с.Березники - г. Граб - г. Стій - с.Березники.
Намагаюся усюди знаходити позитив :)
В час карантину відмінили громадський транспорт, щоб їхати в гори машиною треба шукати кільцевий маршрут для походу, а таких небагато. Зате можна поїхати туди, куди громадським доїхати проблемно !
Спочатку планували на Сивулі але подивилася по чужих свіжих фотках, що там ще досить багато снігу.
Тоді розглянули карту Боржави і вгледіли чудовий кільцевий маршрут з Березників.
Коли б ми ще в ті Березники потрапили ?
А поїхати в те село варто, хоча б через їхню позицію щодо вітряків на Боржаві.
Там зразу на в"їзді в село пише що Березники проти ВЕС, щоб ні в кого не було зайвих питань.
Як на тупікове гірське село Березники - дуже велике і добре розвинуте, виглядає значно краще районних Воловця чи Сваляви. Там дуже добра асфальтована дорога через усе село, там є вивіз сміття, то ж усюди чисто. Перед селом величезне рівнинне плато поміж гір, поділене на ділянки. Коли ми їхали, то виглядало ніби все село працювало на тих полях, дуже було людно. Жителі Березників дуже привітні. ми хотіли машину залишити на дорозі але нас запросили на подвір"я "бо так їм буде спокійніше", потім ще дорогою нам пропонували води набрати, потім пропонували на тракторі підвезти але на жаль нам було не по дорозі... , зустрічні всі радо віталися. Можливо ми за час карантину вже відвикли від уваги людей один до одного але це все було дуже приємно.
Внизу вже була весна у розпалі, а високо на вершинах ще виднівся сніг.
Судячи по калабанях, недавно тут були дощі.
Якби почався дощ знову, то є укриття. Ми такого більше ніде навіть не бачили.
Кілометрів п"ять дорога йде по рівному вздовж річки. А по обидва боки від дороги численні приватні луки з травами. На кожній ділянці стодола для сіна, чи просто накриття, подекуди хатинки або столи з лавками - такі собі місцеві дачі )) Все дуже доглянуте і гарне.
Біля річки трохи відпочивали і обідали.
Потім дорога пішла вбік від річки і вгору. Але підйом нестрімкий, йти було дуже комфортно.
Бачили як ящірка переодягалася у літнє вбрання ))
Якось невідчутно ми пройшли того дня 14 км.
Планували ночівлю на полонині під Грабом. Але поки дійшли, вибрали найзатишніше місце з найкращими краєвидами,
назбирали дров, принесли води, розклали намет, то вже і сонце зайшло.
Небо цього вечора було просто нереально красивим. Нагадувало північне сяйво.
Сходу сонця з місця нашої ночівлі не видно, то ж можна було спати довше :)
Готували сніданок.
На полонині є хатинка. Я всередину не заходила але Андрій дивився, казав, що пічка розвалена.
Біля хатинки і довкола в лісі багато білоцвіту. Дуже гарно.
Залишивше наше місце чистішим ніж воно було до нас, ми зібралися йти далі.
Дорога вела на гору Граб.
На вершині трохи перепочили.
А потім далі по хребту через Магуру до Гимби і Великого Верху. На хребті було незвично безлюдно як на довгі травневі вихідні..
Бачили менше десятка людей.
Можна робити статистику, що власним транспортом в гори добираються десь до 5-ти відсотків туристів
і що дуже багато ходять організованими групами з провідником, бо дуже помітна була їх відсутність.
Погода цього дня була ніби доброю, без опадів але мінливою )) То було нестерпно душно, то дув льодяний вітер... йшлося важко.
Перед Великим Верхом сили нас покинули ))
Разом з силами до нас прийшла думка не йти на Великий Верх :)
То було спокусливо хоч раз побувати на безлюдному Великому Верху але ноги наші туди йти не хотіли.
Пішли в обхід ))
Кількахвилинного сну вистачає щоб знову з"явилася здатність щось бачити довкола і бажання щось фотографувати.
Чи то я так зраділа, що на вершину не будем підніматися ? ))
Того підйому, котрий від повороту на Шипіт веде до Великого Верху я дууже не люблю, через розбиту транспортом дорогу.
А довкола була краса.
Внизу видно долину вздовж річки котрою ми йшли з Березників.
По деревах добре видно де вже майже літо, а де ще рання весна.
На схилах хребта було ще трохи сніжно.
Ночівлю ми планували нижче Великого Верху, на знайомому вже нам місці.
Наш телевізор показував гори у всій їхній красі.
Захід сонця був особливо гарним.
Спочатку небо було таким:
потім таким :
потім ще змінилися кольори:
а потім було таким :
Всю ніч було абсолютно безвітряно. На Боржавському хребті таке рідко буває.
А наступого дня був День матері і милі зворушливі подарунки:
Потім знову підйом на хребет і найцікавіша і найгарніша частина маршруту до гори Стій.
продовження : https://nadiya-v.livejournal.com/59569.html