Хлопчик чи дівчинка?

[mur_myrka]

У всіх корпоративи, а в мене, як завжди, дискусія.

Пам'ятаю, в дитинстві я хотіла бути хлопчиком: здавалося, що саме вони мають більше привілеїв. Ну і машинками їм можна бавитися:)) а коли виросла, зрозуміла, що не лише в цьому плюси для них - якось так не дуже справедливо діляться в суспільстві пільги для певної статі.

От скажіть, як ви думаєте: ким

Comments

[estoyfeliz]

Я бы хотела быть мальчиком. Потому, что в обществе я позиционирую себя как раз по-мужски. Инициатива, ответственность, всё такое.
Но в отношениях я просто не хочу так себя вести. Я хочу, чтобы все это на себя взял мужчина. И это потому, что я родилась девочкой. Я мужчины - они чувствуют во мне эти черты, и сами перестают напрягаться. И мы меняемся ролями. Но я так не хочу!
А вот если бы я родилась мальчиком, все бы сразу стало на свои места, я была бы хорошим кормильцем и добытчиком. Ответственным лидером семьи.
А вот из-за того, что не та хромосома случайно попала в процесс моего создания, у меня по жизни много конфликтов в отношениях:)

Я - жінка!

[e_l_i_s_s]

В дитинстві думала: "Як добре, що я не хлопчик! Не треба йти до армії" :)
Взагалі чоловікам нормально живеться. Не треба робити макіяж, епіляцію, знати де знаходяться їхні шкарпетки, готувати їсти...
А якщо серйозно, то переваги є і у чоловіків, і у жінок. Просто жінки ними вдаліше користуються :)

[vzahalinijak]

навряд чи кимось бути "краще". просто і тим, і тим - по-різному.
привілеї?..не знаю. думала. зламала голову. нічого власне чоловічого собі не хотіла б...
про те, що народилася саме жіночочї статі - ніколи не шкодувала.

про плюси-мінуси, наприклад, жіночого й чоловічого тіла добре йдеться у Мануели Ґретковської ("Пристрасний коханець"). там виграє багато в чому чоловіче тіло.

а ще на тему, ким краще бути, зараз іде нескінченний серіал "Маргоша".

[oksana_lic]

Для мене це запитання було дуже актуальним в дитинстві. Справа в тому, що моя мама дуже хотіла мати двох синів, а народилися ми з сестрою. Сама ж мама виховувалася контролюючою матір"ю в дусі дикого перфекціонізму. Її "жіночність" ніхто не розвивав, головне було "добре вчитися" і бути на рівні з хлопцями. Отак вона все життя "на хлопців" і орієнтувалася, а тут дві донечки. Природньо, що пішли в хід стереотипи. Ми виправдали всі її надії: добре вчилися і були завжди "на рівні". Але, якщо доводилось десь трохи схибити - звучала ця жахива фраза: "от, якби в мене були хлопці". В дитинстві я часто почувала щось схоже на вину, що я не хлопець. Але, коли я гарненько зі всім розібралася, то зрозуміла всі переваги своєї гендерної приналежності

[lera_fanera]

я ніколи не жаліла, шо я дівчина) навпаки, завжди кажу, шо слава богу, шо я не хлопець. бо їм однозначно важче. у всьому. на них надто багато покладають надій. і люди навколо, і суспільство взагалі. а далеко не кожен може виправдати всі ці очікування. а дівчині простіше, якшо шо, то вона завжди може просто вдало вийти заміж) це якшо вже дуже припече))
але є одна річ, яку я б хотіла для дівчат. це безпека.
є масса речей, яких би я хотіла зробити, купа місць, куди б я хотіла поїхати сама і т.д., але я боюсь. тому шо я дівчина. тому шо дівчину надто просто образити.