Корець. Частина друга
, у якій ми догуляємо християнською Меккою, облаштуємо в костелі склад, зате не закриємо монастир і почитаємо Пушкіна. Частина перша
Про Корець в інтернеті часто можна зустріти вираз «християнська Мекка». В невеликому містечку розташовані десять церков! Це, наприклад, церква Святого Юрія (орієнтовно - 1877-й рік).
Миколаївська церква, 1834-го року. Її будували коштом і за заповітом князя Йозефа Чарторийського. Дванадцятиметровий у діаметрі купол дерев’яний.
З торців церкви збудовані величні і дещо непропорційні портики з тосканськими колонами.
Зберігся також заснований ще князями Корецькими в 1533-му найстаріший храм містечка - костел святого Антонія. Хоча насправді той, дерев’яний храм до наших днів не дожив. Нову кам’яну церкву будують в 1706-му.
В 1915-16-му роках костел капітально перебудовують. Тоді вона набуває нових барокових рис. Очевидно, саме це дозволило в 1962-му році облаштувати тут склад хімічних матеріалів. Останніми роками храм капітально відремонтовано.
Та все ж найголовнішою спорудою Корця вважається Свято-Троїцький жіночий монастир.
Після польського повстання у 1831-му католицький монастир ліквідовують, а його будівлі передаються православним. Щоправда, якраз в цей час костел учергове горів. Тож відбудувати храм, вже як православну Троїцьку церкву, вдається лише до 1864-го року.
Західний фасад надбудовується баштою з високим шатром. В східній частині - з’являються п’ять невеличких золочених куполочків. У 1880-му обитель освячується як Свято-Троїцький жіночий монастир.
В кінці XIX - на початку XX століття у традиційному російському стилі будуються церква Іоанна Предтечі і надбрамна дзвіниця.
І ще одна церква є на території обителі. Вже не знаю, з якого дива, але на пасіці, що в монастирському саду, встановили бджолиний храм. Такий собі вулик-церква в людський зріст. (Фото стирив у газети «Ого».)
Навколо екс-костелу є кілька могил. На святій землі часто спочивають храмові настоятелі. Трапляються і vip-поховання. Синод, за особливі заслуги перед церквою (як правило матеріального характеру) дозволяв ховати на території обителей і мирян.
Їй було 16 років, коли на одному з балів свого батька дівчина познайомилася з Пушкіним. Молодий поет шалено закохався у вродливу графиню, присвячував їй вірші, які потім увійшли до циклу «Оленіана» (зокрема, «Я Вас любил...») й просив її руки, але батьки Анни такий шлюб не схвалили.
Дівчину віддали заміж за француза з яким вони нажили двоє діток. Після смерті чоловіка Анна оселилася в селi Середня Деражня, що неподалік від Корця. У цей час при монастирі діяв сирітський притулок для дівчаток і заможна пані всіляко опікувалася закладом.
У своєму заповіті Анна Оленіна-Андро заповіла всі свої землі монастиреві та попросила поховати її на території обителі. Анна прожила 80 років.
Після всіх цих храмових екскурсій і мелодраматичних історій - ще декілька слів про історію Корця.
Окрім порцелянового заводу, одного з найбільших підприємства Волині, в Корці відкриваються шкіряні та полотняна, суконна мануфактури, цегельний заводик.
Проте після смерті підприємливого Чарториського, його спадкоємці не змогли чи не мали бажання розвивати місцеву промисловість. Більшість мануфактур банкрутує і закривається. Містечко знову живе переважно з торгівлі, благо через нього проходить Брест-Литовський тракт.
Торгова «спеціалізація» Корця має ще одне пояснення: на початок XX століття три чверті його населення складали євреї. На 500 з гаком православних мешканців працювали шість церков, на майже чотири тисячі євреїв - дві синагоги. Майже вся єврейська громада була знищена гітлерівцями.
Після Першої світової, Корець знову згадав про давній прикордонний статус. Саме містечко стало польським, неподалік проходив кордон. І в польський, і в радянський період Корець залишається адміністративним центром району (гмини).
Цікаво, що упродовж радянських років, монастир залишається діючим. (В УРСР діючими залишались лише дев’ять обителей). Сюди переселятимуть монашок із Дермані, Пляшевої, Зимного. Звідси згодом будуть відроджуватись закриті владою обителі.
В наші дні чи не головний потенціал Корця - все ж траса Львів-Рівне-Київ. Завдяки їй тут вже збудований непоганий мотельний комплекс. І дуже вже шкода геть нікому не потрібного замку. Особливо на фоні монастирських розкошів...
Корець на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва - 260 км (біля 3 годин дороги), від Рівного - 66 км, від Львова - 278 км. Комплекс монастиря знаходиться в центрі містечка. Щоб знайти замок Острозьких слід проїхати до головної площі і навпроти торгового центру звернути у провулок, проїхати 100 метрів, повз Миколаївську церкву. Келії василіянського монастиря - праворуч дороги в напрямку Рівного, перед мостом. За мостом, ліворуч - поворот до костелу.
Поруч варто глянути на костел і палац у Великих Межирічах, костел в Невіркові, замок у Губкові, симпатичний Новоград-Волинський.
Бонус-трек
Я васъ любилъ; любовь еще, быть можетъ,
Въ душѣ моей угасла не совсѣмъ;
Но пусть она васъ больше не тревожитъ;
Я не хочу печалить васъ ничѣмъ.
Я васъ любилъ безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томимъ;
Я васъ любилъ так искренно, такъ нѣжно,
Какъ дай вамъ Богъ любимой быть другимъ.