Білгород-Дністровський. Частина друга
Османський Аккерман - під владою Росії - Білгород на Дністрі - День міста. Частина перша.
Аккерман - так тепер зветься місто - стає важливим оборонним і торговим центром на півночі імперії. Османи вважали його за ключ до Молдови та Речі Посполитої. Ключ цей у свою чергу неодноразово намагались відібрати як молдовські правителі, так і запорізькі козаки. Фортецю багаторазово шматували й добудовували, для чого навіть запрошували французьких фортифікаторів.
Наприкінці XVIII століття краєм все більше цікавиться новий гравець - Російська імперія. Аккерман кілька разів захоплює російське військо, причому часто - без жодного пострілу. Вочевидь, така зговірливість комендантів і дозволила зберегти фортецю до наших днів.
За підсумком російсько-турецької війни 1806-12 років спустошена Бесарабія і Аккерман зокрема переходять під владу Росії. Твердиню знову перебудовують, облаштовуючи тут військову базу. В 1832-му з огляду на нові часи, фортеця остаточно втрачає статус самостійного військового об’єкту. Фортецю в 1896-му оголошено архітектурною пам’яткою.
Російську появу символізує Свято-Вознесенський собор. Будують його з 1815 по 1820-й рік на місці старого турецького цвинтаря.
Первісно форма собору мала нагадувати ковчег. Будівництво фінансувалось за рахунок пожертв.
В 1830-му з трьох сторони прибудовують портики з солідними колонами. Церква в плані перетворюється на хрестоподібну.
Сорокаметрова дзвіниця, зведена в 1873-му до наших днів не дожила.
Для болгарської громади в 1816-му будується спершу тимчасова церква. В 1840-му на цьому ж місці зводиться новий мурований храм, що залишався діючим до 1949-го. Тут поховані члени давньої дворянської родини Волконських, церковні меценати.
Могили знайшли в 1960-х роках, під час ремонту приміщення під спортзал.
Вже в другій половині XIX ст. споруджується Свято-Миколаївський (цвинтарний) храм (1867-й рік). Первісно це був молитовний будинок. Кошти на будову жертвує білгородський міщанин Герасим Овчинніков. Храм діяв і в радянський період.
Не можна не згадати про єврейську громаду. Відомо, що в XVI столітті в Аккермані вже мешкали караїми. За наступні століття іудейське населення поступово зростало. На кінець XIX ст. іудеї складали вже біля 20% населення - 5,5 тис. мешканців. Відповідно діяло чимало благочинних та просвітницьких закладів.
За радянської влади останню синагогу закрили вже після війни, в 1953-му. На сьогодні в Білгороді мешкає близько 200 євреїв.
Буквально кілька слів про нову історію. З 1918-го року Аккерман в купі з Бессарабією потрапляє до складу Румунії. В 1940-му частина Бессарабії ненадовго відходить до складу СРСР, потім перебуває під румунською окупацією.
З 1944-го місто - в складі Одеської області. Тоді ж Аккерман перейменовують на Білгород-Дністровський.
Білгород-Дністровський на Google-картах. Місто Одеської області. Проїзд на автомобілі від Києва - 554 км (біля 6,5 годин дороги), від Одеси - 78 км.
p.s. І цього разу до міста я потрапив в день його свята (мені вже так щастило в Ніжині, Шаргороді, Корсуні). Вхід до фортеці був безкоштовним, на її подвір’ях відбувались спортивні змагання. Гостей вабили доречними і не дуже сувенірами.
