Прага (Чеська Республіка).
Важко освіжати в пам'яті події двомісячної давнини, але я спробую. Отже, почалось все з того, що на Groupon.nl з'явилась вигідна пропозиція від готелю в Празі. Ми з дружиною охоче користуємо цей сайт для пошуку акційних цін від ресторанів, готелів, веб-магазинів. Он і в Остенде ми готель через них бронювали. Та й в Прагу мені кортіло поїхати ще коли я в Україні жив - як не як, а чеська кухня всесвітньо відома, та й броварі в них відмінні. Але це я відволікаюсь. Готельна пропозиція здалась нам вигідною - 125євро за 3 ночі в номері на двох, зі сніданками і однією вечерею, а ще шампанське, яке ми так і не випили (ще чого - їхати в Прагу пити шампанське) і залишили в номері. Знаходився цей готель не у таких вже й їбенях: 10хв пішки від станції метро "Скалка". Моя мама живе в Харкові за 10хв від метро "Студентська". Час на добирання до центру на метро - 15хв, періодичність курсування метропоїздів, десь така як і в Харкові - 5-10хв, залежить від часу доби і самого дня. Словом - непогано як для міста мільйонника.
Ще в аеропорту ми придбали проїзні на громадський транспорт на 3 доби, коштувало це 310крон з людини - тобто десь 12євро. Я заплатив дебетною карткою, тож про тонкощі обміну готівки дізнавсь трохи пізніше. В аеропорту висіла згадка про, колись потужний, чеський авіапром (на їх літаках до сих пір навчаються курсанти льотних вишів в країнах колишньої ОВД). Тепер залишилась якась кооперація з Боїнгом, але власних літаків уже наче нема.
Проїзний квиток треба було прокомпостувати при посадці в автобус (віз нас від аеропорту до першої ж станції метро), що ми і зробили. На квитку компостер вибив дату починаючи від якої і треба було відраховувати 72години його терміну дії. Я грішним ділом думав, що це вибита звичайним дідівським методом дата - це лише для відводу ока, а насправді в самому квиточку (їхньою: "їзденка") є якась RFID мікросхемка, яка, власне, і пам'ятає, коли її пробили. Ну після Нідерландів, де навіть одноразові квитки мають RFID чип, та після Бельгії, де система компостерів дуже схожа не чеські і квиток має магнітну стрічку мені аж ніяк не вірилось, що проїзний на ТРИ ДОБИ валідується лише відбитком дати. Ну хоча б дублювання - як в Бельгії. Але я дуже помилявсь.
Виявляється, валідувати квиток треба один і ЛИШЕ ОДИН раз, бо інакше відбитки від компостера накладуться одне на одного і хуй кондуктор дату прочитає. В перший же вечір я і наша супутниця Таня провалідували квиток вдруге. Так три дні ми і їздили по недійсним проїзним.
Отже, того ж таки вечора ми пішли гуляти. Вийшли біля історичного музею і побачили купу свічок (вже було темно - середина січня, темнії рано) під пам'ятником якомусь вар'яту. Згадав, що недавно весь світ поминав Гавела. І справді - це все для нього:
Вдень це виглядає так:
Тут же таки, в переході метро ми вирішили поміняти наші готівкові долари (залишились ще з українських часів) на місцеві крони. В Амстердамі обмінні пункти знаходяться лише на великих станціях ну і на центральній вулиці - Дамрак. В Празі обмінки повсюди. Однак операція обміну виявилась нетривіальною:
1) чеські обмінки люблять не вказувати, що за обмін вони можуть брати комісію, яка повністю компенсує начебто вигідний курс.
2) якщо на обміннику написано "без комісії", то треба уважно дивитись далі, бо насправді той курс, який привернув увагу може бути і не тим, за яким вам таки ті гроші поміняють, бо цей, "вигідний" курс починається лише від сум обміну 500євро, наприклад. А для менших сум - обмін іде по іншому курсу, який взагалі вказано вкінці. Кидалово, ми так раз прокололись.
Взагалі з цими обмінниками цирк. В банку "Райффайзен" в Старому Місті мені прямо порадили таку суму не міняти, бо це буде не так вигідно. А ось обмінка навпроти. Нажаль, не володію болгарською, щоб відповісти на питання, чи вони і з болгарською кирилицею не дружать.
