с.Бистриця - Свидовецькі озера - с.Кваси. Тиждень в горах (2).
Початок тут : https://nadiya-v.livejournal.com/61262.html
Згодом ми дійшли до полонини Ріпти Апшинецької. Там планували залишатися на ніч.
На полонині господарює дуже класна сім"я з трьома дітьми.
Маленький хлопчик колисався на гойдалці під деревом, а коли побачив нас, то так радісно кричав "Тулисти, тулисти йдуууть !"
І з сестричкою наввипередки побігли нам назустріч.
Я зразу полізла до кишені по цукерки, а малий завбачливо : " В нас ще Михайлик є, дайте і йому цукелка, він теж дитина ! "
Михайлику років 10, мабуть ))
Ті діти нас провели до місця де зазвичай туристи ставлять намети, все показали-розказали, як справжні господарі.
І обіцяли "гойкнути" нам як буде вечірнє молоко.
На Ріпті Апшинецькі є джерела, котрі теж є витокамим Чорної Тиси. Там дуже гарно.
З каміння там викладена купіль. Але ніхто з нас бажання купатися не мав, бо було досить вітряно ))
Потім ходили по молоко.
Мене дуже вразило, як малий Богдачик захоплено нам розказував, що його тато купив їм маленьку корівку.
Не щось таке, що всі діти хочуть, навіть не собаку, а корівку і то було стільки справжнього щастя в його очах....
За нами зі стайні підглядав цапок ))
Крім молока купили ще дуже доброї свіженької вурди. То така смакота !
Ввечері небо потішило нас неймовірними вогняними кольорами !
На завтра варто було чекати сильного вітру.
День четвертий.
Наступного ранку сонячні промені розбудили нас дуже рано.
Ми натішилися лагідним ранковим сонечком та й почали збиратися далі в дорогу.
Приходили цапки поїсти солі з жолоба, чи то може з нами попрощатися хотіли ))
Дуже сподобалося нам на Ріпті Апшинецькій.
Далі ми йшли дуже гарною стежкою але вітер просто збивав з ніг.
Відпочивали на вершині гори, що називається Татарука.
Далі по маршруту була гора Трояска.
На вершині Трояски через штормовий вітер неможливо було побути ні хвилини.
Роздивитися довколишню красу і трохи посидіти ми могли лиш нижче на схилі, сховавшись від вітру за рюкзаками.
Потім з Трояски доволі стрімким схилом ми спустилися до озера Апшинець.
О, там було так добре без вітру !
Лишилися біля озера до наступного дня.
До Апшинця є дорога, я очікувала, що там буде людно, багато машин... Але було все тихо і спокійно.
Тим більше, що ми пішли на другий берег, де були взагалі самі. Озеро прекрасне, дуже нам сподобалося.
Так як пройшли ми того дня зовсім мало, часу в нас до вечора було достатньо.
Навіть салон краси було коли відвідати і віддати себе в жертву майбутній стилістці ))
В тім поході в нас з"явилися нові правила - ми з дівчатами щодня по черзі розкладаємо всі речі всередині намету і по черзі миємо весь посуд після їжі.
Шкодую, що не додумалася до такого раніше ))
День п"ятий.
Ранок був казковим. Сонечко, плюскіт хвильок, спів пташок...
Якийсь чоловік з протилежного берега дуже гарно грав на губній гармошці, що дуже вдало доповнювало ту чудову атмосферу.
До сніданку в нас була зелень
Біля озера щось дуже гарно цвіло рожевим. Андрій впізнав що то дика цибуля, бо така сама росте на квітнику в його бабці.
Гречка з м"ясом, морквою, вурдою і зеленою цибулькою - то було дуже смачно.
Цибуля називається трибулькою (Allium schoenoprasum L.) і виглядає отак :
Озеро Апшинець розташоване на висоті 1487м н.р.м.. Найбільша його глибина близько 3 метрів, вода навіть влітку холодна, як кажуть діти - дрижачна )) .
Воно досить велике - 126х100 м. З озера починається однойменна річка.
Наш казковий ранок був недовгим, бо з Драгобрату привезли кілька десятків галасливих відпочивальників, ми зрозуміли, що нам час йти далі ))
Плануючи маршрут, ми думали, що в якомусь місці, котре найбільше нам сподобається, будем залишатися на дві ночі.
Але потім вирішили йти короткими переходами і ночувати біля кожного з озер. Так цікавіше ))
Наступним було озеро Геришаска (Догяска), назване на честь гір біля котрих воно розміщене на висоті 1577м н.р.м.
Озеро мілке, найбільша глибина - півтора метра. Розмір - 125х110 м.
Не будучи лінивими туристами і маючи вдосталь часу, ми йшли через вершини г. Геришаски і г. Догяски, і звідти спускалися до озера.
Скажу, що обходячи ті вершини, туристи багато втрачають, краєвиди звідти прекрасні.
Минулого разу, як ми були на Геришасці в нас була там незабутня безсонна ніч через музикантів, котрі всю ніч давали концерти. Ми тоді ще довго були під враженням.
Цього разу на диво не було так людно але ми завбачливо розклали намет подалі від озера ).
Наша Софія зустріла своїх знайомих дівчат-пластунок, котрі розмістилися поряд з нами.
Тож діти мали компанію, а ми з Андрієм пішли на вершину Догяски подивитися на захід сонця.
Нагорі шаленів вітер. Вечірнє сонце золотило трави.
Бачили гарну хатинку, цікаво було б колись до неї спуститися ближче.
Кольори неба на заході сонця були неймовірними і віщували сильний вітер ще й на наступний день...
продовження : https://nadiya-v.livejournal.com/61821.html