Розпрягайте, хлопці, коні. Чи конів, або коней? Марш Махна
У війську Нестора Махна був і власний (собственный) оркестр, що складався з двадцяти музикантів-євреїв. Це вони вперше розучили на Полтавщині нову пісню, яка стала їх улюбленою похідною, тобто маршем Махна, його повстанців, а відтак - населення усієї України.
Есть два основных варианта исполнения песни. Тот, что выше - первый, исполняется обычно в Украине и известен как украинский оригинальный вариант.
Второй наиболее популярный вариант в исполнении Кубанского казачьего хора:
Аллюр разный!
Украинская лошадка не поспеет за кубанской.
Поезжайте на Кубань, проедьте по Кубанским дорогам, посмотрите на поля, сады, виноградники.
Кубань настолько впереди Украины, насколько кубанский аллюр марша Махно быстрее украинского.
Хотят ли современные кубанцы быть в составе Украины? Вот там у них и спросите.
Теперь история.
А було це так.
Одного дня 1919 року у великому селищі Гуляйполе сиділи у штабі засмучений Нестор Махно, поруч його дружина, вчителька Галина Андріївна Кузьменко, командири загонів, зокрема Білаш, Куриленко, Петренко, Щусь, Каретніков, Чубенко та інші. Кілька годин тому в запеклому бою за його рідне Гуляйполе загинули найближчі друзі-соратники.
Раптом до кімнати зайшов середнього зросту, стрункий, русявочубий юнак у супроводі з повстанцем. Він чемно привітався і звернувся до Нестора Махна:
- Батьку, прийміть мене до свого війська!
Махно уважно подивився на нього і голосно запитав:
- А зброю маєш?
- Ні, - зніяковіло відповів Іван Негребецький, вчитель з Полтавщини, а потім додав, - та я пишу вірші і музику на них. Можу одного прочитати і заспівати.
- Хай співає, - промовила Галина Кузьменко.
Іван Негребецький сильно, з почуттям заспівав на повний голос:
Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
За ним наступну строфу цієї пісні підхопили усі присутні:
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дівчинонька
Рано вранці по воду?
З кімнати полинула розлога, як безмежний, широкий степ та як води повноводного Дніпра, могутня, мелодійна пісня "Розпрягайте, хлопці, коні". Своєю красою, наспівністю полонила, зачарувала повстанців селянського війська. Із нею входили в села і в міста. Так вона поширилася і стала знаною, улюбленою в усій Україні.
У радянські часи було заборонено називати ім'я автора тексту і музики сільського вчителя-полтавця Івана Яковича Негребецького. Тому її усі вважали народною піснею.
Після розгрому армії Нестора Махна, через кілька років розшукали Івана Негребецького і за свою невмирущу пісенну перлину він отримав аж 25 років заслання на Північ, в далекий, засніжений Магадан.
Цю українську пісню свого часу дуже полюбив тодішній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький. Він поклопотався про дострокове звільнення з концтабору Івана Яковича Негребецького. Невдовзі вони зустрілися.
Володимир Васильович люб'язно подякував за цю гарну пісню і запитав Івана Яковича:
- А чи не змогли б Ви, шанований Іване Яковичу, ще написати хоча б одну таку чудову пісню?
Якусь мить мовчав, а потім відповів: - Ні.
- А чому ні? - запитав Щербицький.
- Гадаю, що досить однієї. Та й старий я вже став для написання таких пісень, - такою була відповідь Івана Негребецького.
Господи, спаси и помилуй Украину!
Частина тексту з історії маршу Махна запозичена з http://www.pisni.org.ua/articles/279.html .
Click to viewЕсть два основных варианта исполнения песни. Тот, что выше - первый, исполняется обычно в Украине и известен как украинский оригинальный вариант.
Второй наиболее популярный вариант в исполнении Кубанского казачьего хора:
Аллюр разный!
Украинская лошадка не поспеет за кубанской.
Поезжайте на Кубань, проедьте по Кубанским дорогам, посмотрите на поля, сады, виноградники.
Кубань настолько впереди Украины, насколько кубанский аллюр марша Махно быстрее украинского.
Хотят ли современные кубанцы быть в составе Украины? Вот там у них и спросите.
Теперь история.
А було це так.
Одного дня 1919 року у великому селищі Гуляйполе сиділи у штабі засмучений Нестор Махно, поруч його дружина, вчителька Галина Андріївна Кузьменко, командири загонів, зокрема Білаш, Куриленко, Петренко, Щусь, Каретніков, Чубенко та інші. Кілька годин тому в запеклому бою за його рідне Гуляйполе загинули найближчі друзі-соратники.
Раптом до кімнати зайшов середнього зросту, стрункий, русявочубий юнак у супроводі з повстанцем. Він чемно привітався і звернувся до Нестора Махна:
- Батьку, прийміть мене до свого війська!
Махно уважно подивився на нього і голосно запитав:
- А зброю маєш?
- Ні, - зніяковіло відповів Іван Негребецький, вчитель з Полтавщини, а потім додав, - та я пишу вірші і музику на них. Можу одного прочитати і заспівати.
- Хай співає, - промовила Галина Кузьменко.
Іван Негребецький сильно, з почуттям заспівав на повний голос:
Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
За ним наступну строфу цієї пісні підхопили усі присутні:
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дівчинонька
Рано вранці по воду?
З кімнати полинула розлога, як безмежний, широкий степ та як води повноводного Дніпра, могутня, мелодійна пісня "Розпрягайте, хлопці, коні". Своєю красою, наспівністю полонила, зачарувала повстанців селянського війська. Із нею входили в села і в міста. Так вона поширилася і стала знаною, улюбленою в усій Україні.
У радянські часи було заборонено називати ім'я автора тексту і музики сільського вчителя-полтавця Івана Яковича Негребецького. Тому її усі вважали народною піснею.
Після розгрому армії Нестора Махна, через кілька років розшукали Івана Негребецького і за свою невмирущу пісенну перлину він отримав аж 25 років заслання на Північ, в далекий, засніжений Магадан.
Цю українську пісню свого часу дуже полюбив тодішній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький. Він поклопотався про дострокове звільнення з концтабору Івана Яковича Негребецького. Невдовзі вони зустрілися.
Володимир Васильович люб'язно подякував за цю гарну пісню і запитав Івана Яковича:
- А чи не змогли б Ви, шанований Іване Яковичу, ще написати хоча б одну таку чудову пісню?
Якусь мить мовчав, а потім відповів: - Ні.
- А чому ні? - запитав Щербицький.
- Гадаю, що досить однієї. Та й старий я вже став для написання таких пісень, - такою була відповідь Івана Негребецького.
Господи, спаси и помилуй Украину!
Частина тексту з історії маршу Махна запозичена з http://www.pisni.org.ua/articles/279.html .