Здавалось би - не ходи в обмінки, а плати карткою, де можна, або зніми гроші з банкомату. Але й тут в Чехії життя ускладнили: гроші можна поміняти або за фіксованим курсом (щось 22:1) чи за плаваючим (але хз, що там віза вважає плаваючим?). Я міняв двічі, і виявилось, що в банкоматі краще обирати опцію "плаваючий" - буде десь 25:1.
Тепер про приємне. Їжа недорога і дуже смачна - починаючи від м'ясних нарізок на сніданок в готелі і закінчуючи ресторанами і забігайлівками. Ми намагались обирати місця не зіпсовані туристами, або хоча б такі, де туристів не деруть, як козлик липку. Допомагав нам в цьому оцей сайт: http://pragagid.ru/pivnaya-karta-pragi. Дуже правильні поради: "Плохое дорогое заведение, где много русских. Здесь ел Путин. Не советую."
Найбільше сподобалось місце під назвою "U Rudolfina" - справді відмінна кухня, смачне пиво Pilsner Urquell і сиділи там в підвалі одні чехи, що і видно на фото.
Так і не вдалось спробувати вепрове коліно, зате від пуза наївся супу з рубців - дуже смачно, особливо під пиво. Ну і ще якісь м'ясні страви в сливовому чи грушовому пюре (вони це називали соусом) - теж оригінально, але мені воно не дуже заходило.
Зате добре заходило пиво: Gambrinus, вже згаданий Pilsner Urquell, Budweiser, Staropramen і ще якісь місцеві сорти, яких я вже й не пам'ятаю. А ще там подають гаряче вино і глінтвейн. See result:
Взагалі, що по дорозі з аеропорту до метро Прага справляла враження совкового міста - з типовою архітектурою багатоквартирних будинків, які в Україні так і називають - чешки. Ну тільки охайніше виглядають і асфальт полатаний, а так - велком ту ЮССР. Мені навіть здавалось, що ось зараз вийду з автобусу, а переді мною якісь ДОСи в Івано-Франківську. Доречі, про трамваї: є нові Шкоди, а є старі. Старих, суб'єктивно, більше. На нових так і не покатавсь, бо хотіли більше гуляти, ніж їздити:
Старість і юність розминаються. Старість їде на заслужений відпочинок. А може і не на відпочинок, а перед виборами хтось купить їх для трамвайних депо Харкова, а потім назве це "покращенням".
Тішить, що трамвайне виробництво в Чехії не загнулось, як авіапром, а трамваї Шкоди виглядають навіть краще за амстердамські від Сіменса:
Ще один транспортний раритет, сфоткано з Карлового мосту:
А от на фунікулер я так і не потрапив - хоча наші "їзденки" і покривають подорож на ньому - тамтешня касирка побачивши, що ми пробили наші проїзні двічі (причому ми ж при ній їх пробили) - відмовилась нас пускати. Кляте відроддя "країни вахтерів". Наслідки совкової окупації - вони не тільки в архітектурі, але й в головах. В такі моменти мені хотілось стати військовослужбовцем ПрикВО в Празі і добряче відмудохати те стерво прикладом. Взагалі - відчував до себе шовінізм з боку чехів, навіть суперввічливих працівників готелю, які на моє "добрий ранок" і "дякую" відповідали російською, хоча чеською воно буде так само, як і українською. Ми їх звільняли, а вони...
Незважаючи на таке нешанобливе сталення - українців в Празі багато. Чув на зупинках і українську мову. В магазині при Карловому мосту за 50м від місця, де зроблено це фото рубала "Смерека" Гнатюка (але продавці якісь піринейці).
Продавщиця в магазині, де я купив сувенірну футболку виявилась з України, як і її асистентка. Але це нічого в порівнянні з кількістю росіян: таке враження, що гуляєш по набережній Ялти, а не по європейській столиці. І продавців росіян теж багато.
Щоби означала ця інсталяція?
Суб'єктивне враження від Праги - люди одягнені бідніше, за Київ, в метро відчувається совок, вулиці чисті, рівні, будинки не пошарпані, але і тут відчувається совок. Старі люди виглядають бідно, як і в Україні. Молодь десь на рівні української. В метро нам один хлопець дуже хотів пояснити, що з цієї станції ми не доїдемо, але англійської йому бракувало, а після мовного шовінізму в ресторані (офіціант чех вперто не розумів українські числівники, хоча вони ж загальнослов'янські) я не хотів балакати з ним українською.
Незважаючи на це все - в Прагу хочеться повернутись. На черзі звіт про Карлові Вари.