянниками (подстаканнікамі). В такому посуді чай набуває специфічного присмаку мандрів з домішками чогось невідомого і привабливого ( Read more... )

( Read more... )