Дім Коцюбинського
Музей Коцюбинського в Вінниці - це будинок, де народився письменник. Родина мешкала тут хоча і з перервами, досить довго, до переїзду в Чернігів 1898 році. Садиба ця родинна, успадкована від діда, і це не просто будиночок, а хутір. Тепер від хутора лишився невеликий шматок, але і він миттєво переносить в минуле. Садиба щільно оточена новобудовами різних періодів, і це створює дивний ефект перебування одразу в двох вимірах.
Саму садибу можна одразу і не помітити. Щоб цього не сталося, перед нею встановлено пам'ятник величного розміру. Білі хатинки нижче його ніг і є музеєм.
З території садиби можна оглянути контрасти теперішнього міського пейзажу. Це сторожка, що збереглася з часів хутора.
З іншого боку комора, знаменита тим, що в ній проводився обшук. Шукали заборонену цензурою літературу, не знайшли. Втім, письменник все життя лишався неблагонадійним.
Письменник багато подорожував і привозив з подорожей рослини, наприклад з Криму і з Італії. Деякі лишилися досі, інші посадили вже потім. Тут підтримується затишний сад, коли заходиш на територію музею, одразу потрапляєш на уквітчане подвір'я, яке здається давно знайомим.
є
Будинок ніби посміхається і запрошує
Маленька верандочка, дерев'яні двері, дошки підлоги - все ніби виринає з забутих спогадів
Відтворений тогочасний побут, наскільки це можливо. Не всі предмети належали родині, але всі з тих часів. Можна подумати, що головний тут письмовий стіл, але ні. Головне тут - дзеркало. Воно точно належало Коцюбинським, і Михайло Михайлович точно дивився в нього. Як і належить таким дзеркалам, живе власним життям, і як говорять, іноді показує щось несподіване.
Всі кімнати наскрізні. Якщо сидіти за письмовим столом, за спиною ходитимуть або сидітимуть в кріслах... Та Коцюбинському, видно, це не заважало.
Крім іншого зібрані предмети народного побуту, одяг, рушники
Вбрання гуцулів, яким пощастило потрапити до творів Коцюбинського
Виставлені і різні документи, перші видання
Серед новітніх експонатів - цікавий портрет письменника, створений з його тексту
Липи мають пам'ятати живого Коцюбинського
Це місце так ласкаво запрошує і пропонує заглибитися у власні спогади... Сад зеленіє і цвіте, в будинку панує тиша і прохолода, а майже непомітний запах від побілених стін обіцяє, що таємниці будуть розкриті
Оригінал на Дрімі