Літні походи : с.Бистрець - пол. Чуфрова - г. Менчул - г. Бребенескул - г. Ребра - ур.Ґаджина.
Як і кожного року наша машина, хоче вона того чи не хоче, а мусить їхати в село Бистрець, бо нам завжди дуже треба побувати в Ґаджині - нашій найулюбленішій карпатській місцині. Дорога в Бистрецю чим ближче до кінця села тим екстримальніша але цього разу нам потрібно було доїхати лише до середини :) Планувалося йти жовтим маркуванням до Дземброні, звідти на пол. Чуфрову.
В селі нас здивувало нововведення - селяни зробили зі смерекового стовбура шлагбаум, поставили свою охорону і не пропускали немісцеві машини до села аби не визбирували їхніх чорниць. Нам повірили, що в нас інші інтереси - пропустили. Але залишати машину посеред села виглядало небезпечним, хто зна на якому рівні нелюбов місцевих до заїжджих потенційних чорничників...
Якраз коло початку маршруту було файне подвір"я, де мешкає старенька гуцулка, котра дозволила нам залишити машину в неї під вікнами.
А наша дорога від лавочки через місток :
Стежина там дуже гарна, багато джерел, гарні краєвиди, привітні коні ))
За якихось пів години ми вже бачили крайні хати села Дземброня і весь Чорногірський хребет. Навіть не думала,що від Бистреця так близько до Дземброні !
Далі нам треба було переходити на чорне маркування. Чорним маркують найскладніші маршрути і ми ще ніколи такими не ходили.
У найвищій частині Дземброні хат дуже мало, декотрі пустують.
В лісі на галявині чорниць було дуже багато і то сильно впливало на швидкість ходу ))
Може через ті чорниці маршрут маркували чорним ? :)
А ше там були гриби. Просто біля стежки росло багато грибів ! Ну як можна їх обійти ?... а нести важко :)
Зрештою назбирали повний великий пакет білих ))
Складнощів на чорному маршруті ми не відчули, хіба складним болото через котре ми пішли за маркуванням. Потім дослідили що можна було обійти меншим болотом, не набравши води в черевики ))
Стежка в лісі цілком комфортна і мальовнича, люблю такі стежки :
Коло джерела планували обідати але люті комарі не дали, довелося тікати ))
На початку полонини маркування закінчується.
Чуфрова нас вразила - велика, простора, в оточенні мальовничих гір, там багато потоків, а від чорниць аж чорніло в очах :) І ще там нема пасовиська, то ж нічне сусідство коней чи биків нам не загрожувало :).
Колись на Чуфровій була хатинка і по заростях щавлю видно, що стояли вівці, тепер там нікого, мабуть через неможливість під"їзду транспорту. Шкода, бо полонина заростає.
За п"ять метрів від намету - плантація грибів ! Ми вже навіть один одному заборонили більше грибів збирати, бо нема як їх нести.
Наша домівка з видом на Вухатий камінь:
Білі гриби, смажені у топленому маслі з цибулею на ватрі - то надзвичайно смачно ! :)
Діти собі придумали забавку - бої щавлевим сухоцвітом. Сухоцвіти були різного рангу, цікаво було спостерігати за грою.
Зранку в потічку мене чекали свіжоспечені тортики з піску :
На полонині квітнув іван-чай.
Дуже смачний напій з ферментованого листя цієї рослини, ми пробували сушити якось, спосіб приготування є в інтернеті.
Діти, як завжди, полювали на ящірок :)
Далі нам треба було йти немаркованим маршрутом але стежка там входжена, можливостей заблукати небагато))
Стежка жерепом широка і комфортна, в найгірших місцях виглядає отак :
Там красиві краєвиди і багаааато чорниць :
Вгору стежка йде вздовж потічка, майже до самого підніжжя Менчулу є вода.
Вздовж потічка квітнули орхідеї:
Діти весело розважалися новими навичками, мабуть скоро ми їхніх горнят носити не будемо :)
Улоговина під Менчулом надзвичайно красива, колись туди підем. Цього року там було, напевне, дуже мокро.
Перецвілий сон білий не менш гарний ніж ніжні весняні квітки :
На плечі Менчулу є мальовничі велетенські камені, зупинялися там ненадовго.
продовження : https://nadiya-v.livejournal.com/51668.html